Кадри змін

Єфрем Лукацький, найвідоміший у світі український фоторепортер, вже 30 років працює в гарячих точках планети та знімає для медіагіганта Associated Press, відібрав для публікації у НВ 14 своїх найвизначніших знімків різних років

Анна Павленко

Авіаудари по Грозному саме на початку Чеченської війни, арешт Саддама Гусейна в Іраку, розстріл протестувальників в узбецькому Андижані та загибель учасників Революції гідності в центрі Києва — усі ці події пройшли через об'єктив камери Єфрема Лукацького, найвідомішого українського фоторепортера, котрий три десятиліття знімає в гарячих точках планети.

Фотографії Лукацького всі ці роки публікують провідні світові видання, серед яких Time, Newsweek, The New York Times і The Guardian, а сам він ось уже 30 років працює на одну з найбільших інформагенцій світу — американську Associated Press. У 2005-му Лукацький став єдиним в історії сучасної України фіналістом престижної Пулітцерівської премії.

"За кожною моєю фотографією стоїть велика цікава історія, за кожною можна знімати фільм", — стверджує фотожурналіст.

Цікавою історією обернувся і сам старт професійної кар'єри Лукацького. У 1988 році, працюючи водолазом у київському Інституті електрозварювання імені Патона, він захоплювався фотографією і брав участь у виставці аматорських клубів Києва. Неподалік від Будинку профспілок, де відбувалася виставка, юнак зустрів свого колегу з інституту з юною супутницею і зголосився показати їм свої роботи.

Його новою знайомою виявилася Христя Фріланд — на той момент стажистка київського університету, а сьогодні міністр закордонних справ Канади. Вони подружилися, і Фріланд спочатку показала роботи Лукацького в редакції британської газети The Independent, а потім порекомендувала його керівництву Associated Press.

Щоправда, після знайомства з "поширювачкою антирадянської літератури" Фріланд і публікації знімків у The Independent Лукацькому довелося поспілкуватися із працівниками радянських спецслужб. "У мене була велика пригода з КДБ: мене звільнили з інституту, я навіть думав, що мене заарештують", — згадує він.

І тут знову врятував випадок: завдяки вдалій публікації про кримінальне життя Києва в радянському журналі Огонек фотокореспонденту-початківцю вдалося позбутися надокучиливої уваги Комітету держбезпеки.

"Тоді офіцер КДБ зустрів мене біля метро Хрещатик, запитав, чи мої це фотографії, потиснув мені руку та назавжди зник із мого життя", — розповідає Лукацький. Незабаром після цього він почав співпрацювати з Associated Press, а в 1994-му став штатним фотокореспондентом агентства.

"Мені завжди хочеться чогось нового, я адреналінник, — каже про себе Лукацький. — Зараз я б із задоволенням поїхав до Сирії або Афганістану. Але після скандалу з Трампом у світі збільшився інтерес до України, і поки що мене звідси нікуди не відпускають".