Яка дичина

Азійська кухня з гастрономічними витребеньками з бамбукових щурів, кажанів і панголінів сприяє розвитку багатомільярдного ринку дикої природи, четвертого за величиною джерела кримінальних доходів після наркоторгівлі, торгівлі людьми та контрабанди. Зіткнувшись із загрозою коронавірусу, Китай намагається цю махину зупинити

Анна Павленко

Р ік тому на півдні Китаю з’явився новий гастрономічний тренд. Його в популярних соцмережах розкрутили Лю і Ху, двоє друзів з провінції Цзянси, які називають себе Чудові брати-фермери. На своїй фермі Лю і Ху вирощують бамбукових щурів, регулярно готують їх, знімають цей процес на відео, а ролики викладають в інтернет. Кожен із роликів набирає не менше 1 млн переглядів.

«Я бачив кілька відео, як готувати бамбукового щура, і, здається, це досить смачно», — зізнається НВ Су Ченгуан, 30-річний підприємець із міського округу Хух-Хото. Втім, одразу обмовлюється: сам диких тварин ніколи не їв і навряд чи погодився б спробувати.

В автономному районі Внутрішня Монголія, де живе Ченгуан, як і в інших північних регіонах Китаю, диких тварин у їжу майже не вживають. «А ось на півдні — зовсім інша історія», — пояснює китаєць. Рептилій, гризунів, дрібних котячих, птахів і кажанів тут вирощують на фермах, а потім продають на спеціальних ринках — як їжу або лікувальні засоби. Саме на такому ринку в 11-мільйонному південнокитайському місті Вухань стався перший випадок зараження людини смертельним коронавірусіом Covid-19. У перші місяці 2020 року ним заразилися десятки тисяч людей, кілька тисяч загинули.

Першоджерелом вірусу вчені вважають кажана, хоча припускають: у ланцюжку його передачі могли бути й інші тварини — панголіни, змії, борсуки або щури. Відомо, що кажан став джерелом двох попередніх смертоносних коронавірусів — важкого гострого респіраторного синдрому SARS, який у 2002 році почав поширюватися з китайської провінції Гуандун, а також близькосхідного респіраторного синдрому MERS, що в 2012 році прокотився Аравійським півостровом. До того ж у першому випадку проміжною ланкою могли стати дикі тварини з сімейства котячих, а в другому — верблюди.

Дослідники пов’язують появу і поширення усіх цих вірусів із традицією використовувати диких тварин у їжу — щорічно на ринках країн Південно-Східної Азії їх продають десятками мільйонів. Також подібна практика сприяє розвитку чорного ринку диких тварин, підкреслюють у Всесвітньому фонді захисту природи (WWF). За підрахунками фонду, річний обсяг цієї нелегальної сфери досягає $20 млрд, що створює четверте найбільше джерело кримінальних доходів після наркоторгівлі, торгівлі людьми та контрабанди.

Китай, де донедавна було дозволено легально продавати понад пів сотні видів звірів, довго вважався найбільшим у світі ринком дикої природи. Однак у кінці січня уряд охопленої коронавірусом країни призупинив дозвіл на перевезення і торгівлю дикими тваринами. А 24 лютого — повністю заборонив їх вживання в їжу. Тепер диких тварин тут можна використовувати тільки в наукових і медичних цілях і під контролем регуляторних органів.

«Спалах коронавірусу став тривожним дзвіночком», — переконана Грейс Габріель, голова азійського офісу Міжнародного фонду захисту тварин (IFAW). Вона зазначає, що за останні 10 років розвиток технологій і транспортних маршрутів полегшив ловлю і вбивство тварин у дикій природі.

«Тепер припинення торгівлі дикими тваринами — це не просто питання збереження видів, а проблема суспільної охорони здоров’я і національної безпеки», — підкреслює Габріель.

Д икобрази, черепахи і змії, вовченята, саламандри, панголіни, золоті цикади, цивети і бамбукові щурі — лише частина асортименту ринку у Вухані, звідки почав свій шлях Covid-19. Габріель описує рекламу однієї з місцевих крамниць, що здався їй чимось середнім між виставкою екзотичних тварин у зоопарку і меню м’ясного магазину: крім самих звірів, покупцям пропонували придбати їх кров, лапи і внутрішні органи.

Всього у списку диких тварин, яких до 24 лютого можна було вільно розводити і продавати в Китаї, 54 види. Серед них лисиці, австралійські зебри і африканські страуси, норки, а також прісноводні сіамські крокодили, що пербувають під загрозою зникнення і вже винищені в ряді регіонів. Простіші тварини, наприклад недорогі живі жаби, продають у звичайних продуктових магазинах. Тоді як делікатеси на кшталт супу з цивети, смаженої кобри або тушкованої ведмежої лапи — у меню дорогих ресторанів.

Тварин продають у китайських соціальних мережах і через посередників, які зводять власників ферм із ринковими торговцями і ресторанами екзотичної кухні, додає Пітер Джей Лі, доцент східноазійської політики на факультеті соціальних наук Університету Г’юстон-Даунтаун. На таких фермах, за його словами, нерідко утримують незаконно виловлених тварин.

Фермерам із ліцензією вигідно видавати тварин, куплених у браконьєрів, за вирощених у неволі. Адже, наприклад, мисливець у середньому просить за дикого тигра значно менше $7 тис. — у таку суму оцінюється звір, вирощений на спеціальній фермі.

Ріг носорога, шкіра тигра, лапи ведмедя, жовч змії — все це додають у ліки
Су Ченгуан,
підприємець із міського округу Хух-Хото, Китай

«Легальна торгівля відкриває шлях для продажу незаконно виловлених диких тварин», — підтверджує Керолайн Дінгл, експерт Школи біологічних наук в Університеті Гонконгу, яка вивчає злочини проти дикої природи. За її словами, відрізнити вирощеного на фермі звіра від незаконно виловленого нелегко.

Серед найпоширеніших товарів на китайському чорному ринку дикої природи — панголіни. М’ясо цих лускатих мурахоїдів вважається тут делікатесом, а їх панцирами лікують багато хвороб — від астми і безпліддя до раку. Міжнародна торгівля панголінами заборонена з 2016 року, і в Китаї цей вид під охороною. Однак деяким лікарням і аптекам дозволено купувати луску тварин для виробництва ліків. А обсяг контрабанди тільки через Гонконг досягає декількох тисяч особин на рік.

«Китайський попит на панголінів завдає нищівних втрат цьому виду», — констатує Лі.

Серед інших видів, яким загрожує небезпека, він називає морських черепах. У великих обсягах до Китаю ввозять також варанів і змій. Прокидається апетит контрабандистів і до сибірських ведмедів, яких вбивають заради їхніх лап, зазначає експерт.

Ч ерез незвичайні гастрономічні уподобання жителів Піднебесної на межі зникнення опинилися й деякі пернаті — наприклад, співочий птах дубровник. Те, що в 2017 році Міжнародний союз охорони природи (IUCN) вніс його до списку видів під критичною загрозою, не зупинило китайських браконьєрів. У вересні 2019 року група захисників природи виявила дубровників серед 10 тисяч птахів, яких незаконно зловили і тримали на фермі неподалік від Пекіна, звідки розвозили в ресторани і на ринки південних провінцій.

«Колись дубровник був одним із найпоширеніших в Азії видів, але тепер він перебуває під загрозою зникнення — майже винятково через вилов на їжу», — розповідає Дінгл.

Утім, меню з диких тварин сприймають не у всіх китайських провінціях. За даними опитування американської організації WildAid і Китайської асоціації охорони дикої природи, близько 70% жителів 16 різних міст Піднебесної жодного разу за рік не їли екзотичних звірів. Якщо в Гуанчжоу любителів дичини близько 83% населення, то в Шанхаї таких усього 14%, а в Пекіні — й зовсім 5%, уточнюють аналітики Пекінського педагогічного університету.

У Внутрішній Монголії вважають краще готувати м’ясні страви з баранини, яловичини і свинини, розповідає Ченгуан. А ось із ліками, до складу яких входять тваринні інгредієнти, місцеві жителі знайомі ближче. «Ріг носорога, шкура тигра, лапи ведмедя, жовч змії — все це додають у ліки», — підтверджує китаєць.

Сам він у дитинстві пив сироп зі зміїною жовчю. А одними з найпопулярніших засобів традиційної китайської медицини називає пластирі зі шкірою тигра, які носять на колінах й інших суглобах як ліки від ревматизму. Ще один поширений засіб — настоянка на зміях. Багато чоловіків середнього віку купують в аптеці змій і опускають у пляшки зі спиртним, тому що вірять: споживання такого напою зміцнює чоловічу силу, розповідає Ченгуан.

Зі зростанням добробуту жителів Піднебесної попит на лікарські засоби і дорогі елементи інтер'єру з кісток і рогів диких тварин виріс, констатують експерти. Крім того, знаючи про загрозу вимирання певних видів, багатії стали використовувати подібні придбання як інвестицію.

Першу заборона на імпорт і торгівлю слоновою кісткою в Китаї ввели лише у 2015 році. І хоча через три роки вона стала постійною, тоді ж тут після 25-літньої заборони знову дозволили торгувати рогом носорога і тигровою кісткою. І на цей сегмент торгівлі нововведення про вживання диких тварин у їжу ніяк не вплине, жалкують захисники природи.

У масштабах китайської економіки індустрія з розведення диких тварин вельми невелика, зазначає Лі. Останнім часом її річний виторг оцінювався у 133 млрд юанів (менше $19 млрд), що не дотягує до 0,18% від гігантського ВВП країни. А значить, рішення закрити цей ринок не вплине на економіку загалом, підкреслює експерт.

Тим часом збитки від поширення коронавірусу вже вилилися для Піднебесної у втрату 0,6% зростання ВВП за підсумками 2020 року, прогнозують у британській аналітичній компанії Oxford Economics. А втрати для глобальної економіки, якщо китайська епідемія переросте в пандемію, можуть перевищити $1 трлн.

Таким чином, будь-які економічні вигоди від торгівлі дикими тваринами перекривають ризики породжуваних нею хвороб, підсумовує Габріель.

До того ж часто заборони лише підсилюють попит, адже рідкісні або нелегальні види стають бажанішими для покупців, попереджає Дінгл, і тоді торгівля йде в підпілля. Так, наприклад, британська неурядова організація Environmental Investigation Agency виявила, що після січневої заборони на торгівлю дикою природою, деякі інтернет-магазини в Китаї та Лаосі продовжували рекламувати традиційні ліки з рогом носорога й іншими частинами тварин, до того ж, як ліки від коронавірусу.

«Вводити заборону варто в поєднанні з кампаніями зі скорочення попиту», — робить висновок Дінгл.

Такі кампанії — не нові для Китаю. Там 10 років тому в інтернеті й на вулицях міст стала з’являтися соціальна реклама проти винищення слонів, акул і носорогів. Тоді ж обличчям боротьби з браконьєрством став відомий китайський баскетболіст Яо Мін, розповідає Ченгуан. «Нема торгівлі — нема вбивств. Завдяки йому кожен знає цей слоган», — говорить він.

До того ж винищення диких тварин заради людських забаганок залишається актуальною проблемою не тільки в Китаї. Наприклад, в Україні можна вільно купити в інтернеті сурикатів, лемурів, арктичних вовків, диких котів сервалів і навіть тигрів, левенят і ведмедів. У кожного з них своя ціна — від 15 тис. до 210 тис. грн.

«Торгівля дикою природою — глобальна проблема, — підкреслює Габріель. — І поки що світові лідери ще не до кінця розуміють зв’язок між втратою біорізноманіття та виживанням людей на цій планеті».