Як вам прем'єр Гройсман?

Після непопулярного рішення про підняття цін на газ для населення на 23,5% НВ запитав співвітчизників, як вони оцінюють діяльність прем'єр-міністра

Особисто моє ставлення до прем'єра ніяк не змінилося. Чого б це? Хіба він зробив щось несподіване? Ні. Про те, що рано чи пізно доведеться обирати між грошима МВФ і популярністю серед виборців, усі й так давно знали. Просто відступати стало нікуди.

Чи ухвалював він це рішення самотужки? Ні, звичайно. Чи був у нього вибір? Не думаю. Коли живеш на утриманні, потрібно робити, що кажуть. От він і зробив. Без грошей МВФ країні взагалі кінець. А так хоч наступний рік переживемо.

Зрештою, як опалювали у селі краденими дровами, так і будуть. Як не платили в містах, так і не будуть.

Залишається тільки мріяти про ті часи, коли питання "Як вам прем'єр?" Прозвучить на тлі 10% зростання ВВП. От тоді вже й зачаруємося!

Іван Компан,
викладач Единбурзької бізнес-школи

Я прем'єра Гройсмана не можу серйозно сприймати. Ну, настільки все невиразно. Це катастрофа. Людям потрібно пояснювати все дуже просто. Не потрібно нічого вигадувати і ускладнювати. А сказати: "Любі друзі, з низькими тарифами наша країна жила за Януковича і повністю залежала від РФ".

Було б ще чудово, щоб прем'єр сказав: "Хлопці, ну, от треба затягнути паски. І ми теж всі разом затягнемо". Але вони ж кажуть тільки нам — затягніть [а не собі]. От у цьому я бачу провал Гройсмана, Порошенка та всіх інших.

Ірина Медушевська,
блогер

Ціну на газ треба було піднімати своєчасно за формулою, під якою сам прем'єр поставив підпис півтора роки тому. А так всю Україну починають сприймати, як країну шулерів. Давайте спробуємо виконувати всі взяті на себе зобов'язання і побачимо, наскільки кращим стане наше життя.

Гліб Вишлінський,
виконавчий директор Центру економічної стратегії

Насправді нічого страшного не сталося. З урахуванням того, що впродовж року ціна газу на європейському ринку зросла на 30%, доходи українців за рік, згідно зі статистикою, зросли теж майже на 30%. Нова ціна на газ (займає у витратах до 1/5) неприємна, але не критична.

Обійтися без підвищення, звісно, можна. Але питання, за чий рахунок буде компенсовано різницю?

Анатолій Амелін,
співзасновник, директор економічних
програм аналітичного центру Український інститут майбутнього

Найкращий правитель той, чиє прізвище і чиє обличчя громадяни країни не знають. Їм нічого знати. Їхнє життя від правителя не залежить. У нас поки не так. Ми своїх правителів відмінно знаємо і за прізвищами, і в обличчя. І часто згадуємо "незлим тихим словом". Є за що. Правда ж?

Людмила Горделадзе,
директор київського кінотеатру Жовтень

Насправді це був вибір із двох зол: або підвищення ціни на газ, або ризик дефолту і як мінімум дворазова девальвація гривні. Тож, у Гройсмана не було іншого виходу. За будь-яких інших обставин він спробував би уникнути цього непопулярного рішення. І півтора роки він тягнув із виконанням цього зобов'язання перед МВФ.

Уряд, звісно, спробує компенсувати і нейтралізувати негативні соціальні та політичні ризики цього рішення через субсидії. Але негатив все одно залишиться: критика вже є, буде і зростання соціальної напруги.

Як це вплине на його політичні електоральні перспективи, побачимо до кінця року, коли прийдуть перші платіжки [з новими тарифами].

Чи можна було за ці півтора роки почати велику приватизацію, розворушити ринок землі та внаслідок обійтися без кредиту МВФ і його вимог? З одного боку, так. Але з іншого, і до приватизації, і до ринку землі ставлення неоднозначне. З різних причин значна частина населення сприймає це негативно. У цьому сумний парадокс ситуації: позиція МВФ стосовно українських реформ не збігається із суспільними настроями. Народ хоче одного, а МВФ — протилежного.

Так чи інакше, вирівнювання цін було неминучим — його відкладали практично два десятиліття, але воно все одно відбулося. Проблема в іншому — як зменшити навантаження на бюджет. Ситуація ненормальна в тому сенсі, що на підвищення ціни на газ доводиться реагувати збільшенням субсидій, і вони стають таким же вантажем на бюджет, як і дефіцит пенсійного фонду.

Володимир Фесенко,
політолог, директор Центру політичних досліджень Пента

У всій цій історії мене більше турбує питання балансу певної справедливості. Думаю, країна у принципі готова прийняти озвучене урядом підвищення цін на газ, тому що така кон'юнктура на світовому ринку. І якщо ми прагнемо отримати підтримку міжнародних донорів, то маємо також дотримуватися міжнародних цін на газ.

Але в той же день [19 жовтня] у Шишаках Полтавської області місцеві депутати проголосували за видачу чотирьох дозволів на газовидобуток якимось невідомим фірмам. А ці родовища могли давати державі до 1 млрд кубів газу на рік.

Другий момент. Київ півроку сидить без гарячої води. І це вже питання до Ріната Ахметова, який залишається партнером Петра Порошенка. Але водночас у нас залишається чинною формула Роттердам+. Споживачі переплачують за доставку донбаського вугілля, ніби воно їде до нас із Роттердама.

Тому прем'єра Гройсмана слід оцінювати не за підвищення тарифів на газ, а за невирішені інші питання, які існують у сфері енергетики.

Світлана Залішук,
народний депутат від Блоку Петра Порошенка

Я розумію, що це вимога кредиторів. І тепер ефективність уряду залежатиме тільки від того, як отримані кошти використають.

Водночас постійні кредити — це дуже болюче питання для України. Бо ці позики почалися давно і вже перетворилися на певну схему, як такий собі вихід із критичних ситуацій. І мене лякає, що ці борги України вже перевищують можливість їх повернути.

Але як громадянин я згоден дотримуватися вимог уряду і платити за новими тарифами. Хоча для мене це буде дуже важко.

Тарас Прохасько,
письменник

Українські політики не мають достатньо (вже не знаю, чого більше) волі — бажання — професіоналізму, щоб запропонувати комплекс реформ і заходів зі зростання економіки, рівня життя, інвестиційної привабливості як максимум та недопущення розвалу країни і надзвичайних кадрових втрат як мінімум.

Зростання цін на газ — це окремий випадок. Малозначущий на тлі набагато більших втрат. Головна з них — втрата усіляких перспектив для потенційно однієї з найбагатших природними і кадровими ресурсами країн світу.

Хто винен — ​​Порошенко, Гройсман, Верховна рада, лідери партій, олігархи чи всі разом узяті? Ох, якби ми тільки знайшли відповідь на це питання, і тут таки все замиготіло б навколо, як від виграшу в ігровому автоматі, і на нас посипалися монетки.

Максим Лазебник,
директор Всеукраїнської рекламної коаліції

Коли ціна на газ нижча за ринкову, ми все одно платимо за нього повну ціну. Але не безпосередньо. А за допомогою податків. Руками злодійкуватої, корумпованої та неефективної держави. Ми самі годуємо дракона, який їсть наших дітей. І дракон цей у головах. Що добре: найбрехливіші злодійкуваті українські політики явили своє справжнє обличчя нам всім. Що погано: вони плоть від плоті нашої, і стільки людей їм вірить.

Ельдар Нагорний,
засновник Школи маркетингу SMS