Як вам Квартал 95?

Після того, як Студія Квартал 95 спільно з Хором імені Верьовки виконала пісню, в якій висміяла підпал будинку ексголови НБУ Валерії Гонтаревої, НВ розпитав співвітчизників, що вони про це думають і наскільки їм до душі творчість дітища президента Володимира Зеленського

Квартал 95 чітко відображає теперішні запити й смаки українського суспільства. У моді генітальний гумор. Цим можна пояснити неймовірний успіх цього проекту.

Номер про згорілий будинок ексголови НБУ Валерії Гонтаревої погано пахне. Але, до речі, американські гумористи бувають набагато жорсткішими у своїх шоу. Я сприймаю цей номер як політичне цілування однієї олігархічної руки. Сподіваюся, їм хоча б добре заплатять за це.

Андрій Пігулевський,
засновник і власник ферми Устриці Скіфії

З усієї продукції Студії Квартал 95 мені подобаються шоу Ліга сміху й Розсміши коміка. Решту не дивлюся — я не цільова аудиторія. Знаю, що моя мама засмутилася, почувши пісню про згорілу хату [ексголови НБУ Валерії Гонтаревої]. Але я не заглиблююся у політичний гумор.

Водночас багато коміків впевнені, що в гуморі немає заборонених тем. Інша справа, що певні жарти повинні мати витримку, як хороший коньяк, щоб прозвучати доречно і не образливо.

Сергій Рибік,
клубний МС, гастроблогер

Вважаю, що Квартал 95 може робити все, що він хоче. Бо це приватна компанія. Хто з ким дружить — це вже не важливо. Вони не державна компанія і мають право висловлювати найскандальніші та необ'єктивні й навіть неетичні погляди. Це їхні проблеми.

Що стосується Національного хору імені Верьовки, то вони — державна організація. Тому, думаю, за ідеєю було б краще не підспівувати.

Водночас у мене викликає сумніви доцільність масштабного держфінансування й утримання державою таких помпезних, офіціозних колективів, сформованих у рамках сталінської політики, як великі хори, фольклорні ансамблі тощо. Це не порівняти з тим фінансуванням, яке отримує власне культура, а не її якась церемоніальна частина.

Олександр Ройтбурд,
художник

Соціологи встановили, що якщо на Заході покоління старше 35 років дивиться новини, то покоління молодше 35 — більш ніж наполовину формує своє уявлення про новини з виступів стендап-коміків. Так як [американський комік] Стівен Кольбер або [південноафриканський комік] Тревор Ноа коментують події, що відбуваються практично в режимі реального часу. Квартал 95 намагається зайняти цю нішу.

Як на мене, побачене — бридко як з етичного, так і з естетичного погляду. Й аншлаги Кварталу змушують мене думати, що середньостатистичний громадянин мої естетичні уявлення, на жаль, не поділяє.

Сергій Будкін,
інвестбанкір, співзасновник і керівний партнер FinPoint Investment Advisors

Я не фанат. Мені такий гумор не подобається, хоча знаю, що багатьом він до душі. Щодо скандального номера, так це ж продовження інструментального набору олігарха Ігоря Коломойського і Володимира Зеленського. Квартал 95 завжди виконував політичну функцію: хто платив, той і замовляв музику. В цьому разі, найімовірніше, замовниками стали люди, пов'язані з Коломойським.

Потрібно розуміти, що Квартал 95 — це досить прагматичний проект: платив Янукович — працювали на Януковича, платили росіяни — їздили до Росії. Згадайте стартував у 2012-му кварталівський політичний мультсеріал Казкова Русь. У ньому можна побачити й комплементарне висвітлення політики Віктора Януковича, і дискредитацію тодішньої опозиції.

Стосовно того, що зараз Квартал 95 став президентською кузнею кадрів, то здається, що з Кварталу висмикнули вже всіх, кого тільки можна, й посадили на керівні посади. І можу сказати, що міжнародним партнерам це не до вподоби і вони оцінюють це досить скептично. Водночас вони розуміють, що інакше Зеленський не може працювати — у нього немає кадрів. Ніхто [в його команді] не займається партійним будівництвом, і фактично Слуга народу залишається партією в інтернеті.

Анатолій Октисюк,
політичний аналітик центру Дому демократії

Колись давно деякі їхні жарти здавалися мені смішними й вдалими. Після Євромайдану — більше викликали подив, обурення і зрештою — відразу. Тепер ми знаємо, що це був не гумор, а політична боротьба. Нею Квартал 95 займається й зараз, актори самі публічно визнавали в інтерв'ю, що "Вова [Зеленський] усе перевіряє".

Іванна Коберник,
радниця міністра освіти і науки України

Квартал не дивлюся. Те, що навколо несмішного стьобу щодо пожежі [в будинку Гонтаревої] виникла така буря, — добре. Це означає, що номер розкрив якісь речі в суспільній свідомості, які обов'язково потрібно промовляти. Що ж до індустрії сміху загалом, вважаю, що вона в Україні приблизно відповідає рівню ВВП на душу населення.

Володимир Федорин,
співзасновник аналітичного центру Bendukidze Free Market Center

Немає що про них говорити. Розумним людям все зрозуміло.

Ігор Гут,
керівник шведського проекту Develop Your Business, учасник Несторівської групи

Квартальні телепроекти на ТБ не дивлюся. Іноді фрагментами на YouTube. Моєї уваги вистачає тільки на 10 хвилин. Мені не смішно. А ось фільм (саме фільм, не серіал) Слуга народу вважаю видатним інтелектуальним продуктом.

Скандальний інцидент із хором [ім. Верьовки] вважаю замовленням самої Гонтаревої для отримання статусу біженця в Лондоні. Мовляв постраждала за правду. Кварталівців і хор не звинувачую. Працювали за гроші. Не за ідею.

Людмила Горделадзе,
директорка київського кінотеатру Жовтень

Квартал 95, як дітище КВН, завжди чуйно стежив за настроєм аудиторії. Мабуть, їхній цільовій аудиторії цей погляд близький.

Олександр Сидоренко (Фоззі),
музикант, соліст гурту ТНМК

Гумор виправдано вважається складним жанром, а гумористи — у звичайному житті люди досить похмурі, за рідкісним винятком, наприклад, [британський комік-гурт] Monty Python.

Контент Кварталу 95 у мене завжди викликав блискавичну реакцію — вимкнути. Загалом це стосується майже всього, що у нас виробляється під гумористичним маркером. Українські жарти з почуттям такту, підтекстом і все ж із почуттям гумору — якесь далеке, забуте і відсутнє явище.

Влад Фісун,
діджей, бренд-консультант

Про творчість Кварталу 95 думаю вкрай рідко. Хіба що, коли мені нагадує про це Фейсбук, що гуде від обурення. Грубий низовий гумор Кварталу, так само як гумор інших представників індустрії сміху, мене цікавить мало, а тішить ще менше.

Що стосується історії зі скандальною пісенькою [про згорілий будинок Валерії Гонтаревої], то цікава не тільки вона сама, скільки реакція на неї, весь цей праведний гнів, який виявляють прихильники колишньої влади. Характерно, що в ставленні до влади нинішньої ці ж люди допускають такі висловлювання, які Кварталу й не снилися. Маємо справу з лицемірством й подвійними етичними стандартами: наших ображати не можна, а ось чужих — скільки завгодно, свята справа.

Юрій Володарський,
журналіст, літературний критик