Як вам 100 днів Зеленського?

НВ розпитав співвітчизників, як вони оцінюють роботу Володимира Зеленського в ролі президента

Календарні 100 днів президента вважаю успішними. Він конвертував свою популярність у рейтинг партії Слуга народу й отримав більшість у парламенті.

А справжні 100 днів ми побачимо протягом цього місяця. Оцінимо за складом уряду і першого місяця роботи Верховної Ради.

Ігор Гуменний,
президент торгово-промислового холдингу UBC Group, співвласник мережі пивних ресторанів Старгород

Найкраще — це нездійснені прогнози про економічну кризу, капітуляцію та інші єгипетські кари, якими погрожували в разі перемоги Зеленського.

Імпонує, що обраний президент відкрито йде на конфронтацію зі старою системою, називаючи речі своїми іменами, його "тур містами і відомствами" — правильний і сильний хід.

Однак дуже насторожує, що може бути ще hidden agenda [приховані задуми], і поїздка голови Офісу президента Андрія Богдана на весілля у Сан-Тропе — неприпустимий, токсичний факт.

Певен, Зеленський розуміє, що ті 73%, які одностайно підтримали план зламати корупційний апарат, так само дружно знесуть Зеленського разом із його апаратом, якщо він не виправдає очікувань або, ба більше, виявиться не тим, за кого себе видавав. Але поки кредит довіри є, і він дуже великий.

Олександр Смірнов,
креативний директор агентства Tabasco

Почуттів немає практично жодних, крім рідкісного сорому, який з'являється у мене через дивні та незрозумілі тілорухи нашого президента.

Далеко ходити не треба. Візьміть парад на День незалежності, який спочатку скасували, а потім з ініціативи ветеранів усе-таки провели. Але провели через одне місце.

Ба більше, відчувається слабкість і не бажання бачити правду, а бажання врегулювати мирним шляхом бойові дії, які виникли з вини РФ. На жаль, для мене Зеленський — чудовий президент, але в мирний час. Прикольний, веселий, цікавий, якісь конкурси у нього там будуть у Верховній Раді, напевно.

А поки йде тільки політична активність, і сигнали, які дає наш президент північно-східному сусіду, дуже погані. Бо, коли тебе б'ють в обличчя, а ти починаєш говорити: "Не треба мене бити", тебе б'ють ще більше. Тому моя позиція — потрібно бити у відповідь, і бити нещадно. На жаль, Зеленський навіть у своїй промові під час параду 24 серпня жодного разу не згадав слово Росія і агресія.

Леонід Остальцев,
власник VeteranoPizza, засновник VeteranoGroup

Ці 100 днів для нього не були повноцінними, оскільки Верховна Рада блокувала всі його ініціативи. Фактично парламент знущався над його пропозиціями: домовлялися в адміністрації про одне, приходили до Ради і голосували за інше.

Тепер [після парламентських виборів] є надія, що політсила Слуга народу виконуватиме свої повноваження, і Зеленський вже не зможе кивати на те, що його стримує парламент, або шукати ще якісь причини.

Одночасно на зовнішній арені вже є перші позитивні ознаки. Наприклад, зустріч із президентом Франції Еммануелем Макроном, підсумком якої стала можливість виконання нормандського формату невдовзі.

Водночас і тимчасовий повірений у справах США в Україні заявив, що вже є перші паростки, коли ми зможемо здійснювати серйозні кроки, але за підсумками зустрічі в нормандському форматі. Якщо наслідки цієї зустрічі будуть позитивними, то, можна сказати, що шлях до миру хоч і не легкий і не швидкий, але відкриється. Зрештою вже відбулися дві телефонні розмови Зеленського з Путіним. А це перші ознаки можливого взаєморозуміння.

Леонід Кравчук,
перший президент України

Катастрофа. Тому що обов'язок президента — це міжнародна політика. А що ми бачимо: Росія повертається до ПАРЄ, обговорюється повернення РФ до G8. Це поразка.

Якщо Петро Порошенко, незважаючи на те, як до нього ставляться, все-таки цю антипутінську коаліцію формував, тримав, під час його каденції не було зустрічей [у форматі] "про Україну без України". Тому, на мій превеликий жаль, міжнародна політика і геополітика — абсолютна tabula rasa для Зеленського.

По-друге — армія. Йде повна десакралізація армії. Нічого він [Зеленський] про війну не хоче чути. І він робить усе, щоб ми все про неї не чули. Тобто ми обираємо і ганьбу, і поразку.

Ірина Медушевська,
блогер

З одного боку, за цей час було зроблено багато — президент забезпечив собі абсолютну владу: більшість у парламенті й, очевидно, буде свій же й уряд. Це неймовірне досягнення, таке ще нікому не вдавалося.

З іншого боку, невідомо, для чого ця влада. Ми не знаємо, якою є стратегія розвитку країни. Навіть не стратегія, а якими будуть найближчі вирішення гострих проблем. Ба більше, ми мали це знати ще коли президент і його партія йшли на вибори. Так навіщо це все? Який план реформ? Що вони робитимуть? Тому поки ми живемо під зіркою невідомості.

Втім, серед українців оптимізм неймовірний, співвітчизники довіряють Зеленському як жодному іншому президенту. Надії на успіх реформ і все інше величезні. Думаю, що навіть після отримання зимових платіжок оптимізм критично не зменшиться.

Падіння рейтингів можливе, якщо Зеленський почне погоджуватися на якісь компроміси в питаннях Донбасу. Але якщо станеться обмін полоненими, а після цього кроку не буде здачі позицій, то, можливо, оптимізму тільки додасться.

Ірина Бекешкіна,
соціологиня, директорка фонду Демократичні ініціативи

Мені дуже цікаво. І згідно з опитуваннями, вперше в новітній історії в Україні понад 50% людей, які вважають, що країна рухається правильним шляхом, і оптимістично дивляться у майбутнє. Це, звісно, дуже круто. Ці відчуття піднесеності й очікування змін дуже подають надію.

Друге, що дає надію, — поки Зеленський до тих галузей, у яких не має компетенції, залучає фахівців. Починаючи з того ж Олександра Данилюка та Максима Нефьодова. І навіть у гуманітарній сфері вперше призначили реально дуже крутого менеджера з непровінційним мисленням — Володимира Бородянського.

Що стосується прямих телефонних розмов Зеленського з Путіним. Нехай всі ті критики, які говорять, що це жахливо, дадуть відповідь: а що робити? Починати апелювати до наших західних партнерів? Так вони від нас вже втомилися.

Треба намагатися знайти діалог. Зрозуміло, що з Путіним це практично неможливо. Але це спроба. А якщо ще відбудеться обмін полоненими — це ж круто!

Влад Троїцький,
театральний режисер, засновник фестивалю ГогольFest

У перші 100 днів президента Зеленського відбулося багато дивного. Гривня не обвалилася, Путін не напав, країну ворогам не здали, патріотів до Сибіру не заслали.

А якщо серйозно, то переважно поки говорити нема про що. Ось почне працювати нова зелена-презелена Верховна Рада, призначать новий Кабінет міністрів, Зе і його команда нарешті отримають таку повноту влади, якої не було в жодного з його попередників, — тоді й подивимося, і оцінимо, і зробимо висновки. Втім, Зе-ненависників це не стосується: свої висновки вони давно вже зробили.

Юрій Володарський,
журналіст, літературний критик

Перші 100 днів Зеленського переважно були сфокусовані на проведенні виборів до парламенту і формуванні нового уряду. Їх результати говорять про те, що президент обрав правильну стратегію на швидке оновлення влади.

З мінусів очевидно, що хотілося би побачити дорожню карту реформ. Передусім економічних. І, за моєю інформацією, її інтенсивно розробляють і обговорюють. Хочеться вірити, що наступні 100 днів присвятять саме економічним реформам.

Алекс Ліссітса,
гендиректор компанії ІМК, президент асоціації Український клуб аграрного бізнесу