Горе переможцям  - фото

Горе переможцям

25 липня 2019, 10:14

Володимиру Зеленському не позаздриш. Відтепер у нього немає шансів кивати на обставини

Володимиру Зеленському не позаздриш. Відтепер у нього немає шансів кивати на обставини

Павло Казарін,
ведучий телеканалу ICTV,
оглядач Крим.Реалії

Міські легенди свідчать, що рішення йти в політику Володимир Зеленський прийняв після заборони серіалу Свати. Політика втрутилася у справи шоу-бізнесу, і шоу-бізнес вирішив відповісти. Втім, кажуть, стартові амбіції зводилися лише до 3–4-го місця на президентських виборах і до 10% на парламентських. Але щось пішло не так.

Відео дня

Тепер у нього в розпорядженні самостійна більшість. Безпрецедентний рівень підтримки. Шанси на редагування Конституції. Український виборець зробив усе, про що його просив Володимир Зеленський. І тепер президенту доведеться віддавати борги.

Українські громадяни голосували не за політичну партію Слуга народу. Давайте чесно — її просто не існує. Це зібрання незнайомих між собою людей, багато з яких є носіями протилежних цінностей. Люди голосували за самого Зеленського. За власну мрію про краще життя. За світле майбутнє і проти всього поганого.

Ставка спрацювала. Нове перемогло старе. Володимир Зеленський отримав усе, про що тільки може мріяти політик. І в цьому ж його трагедія.

Бо тепер не вдасться списати ненастання епохи щастя на підступи парламенту. Не вдасться перевести стрілки на Кабінет міністрів. Не вдасться звинуватити в усьому партнерів із коаліції. Володимир Зеленський може не озиратися на систему стримувань і противаг, тому що цієї системи більше немає. Відтепер все у країні — його персональна відповідальність.

Перші місяці ще можна списувати негатив на опір старої системи. Влаштовувати на камери розноси чиновникам. Телефонувати безпосередньо мерам і головам облрад. Вимагати відставок і заяв "за власним". Але рано чи пізно президенту доведеться зануритися у реальність із головою. І тут на нього чекає низка відкриттів.

Наприклад, те, що українські проблеми народжені не тільки саботажем чиновників. Їх причини ховаються не тільки у старих корупційних схемах. Те, що прирікає країну на її нинішнє існування, — це тканина суспільного договору. В рамках якого громадяни хочуть жити не за законом, а за справедливістю. І кожен цю саму справедливість готовий трактувати на свою користь.

Президент приречений опинитися на роздоріжжі

Володимиру Зеленському належить виявити, що українські громадяни хочуть несумісного. Низьких податків і високих пенсій. Боротьби з корупцією і чиновників, які живуть на зарплату шкільного вчителя. Низьких тарифів і європейських стандартів.

Йому належить дізнатися, що з України не вдасться збудувати Німеччину. З тієї ж причини, через яку не вдалося стати Німеччиною сусідній Польщі. Варшава почала проводити реформи майже тридцять років тому — і все одно приречена залишатися в позиції того, хто наздоганяє, відносно Берліна. На її тлі українські мрії про одномоментне потрапляння у "перший світ" виглядають досить наївно.

Володимиру Зеленському належить дізнатися, що реформи не обов'язково бувають популярними. Що будь-яка успішна економіка — це насамперед простір чесної конкуренції. Що український виборець здебільшого сприймає реформи як скорочення витрат і зростання доходів. А боротьбу з корупцією — нерідко як боротьбу з багатими.

Йому доведеться виявити, що українські олігархи володіють ресурсами, співмірними з тими, що є в розпорядженні держави. Що боротьба з фінансово-промисловими групами загрожує діями у відповідь. Йому доведеться дізнатися про регіональних баронів і феодальний характер відносин.

Йому доведеться з'ясувати, що мир на Донбасі залежить лише від доброї волі Кремля. Що будь-які прояви лояльності сприймаються Москвою як недостатні. Що Кремль готовий бачити Україну тільки, як кумедний етнографічний елемент в імперській палітрі. А її громадян — як регіональний різновид "єдиного народу", який просто смачно куховарить і непогано співає.

Володимир Зеленський приречений дізнатися, що Україна — це бідна країна Східної Європи. Стабільність якої багато в чому залежить від лояльності західних кредиторів. І що гроші Києву готові давати під цілком конкретні зобов'язання. І багато з них зовсім не вписуються в обивательські очікування.

Великою мірою, президент приречений опинитися на роздоріжжі. Він зрадить або очікування своїх виборців, або інтереси країни. У першому випадку його рейтинг дуже швидко піде в піке. Або він може поборотися за народну любов — і розплатиться за неї майбутнім країни.

Але хоч який би варіант він обрав, звинувачувати Володимиру Зеленському буде вже нікого.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Діліться матеріалом




Радіо НВ
X