Феномен Гриценка

Три роки тому екс-міністр оборони Анатолій Гриценко не потрапив навіть до Ради, а тепер політик, який має звання полковника, став одним із фаворитів президентських виборів

Христина Бердинських

10 травня у конференц-залі одного з готелів Вінниці лідер партії Громадянська позиція Анатолій Гриценко займався важливою справою: об'єднувався із фронтменом політруху Альтернатива Єгором Фірсовим.

Якщо судити з політичного сьогодення обох персонажів — а вони навіть не депутати Верховної ради, — надавати значення такій події не мали навіть місцеві ЗМІ.

Однак тепер Гриценко цікавить і столичних журналістів, і експертів, і топових політиків.

А все завдяки свіжим президентським рейтингам. Так, за даними опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), проведеного у квітні цьогоріч, у Гриценка не менше шансів вийти в другий тур, ніж у президента Петра Порошенка або лідера радикалів Олега Ляшка.

Серед тих респондентів, які вже визначилися зі своїм вибором, за Гриценка готові проголосувати майже 12,7%. Це другий результат після №1 президентських перегонів — Юлії Тимошенко з її 16%.

За рік до виборів глави держави такий результат виглядає відмінним.

От і Фірсова вся ця соціологія вразила до такої міри, що він зважився стати напарником екс-міністра оборони. Тепер колишній депутат Блоку Петра Порошенка (БПП) підтримає Гриценка на президентських виборах і в складі Громадянської позиції восени 2019-го кинеться на штурм парламенту.

"У нього [у Гриценка] є шанс перемогти, — пояснює свій вибір Фірсов.— Його діти не живуть за кордоном, у нього немає офшорів. І він не замішаний у корупційних скандалах".

В його очах Гриценко — відмінна альтернатива як Порошенку, так і Тимошенко.

Як показують соцопитування, у країні є достатньо виборців, готових розділити подібну думку.

Діти Гриценка не живуть за кордоном, у нього немає офшорів
Єгор Фірсов,
лідер руху Альтернатива

Однак у справжнього полковника Гриценка — саме в цьому чині він звільнився з армії в 1999 році — є один "секрет", про який нагадує політолог Володимир Фесенко: як показує історія, він часто має високий рейтинг між виборами і слабкий результат за підсумками реального голосування.

На минулих президентських виборах — у 2014-му — Гриценко набрав 5,5% голосів. І посів цілком пристойне четверте місце. Але вже восени того ж року, на виборах парламентських, його партія Громадянська позиція так і не змогла подолати 5-відсотковий бар'єр і не потрапила в Раду. Хоча соціологи прогнозували команді Гриценка райдужні перспективи.

Однією з причин подібних "злетів і падінь" експерти називають конфліктність самого екс-міністра, яка виливається у невміння створити власну сильну команду.

"Його впертість і непоступливість відштовхували багатьох потенційних соратників і союзників", — нагадує Фесенко.

Д руге місце Гриценка не має тішити самого потенційного кандидата, кажуть експерти: різниця між його рейтингом і показниками інших кандидатів, які конкурують за друге місце — Порошенка, Ляшка, Володимира Зеленського та Святослава Вакарчука, — становить від 0,2% до 1,5%. Подібна дельта вкладається у статистичну похибку.

Перевага лідера Громадянської позиції полягає в іншому: у нього низький показник електоральних антипатій. І це його головна відмінність від кандидатів-конкурентів, які засідають у Раді, — в тих антирейтинг якраз дуже високий, що відображає загальну тенденцію розчарування українців у чинних елітах, каже Фесенко.

Так, за даними КМІС, до Порошенка негативно ставляться майже 71% опитаних. У Тимошенко антирейтинг становить 56%. Главу Опозиційного блоку Юрія Бойко — ще одного політика, здатного скласти конкуренцію президенту й екс-ув'язненій Харківської колонії, — негативно сприймають 44% респондентів.

Серед людей, прізвища яких фігурують у соцопитуваннях електоральних настроїв суспільства, найпозитивніше виборці ставляться до шоумена Зеленського та рок-зірки Вакарчука. Однак ні перший, ні другий не заявляли про те, що йдуть на президентські вибори.

А от Гриценко вже зробив це. І до нього ставляться краще, ніж до всіх інших чинних топ-політиків. А негативно лідера Громадянської позиції сприймають лише 20% опитаних.

"До його сильних сторін можна віднести те, що він не дуже себе дискредитував", — пояснює феномен позитивного сприйняття Гриценко Анатолій Октисюк, політичний експерт Дому демократії.

Ще один безперечний бонус політика — його дружина, авторитетний журналіст Юлія Мостова, багаторічний фронтмен тижневика Дзеркало тижня.

Але якщо Зеленського і Вакарчука, у якого був зовсім короткий депутатський досвід, ще можна назвати новими обличчями в політиці, то Гриценко в ній старожил.

П олітична історія глави Громадянської позиції стартує з початку 2000-х: він підтримував і допомагав Віктору Ющенку на президентських виборах 2004 року.

Після помаранчевої революції Гриценко — випускник Суворовського й одного із київських вищих військових училищ, який ще й навчався військовій справі у США, — став міністром оборони. І протримався на цій посаді за трьох прем'єрів — Юлії Тимошенко, Юрія Єханурова та Віктора Януковича.

Потім — на позачергових виборах до Ради 2007 року — став депутатом від ющенківського блоку Наша Україна-Народна самооборона.

У 2012-му Гриценко пройшов до парламенту вже як соратник Тимошенко. А на самому початку 2014-го, коли йшов Майдан, команда Леді Ю фактично видавила екс-міністра зі своїх лав через "нездатність до командної роботи".

Пізніше Гриценко навіть заявив, що складе депутатські повноваження через прийняття Радою так званих диктаторських законів від 16 січня. Але в підсумку мандата не віддав.

Подібна біографія відмінно підтверджує тезу цілої низки політекспертів: Гриценко не вміє працювати в команді і з командою, не в змозі цементувати однодумців і союзників, не може розвивати політичний колектив.

При всіх своїх високоінтелектуальних здібностях і позитивних особистих якостях лідер Громадянської позиції так і не зумів побудувати сильну партійну структуру, яка має потужну опору в регіонах, говорить Октисюк.

А ще колишній військовий міністр погано сприймає критику і не чує альтернативних думок. "Його логіка така: він — полковник, він так бачить. А всі решта — солдафони, які нічого не розуміють", — розповідає цей експерт, який добре знає Гриценка.

ОБ'ЄДНАВЧІ ПЛАНИ: Гриценко хотів би, щоб Василь Гацько з ДемАльянсу (ліворуч), Міхеіл Саакашвілі як глава Руху нових сил (у центрі) і мер Львова Андрій Садовий (праворуч) об'єдналися з ним на виборах (на торішньому березневому фото всі вони зображені у Львові )

С ам Гриценко розповів НВ, що готовий до формування сильної команди. І закликає інші політсили до неї приєднатися.

Процес збору союзників, за його словами, розпочався 3 березня торік. Тоді Гриценко, ще не мав високого рейтингу, готовий був закрити власну партію і вступити до Самопомочі львівського мера Андрія Садового. Крім того, що й особистий рівень електоральної підтримки у градоначальника був удвічі вище, ніж у колишнього міністра оборони.

"Як би психологічно не було боляче, ми готові були це зробити, щоб люди бачили: ми йдемо на вибори однією командою", — згадує Гриценко.

Але тоді Садовий і Ко назустріч полковнику та його "полку" не пішли.

Зараз рейтинг Гриценка помітно вищий за результат Садового (того підтримують 3,3% респондентів). І тепер уже екс-міністр кличе мера в нерівний "шлюб" — щоб той зі своїми однопартійцями влився у Громадянську позицію.

Серед тих, із ким він ще готовий співпрацювати, Гриценко називає відразу кілька партійних структур. Серед них є і така несподіванка, як Європейська партія Миколи Катеринчука — людини, яка діє як технічний кандидат на кількох останніх виборах.

Він [Гриценко] — полковник, він так бачить
Анатолій Октисюк,
політексперт

Гриценко "послав запрошення" і Демократичному альянсу — об'єднання молодих політиків, Руху нових сил Михеіла Саакашвілі, та ще низки другорядних партпроектів. Потенційних союзників він обирає, як правило, серед опонентів Порошенка.

Водночас Гриценко уточнює: він не вимагає цієї миті приймати рішення і вливатися до Громадянської позиції. Його цілком влаштує і команда, яка об'єднується не на рівні однієї партії, а на рівні штабів. "Комусь потрібно більше часу, щоб дозріти, — розповідає політик.— У людей є відчуття, що в українській політиці працює" кидалово". Але ті, хто мене знають у житті, переконані, що я завжди дотримуюся слова".

До його закликів потенційні партнери поставилися прохолодно. Приклад тому — Віктор Чумак, заступник голови парламентського антикорупційного комітету і глава руху Хвиля, який раніше залишив БПП. Він зараз і сам має намір йти на президентські вибори як кандидат. Тому пов'язувати себе "відносинами" з Гриценком не поспішає.

Але Чумак згоден з екс-міністром у тому, що на вибори в підсумку повинен піти тільки один кандидат від табору опозиціонерів. "Сьогодні Анатолій Степанович [Гриценко] — безумовний фаворит. Але це сьогодні, — розмірковує Чумак.— Ми не знаємо, що буде восени або взимку. Раптом влада за допомогою телеканалів уб'є його рейтинг".

Василь Гацько, співголова партії ДемАльянс, каже: вони розглядають Громадянську позицію і Самопоміч як основних партнерів. І процес "побудови політичного партнерства" триває, хоча його і складно назвати інтенсивним. "Діалог між різними політичними силами є. Він хороший, шанобливий, але в процес переговорів ми ще остаточно не зайшли", — розповідає Гацько.

Мер же Львова каже так: Самопоміч точно візьме участь і в президентських, і в парламентських виборах. Але остаточне рішення про формат цього "походу" затвердиться восени на партійному з'їзді. А ось про об'єднання партій він і чути не хоче: "[Таких розмов] не було і не буде".

Х оча потенційні союзники не поспішають перетворюватися на реальних партнерів, Гриценко вже зараз знає, чим займеться у президентському кріслі.

Першим своїм законопроектом він збирається чітко прописати процедуру імпічменту президента. Далі напише закон про зняття депутатської недоторканності та акти, присвячені відкликанню парламентарів за "кнопкодавство" і прогули сесій та засідань комітетів.

Також Гриценко ініціює вибори до парламенту за пропорційною системою із відкритими списками.

Іншими словами, щойно ставши президентом, екс-міністр почне змінювати правила гри для події, яка відбудеться через півроку після його гіпотетичного обрання, — парламентських виборів.

Що ж стосується економіки, то лідер Громадянської позиції каже: головне для нього — підтримка підприємництва. "Перше — не заважати. А далі — стимулювати", — пояснює він. На його думку, державі варто прибрати зайві регуляторні механізми і перевірки. І зменшити не тільки кількість податків, а й максимально спростити процедуру їх адміністрування.

При цьому Гриценко не хоче поспішати і пускати у вільний продаж землі сільгосппризначення, хоча це і рекомендують зробити Світовий банк і МВФ.

А ще він запевняє, що не співпрацює ні з ким із тих, кого в Україні прийнято називати олігархами. І ні від кого з них не залежить. "Я [мільярдера Ріната] Ахметова бачив вживу один раз 12 років тому, — впевнено каже Гриценко.— [Мільярдера Ігоря] Коломойського ніколи не бачив".

Минула президентська кампанія, пояснює екс-міністр, коштувала його команді $3 млн. І це, мовляв, набагато менше, ніж витратили тоді фаворити. Нікого з вищезазначених олігархів він про допомогу не просив. І не попросить.

Незалежність, вважає Гриценко, добре демонструє той факт, що з жовтня 2014 року його не звуть на ефіри телеканалів Інтер (належить опоблоківцю Сергію Льовочкіну), 1+1 (власник — Коломойський) і ТРК Україна (Ахметов).

Зате команда президента проти нього нібито повстала. Цю свою тезу Гриценко підкріплює словами Віктора Тріпака, колишнього першого заступника глави СБУ.

Той наприкінці травня заявив: проти лідера Громадянської позиції готується інформаційна атака з підключенням комітету Ради з питань нацбезпеки і оборони, який очолює Сергій Пашинський з Народного фронту. В її основу, за словами Тріпака, буде покладено давнє кримінальне провадження, яке стосується роботи Гриценка на посаді міністра оборони в 2005-2007 роках. Йдеться про розпродаж військового майна.

З цієї причини сам екс-міністр, який заперечує всі звинувачення, вже встиг написати розгромний пост у Facebook. У ньому він назвав президента Порошенка "главою організованого злочинного угруповання і замовником" інформдиверсії, секретаря Радбезу Олександра Турчинова — її "організатором", а Пашинського — "головним виконавцем".

Подібна відчайдушність заяв експертам зрозуміла: для Гриценка, як і для Тимошенко — ще одного політика, що відрізняється різкістю висловлювань, — майбутні вибори — останній шанс прийти до влади. Саме так розмірковує Фесенко.

Політолог зазначає: екс-міністру оборони зараз 60 років, і в разі поразки його сприйматимуть пенсіонером, який постійно бере участь у виборах і не показує високих результатів.

"Від того, чи вдасться Гриценку зараз сформувати сильну команду, залежатиме його подальша доля", — каже експерт.

ДЗЕРКАЛО ПОЛІТИКА: В Анатолія Гриценка (праворуч) є своя Юлія Володимирівна — дружина і керівник видання Дзеркало тижня Юлія Мостова (зліва)

Найяскравіші цитати Анатолія Гриценка

Я хочу, щоб люди зрозуміли одну просту річ: не потрібно боятися авторитарного режиму. Це не диктатура, яка масово пригнічує права і свободи людей. Авторитаризм має однокореневе слово — авторитет. Освічений авторитаризм виводить країну на новий, більш високий рівень і економіки, і на її основі — демократії

Про авторитаризм і демократію. Інтерв'ю сайту РБК-Україна, квітень 2018 року

Ще раз повторю для вас: Міноборони не продає військових об'єктів. Це роблять структури Кабміну, створені за межами нього. Коли я прийшов у Міністерство оборони, чотири структури всередині міністерства мали право продажу його майна. Я одразу ж вніс проекти постанов до Кабміну, і вони були прийняті для того, щоб Міністерство оборони втратило права продавати будь-що. Його завдання інші — займатися військовою підготовкою, солдатами, їхніми сім'ями. Всі ці звинувачення, які Юрій Луценко, Матіос та Порошенко прив'язують до мене, голослівні

Про звинувачення у розпродажі майна військових об'єктів на посаді міністра оборони. Інтерв'ю журналу Новое Время, серпень 2017 року

Багатьох Порошенко вже "дістав". Він понадкушував статки кожного олігарха, але не з'їв нікого. З Ахметовим у нього зараз "картина маслом". Однак це поки що. Коли вони відчують, що шансів на перемогу в президентських виборах у Порошенка немає, то побіжать, як щури з корабля

Про відносини Порошенко та олігархів. Інтерв'ю програмі HARD зі Влащенко на телеканалі ZIK, січень 2018 року

Я б не розмовляв із Путіним. Із Гітлером вели якісь переговори?

Про можливі переговори з Путіним. Інтерв'ю програмі Бацман Live на телеканалі NewsOne, серпень 2017 року

Об 11 вечора Юлі [Мостовій, дружині Гриценка] за звичкою запросто міг зателефонувати колега-журналіст або хтось із уряду, і вони хвилин 40 обговорювали якісь питання! Як прагматику, мені ці питання здавалися маловажливими. Я дуже ревно сприймав "посягання" ззовні на "мій" час у житті Юлі. І, слава богу, вона прислухалася до мого бурчання стосовно того, що її нічні наради крадуть час, відведений для нас двох, і конфлікт було вичерпано

Про стосунки з дружиною Юлією Мостовою, головним редактором zn.ua. Інтерв'ю газеті Факти, лютий 2006 року