Дороги, які ми обираємо

Іван Міклош, один із найкращих європейських фінансистів, який консультує сьогодні український уряд, міркує про те, які зміни відбуватимуться в Україні за президентства Порошенка, а які — за президентства Зеленського

Дмитро Тузов

У же три роки колишній міністр фінансів Словаччини та один із найкращих фінансистів Європи Іван Міклош із відстані витягнутої руки стежить за процесом економічних і соціальних перетворень в Україні. Він є співголовою Стратегічної групи радників із підтримки реформ прем'єр-міністра України і водночас залишається однією з найменш заангажованих публічних фігур української політики, зберігаючи тверезий погляд на економічні перспективи України в гарячковий рік виборів.

У сонячний квітневий день він з'являється в офісі НВ, щоб розповісти про головне: сценарії, за якими розвиватиметься українська економіка за кожного з двох можливих кандидатів на президентський пост. Втім, розмова починається із важливої для Міклоша теми: днями на президентських виборах у його рідній Словаччині перемогла лідерка громадянського суспільства, антикорупціонер і екоактивістка Зузана Чапутова.

— Що ви думаєте про президентські вибори на батьківщині?

— Я дуже радий. Вона була тим кандидатом, якого я підтримував і в першому, і в другому турі. Думаю, це дуже хороший результат для Словаччини і для змін у країні. Останні 12 років у владі був прем'єр Роберт Фіцо, популіст, пов'язаний із корупцією політик. Попит на зміни був величезний. У Словаччині президент не має такої сильної позиції, як в Україні. З погляду виконавчої влади це радше символічний пост — перша особа країни. Зузана Чапутова — нова людина в політиці, в цьому ми схожі з Україною. Але вона більш досвідчена. Чапутова дуже довго боролася у громадських організаціях за справедливість, проти корупційних схем.

І це, я думаю, хороший вибір для Словаччини. Особливо сьогодні, коли ми бачимо, що відбувається в Угорщині, Польщі, коли антиліберальні партії і політики йдуть вгору. Це хороший сигнал і для Західної Європи: політик, який вільний, впевнений у цій свободі і каже правду. В її передвиборчій програмі не було ні грама популізму, і це теж важливо. До речі, Чапутова дуже добре ставиться до України.

— Українські антикорупціонери в президенти поки не поспішають, кажуть, що народ їх не сприйме. А, виявляється, є суспільства, які цілком серйозно їх можуть сприйняти, й у них був би дуже серйозний шанс, якби вони зважилися.

— Так, я думаю, що був би хороший шанс. Тому що в Україні сьогодні у кожного старого політика негативний рейтинг у багато разів вищий, ніж позитивний, і це очевидний запит на нові обличчя.

— У нас же вибори президента тривають. Які ваші враження від першого туру?

— Я припускав, що ці два політики пройдуть до другого туру. Але не думав, що буде така різниця процентної підтримки між ними.

— Про що може свідчити такий розрив, як ви вважаєте?

— Я думаю, що одна причина — це результат нереально високих очікувань, коли люди сподівалися, що після Євромайдану почнуться реформи, все буде швидко, все буде краще й одразу. І це були нереальні очікування — неможливо зробити так, щоб все одразу запрацювало. З іншого боку, ті, хто був і є у владі, могли б проводити більше реформ і швидше.

У цій ситуації, коли нинішніх політиків жорстко критикують, відомий, популярний і симпатичний неполітик має більше шансів бути обраним. Настільки більше, що люди готові не дивитися на те, що у нього немає досвіду, він не створив політичну програму і не зібрав команду навколо себе, а ще пов'язаний із великим олігархом.

— Ви говорили, що колишній прем'єр-міністр Словаччини був пов'язаний з корупцією. Чи привело це до реальних антикорупційних розслідувань у вас в країні, до судів проти прем'єр-міністра?

— Нічого такого немає. Партія прем'єра Фіцо зловживала владою, підкоряла собі ті правоохоронні інститути, які повинні бути незалежними. Слідчі органи, поліція були повністю в руках Фіцо і міністра внутрішніх справ Калиняка, і вони не дозволили незалежно розслідувати справу про вбивство журналіста Куцака.

Саме Куцак писав про зв'язки нелегального бізнесу з партією прем'єра і з урядом, і це була одна з причин, чому його вбили. Після вбивства був величезний тиск громадськості. Уряд не змінився, але Фіцо пішов із позиції прем'єра, Калиняк пішов із позиції міністра внутрішніх справ. Водночас Фіцо залишається найвпливовішою людиною в країні, тому що він досі є головою найбільшої коаліційної партії в парламенті. Але суспільство виступило проти нього і за успіх Зузани Чапутової. Вона є представником нового політичного покоління, яке хоче боротися з такими практиками.

— В Україні теж гримлять корупційні скандали різних масштабів. Останній пов'язаний з Укроборонпромом, багато критики щодо так званої схеми Роттердам+, є питання по економічні інтереси Віктора Медведчука в Україні. Як ви вважаєте, все це вплинуло на позиції чинного президента Порошенка під час першого туру виборів?

— Думаю, так. В Україні в галузі боротьби з корупцією було зроблено багато хорошого. Але суть не тільки в тому, щоб усіх пересаджати, але і в тому, щоб зменшувався простір для корупції.

Є небезпека того, що виникне хаос, внаслідок чого Україна не зможе продовжувати потрібні реформи в європейському напрямку

— Чи можете ви уявити, що буде відбуватися в Україні, якщо президентом стане Володимир Зеленський, і якщо президентом все-таки залишиться Петро Порошенко?

— Якщо президентом залишиться нинішній президент, то буде продовжуватися той рух, який був останні п'ять років. Реформи проходять у правильному напрямку, але вони не відбувалися так швидко, як всі очікували. Думаю, ця тенденція збережеться. Якщо президентом буде Зеленський, є високий ризик невизначеності. Ми не знаємо його стратегії, а відсутність у нього політичного досвіду — серйозне питання. З іншого боку, якщо він буде здатний оточити себе грамотними експертами, якщо у нього будуть воля і бажання продовжувати реформи і ніхто зі старих олігархів не буде на нього впливати, то це стане хорошою новиною. Але якщо недосвідченість і вплив олігархів, насамперед одного, будуть значними, ви зіткнетеся з великими ризиками.

— У ніч виборів Зеленський говорив про те, що боротьба з корупцією для нього у пріоритеті. Наскільки це реалістично в ситуації, коли настільки потужною залишається олігархічна система?

— Простір для корупції в деяких економічних галузях зменшився, тепер важливим є питання невідворотності покарання. Важливий Антикорупційний суд, дуже важливо прискорити реформу судової системи, яка почалася, але повільно йде. Важливі зміни в прокуратурі й СБУ, а це в компетенції президента.

У структурі СБУ важливо реформувати напрямок боротьби з економічною корупцією, тому що там часто не борються з нею, а є її джерелом. Другий важливий напрямок — збереження того, що вже зроблено, тому що зроблено багато правильних речей. Критично важливим є збереження співробітництва з міжнародними фінансовими інститутами.

— Українська сторона сама часто ставить на паузу співпрацю з МВФ. Так нещодавно сталося, наприклад, після рішення Конституційного суду, який фактично скасував поправку до закону про кримінальну відповідальність за незаконне збагачення. Вибори президента можуть ще більше загострити ситуацію?

— Те, що сталося з цією поправкою, це дуже погано. Не тільки з погляду міжнародних фінансових інституцій, це погано з погляду всіх жителів України. Що робити, якщо не можна розслідувати факти нелегального збагачення, цього я не можу собі уявити.

— Роз'ясніть, будь ласка, позицію МВФ, зокрема в питанні тарифів. Дійсно настільки гостро він артикулює це питання? Чи просто наполягає на збалансуванні українського бюджету?

— МВФ не говорить, що потрібно підвищувати, він говорить, що потрібно дерегулювати ціни на газ, щоб не було різниці між ринковими цінами і цінами для населення. Ця різниця протягом останніх двох років досягла 40% і частково була знижена підвищенням тарифів у листопаді минулого року. Зараз ринкова ціна на газ йде вниз, отже, можливо, і не буде необхідності підвищувати її майбутнього року. Але для того щоб лібералізація відбулася, потрібно зробити ще деякі кроки. Потрібні лічильники на газ у кожному домогосподарстві, а це досі проблема. Для МВФ важливо збалансувати публічні фінанси, а те, яким шляхом це буде відбуватися, — вже відповідальність уряду.

— Тобто коли українські політики і чиновники запевняють, що за підвищенням цін на газ стоїть МВФ, це певна політична маніпуляція?

— З одного боку, це не маніпуляція, тому що, так, умовою МВФ є підвищення ціни на газ для споживача до ринкової. Але треба сказати, що це в кінцевому рахунку не стільки треба МВФ, скільки Україні й українцям. Тому що регульовані тарифи на газ були одним з джерел корупції, величезної корупції. До того ж регульовані тарифи на газ були джерелом низької енергетичної ефективності. Газ коштував копійки, люди споживали багато газу, обігріваючи квартири, й охолоджували їх, відкриваючи кватирки, не було мотиву економити. А значить, потрібно було ввозити більше газу, і це тільки збільшувало залежність України від Росії.

Перед Євромайданом Україна ввозила обсяг у половину свого споживання газу з Росії. Але енергетична ефективність української економіки в той час була вдвічі гіршою, ніж у Росії. А якби українська енергетична ефективність була така ж, як у Росії, не було б потреби ввозити жодного кубометра газу.

— З огляду на все сказане, чи вдасться Україні в новому президентському, а потім і парламентському циклі послабити олігархічний вплив на економіку?

— Вплив олігархів все ще значний. Але треба також сказати, що вплив олігархів на країну за останні п'ять років знизився. Це і наслідки війни, і втрати багатьох активів на Донбасі й у Криму. Знизилося воно і завдяки реформам, тим, про які ми вже говорили: відмова від регулювання тарифів, держзакупівлі за тендером, деяких реформ податкової адміністрації. Але треба продовжувати в цьому напрямку. І найшвидшим інструментом для деолігархізації будуть реформи і відкриття ринку землі. Відкриття ринку призведе стратегічні інвестиції та інвесторів, які будуть робити нормальний бізнес. І в цих умовах олігархи або зможуть конкурувати, або їхній бізнес піде вниз.

— Чи бачите ви ризик за будь-якого результату президентських виборів, що Україна може змінити геополітичний напрям розвитку?

— Не думаю, що прямо зможе змінити. Не думаю, що хтось прийде і скаже: "ок, ми вже не хочемо йти в ЄС і НАТО". Але, думаю, є небезпека того, що виникне хаос, унаслідок чого Україна не зможе продовжувати потрібні реформи в європейському напрямку. Тому що мало сказати і написати в Конституції, чого ми хочемо. Треба робити реформи і змінювати країну.