Вдома у Наталії Микольської

Заступник міністра Наталія Микольська показує свою київську квартиру та розповідає про «львівських» у владі

Юлія Артамощенко

Наталія Микольська в Уряді України відповідає за стимулювання експорту, торговельну політику і захист прав та інтересів України в СОТ.

За її плечима – великий досвід роботи юридичним консультантом в усіх сферах міжнародної торгівлі, в тому числі в рамках СОТ і Угод про вільну торгівлю. Протягом кількох років Микольская визнавалася провідними міжнародними і українськими незалежними рейтингами юристом №1 в Україні.

Чоловік Микольської Віктор Довгань – також заступник Міністра, але вже Міністерства інфраструктури України. Подружжя виховує синів Марка та Луку.

Про статки та життя родини чиновників Наталія Микольська погодилася розповісти в рамках проекту VIP-помешкання перших осіб і запросила НВ у квартиру на столичному Подолі. В гості довелося їхати вранці у суботу. Микольська щойно повернулася з одного відрядження і збирається у наступне. Щонайменше чотири рази на місяць вона кудись їде.

Квартира дуже світла та функціональна. В ній багато орхідей, книжок та світлин. Микольська зустрічала нас одна.

– Старший син в таборі, а молодший у бабусі на канікулах. Чоловік у відрядженні, – пояснює Наталія та пропонує каву і до кави.

Поки збирає на стіл, питаю чи готує щось складніше.

– Я вмію готувати все, - відказує вона. – В мене і борщ смачніший, аніж у моєї мами. Мама робить на буряковій заквасці, а в мене немає часу, тому я роблю дуже швидкий борщ: завжди в кінці додаю буряковий сік і даю тільки закипіти. Ще додаю лимон і трохи цукру.

До кави Микольська нарізає львівські пляцки з маком та вишнею. Пляцками на Західній Україні називають випічку. Мова у Микольської загалом жива і щира українська – вона довго жила у Львові, у 2001 закінчила там юридичний факультет. З цього приводу вона сама часом жартує:

– Колись розповідаю колегам по роботі: «Дівчата, він у такому класному костюмі: маринарка, а під нею камізелька і все з червоною підкладкою, і навіть мешти в нього з червоною підкладкою». Десь через півдня дівчата приходять, кажуть: «Про маринарку і камізельку ми зрозуміли, але що таке твої мешти – ніяк». Я довго сміялася, - згадує заступник міністра розповідь про піджак, жилет і туфлі.

Родина Микольської, зокрема мама, родом з Житомирської області. Сестри жили у Києві і сама вона майже кожне літо проводила у столиці. Сюди ж у Київ вона переїхала з чоловіком в 2003 році після навчання в Канаді – Микольська стажувалася там в Уряді Альберти.

Зараз Микольська працює заступником першого віце-прем'єр-міністра – міністра з питань економічного розвитку та торгівлі України Степана Кубіва. Він свого часу теж закінчив Університет Франка, як і вона, також довго жив у Львові. Тож я питаю, чи діяв у призначенні Микольської принцип «свій до свого по своє».

- Я – українка. Я не вважаю, що в нашій країні можна про когось говорити, як про людину, яка чисто з одного міста. Говорити «львів'яни понаїхали»? Ба навіть якщо взяти людей з КМУ, які жили або закінчили ВУЗи у Львові, то хто це? Володимир Омелян, Степан Кубів, Остап Семерак і Лілія Гриневич. Приміром, Степан Іванович взагалі не зі Львова сам, з Тернополя. А мене на роботу приймав взагалі Айварас Абромавичус. Де Айварас, а де Львів?

Впродовж розмови Микольська постійно згадує про дітей і їхнє захоплення футболом – про їх здобутки, про гру вдома, про те, як «стоять на воротах». Повсякчас лунає: «мої ворота», «м’ячі», «форма», «тренування», «відпрацювання удару», «Динамо».

Вона веде мене квартирою, яку подружжя придбало в 2007 році.

– Ми завжди підходимо дуже практично до всього що робимо і купуємо. Я була вагітна. І знала, вийду швидко на роботу після народження дитини, але важливо було грудне вигодовування для дитини. Житло купували, виходячи з того, що близько до наших робіт та до метро. Не завжди ми їздили на машині і не завжди їх в нас було дві. У нас тоді не було коштів на велику квартиру. Ця підійшла, бо невелика – 72,2 метри.

Квартиру купували в кредит, який виплачували потім 8 років. Але квартира вже трішки замала.
– Коли ці двоє малих починають грати в футбол!.. – хитає головою Микольська. - Тому вирішили, що купимо будинок за містом, щоб у дітей був простір. А ми могли посидіти, подивитися на небо...

Будинок придбали у 2009-му у Василькові під Києвом. Його площа – 235,3 метри, плюс земельна ділянка на 1000 квадратних метрів.

– Ми – люди мегаполісу, в основному живемо у Києві. То будинок, в якому живуть батьки чоловіка, - каже вона. - Коли у нас з'явилася друга дитина, батьки чоловіка продали свою квартиру, ми взяли наші заощадження і купили у кредит будинок. Ми там на вихідні відпочиваємо. Зараз в нас молодша дитина там. Нічого особливого у будинку немає, може, колись запрошу й туди. Єдине, що там є – це басейн для дітей.

У квартирі Микольської три кімнати – головна, дитяча і спальня. У залі на стіні дві картини: Львів. Пл. Галицька та Нічне місто художника Ковриги. Вони задекларовані – перша на Микольську, друга – на Довганя. Цікавлюсь, скільки коштують.

– Я не знаю їх вартості. Нам їх подарували друзі на весілля. Ми ж юристи – якщо вже ділимо то ділимо. Кажу: “Давай прикраси по половині запишемо?”. Він каже: “Ще я буду в декларації прикраси твої писати?”, – розповідає вона, сміючись.

Питаю, як Микольська ставиться до того, що майно її родини тепер кожен може розглядати під мікроскопом, просто зайшовши на сайт НАЗК і відкривши е-декларацію:

– Мені дуже пощастило, тому що я працювала в Україні в двох топових юридичних фірмах, які працювали в «білу» (прозоро). Все, що я заробила за останніх 10 років, можна прослідкувати. Те ж стосується і мого чоловіка. Ми живемо достатньо комфортно, але не шикуємо. Мені не страшно від того, що хтось подивиться на мою декларацію, хтось прийде до мене додому, хтось приїде в наш будинок, хтось подивиться на машину, на якій я їжджу.

На поличці у коридорі бачу різні сувеніри. Це, каже Микольська, кілька закинутих хоббі: збирали то будиночки, то дзвіночки, потім перестали.

Я розпитую, про що говорять вдома Микольська з Довганем – чиновники високого рангу: про залізні дороги, перельоти, експорт?

– Обговорюємо, – зізнається вона. – Намагаємося у вихідні принаймні цього не робити. Адже не залишається часу поговорити про плани, дітей. Тому домовилися, що ми в першу чергу обговорюємо сімейні питання, особисті, а потім, якщо є час, щось по роботі, - відповідає.

Мені цікаво, чи не планує хтось з подружжя найближчим часом піти з влади і повернутися у бізнес. Вона відповідає, що кожен поставив собі певні цілі, яких хоче досягнути.

– Ідеалістичне було бачення, що їх можна досягнути швидко. Так не завжди, як з об'єктивних, так і суб'єктивних причин. Постараюся ще протриматися, пропрацювати. Запас міцності ще певний є: він енергетичний в першу чергу, а частково – фінансовий. Треба довести до кінця задумане, і тоді можна розмірковувати чи рухатись далі, чи назад в бізнес йти.

За розмовою доходимо до дитячої. Вона показує фото:

– Це старший з командою. Він нападник. Це Криштиану Роналдо. Це Динамо. Це медалі. А ця машина – це просто супер-іграшка і «катастрофа» водночас! В неї можна заливати воду. Вона пшикає. Ось тут є шланг. Проте діти самі прибирають, знають, що треба поставити іграшки на місце. Ясно, стопочками тобі ніхто нічого не буде складати. У нас тут під низом є ящики, куди вони це все можуть накидувати. На цих ящиках можна сидіти. Я тут читаю казки, - показує все Микольська.

Книжок багато. Вони українською та англійською мовами.

Є у цій невеличкій кімнатці і спортивний куточок. Микольска каже, що разом з дітьми на ньому займаються.

Та найбільше діти люблять дивитися, як мама робить зарядку за программою Наді Шаповал:
– 8 комплексів вправ по 8-10 хвилин. Ти можеш зранку 8-10 хвилин робити зарядку. Там є такі дуже прикольні вправи з рушниками. Ти стаєш і на рушниках на підлозі біжиш в планці, відтискаєшся, і малі з мене сміються, тому що воно дійсно смішно виглядає, - відверто ділиться Микольська.

Я пропоную поєднати вправи з прибиранням. Вона сміючись відповідає, що подумає. І зізнається, що підтримує порядок у квартирі не сама: раз на тиждень допомагають.

Дитяча переходить у балкон.

На черзі – оглядини спальні. У куточку «чергова валізка», щоб в будь-який момент можна було поїхати у відрядження.

Тут меблі теж українського виробництва. А кожен сантиметр площі використовується максимально практично. Приміром, під ліжком є ніші, де зберігаються зимові речі.
Спальня теж наповнена книжками.

– Це книжка, яку я читаю зараз. Все те незриме світло Ентоні Дорра. Вона поглинаюча. Емоційно складна, її не заковтнеш.

Вікно вільне від гардин. Микольська каже, що любить, прокинувшись вранці, дивитися, як сходить сонце. Вона рано прокидається.

– Якось тато приніс газетну вирізку про Кондолізу Райс: вона вставала о 5-й ранку, годину робила зарядку, потім годину грала на фортепіано, а тоді читала художню книжку. Тобто до 9 години в неї все перероблено! – згадує Микольска. – І він мені сказав: «Дивись, якщо ти хочеш чогось в житті досягнути і при цьому розвиватися сама, то тобі доведеться до цього докладати зусиль». Муштри не було. Було спонукання і достатньо велика свобода.

Зараз їй важко дотримуватися цього графіку, коли підйом о 6 ранку, а об 11 вечора – у ліжко. Причина - часті відрядження і зміна часових поясів, плюс доводиться допізна на роботі затримуватись.

Повертаємося у головну кімнату. Я помічаю годинник Микольської. На циферблаті тризуб. Це український KLEYNOD. У неї кілька таких, один – особливий, з номером 001 з лімітованої колекції «Клейноди Незалежності». Одягається та взувається вона теж в українське та перелічує свої речі від брендів та українських дизайнерів: і ось деякі з них Dolce Donna, Grass, Pustovit, Golets, Bevza, Krisstel, RITO, Ksenia Schnaider, Foberini, Kachorovska Atelier, Madiro, Papuchi, «Весна».

Каже, що рішення купувати українське прийняла після Революції Гідності:

– Раніше я завжди дивувалася, чому наші політики та чиновники високого рангу не носять українське. Коли мене призначили, я сказала, що я постараюся бути іншою. Якщо щось купую, то 90% цих речей – українські. Це якісно і гарно, а ще коштує в рази дешевше, ніж шанелі та діори.

На цей момент кожен сантиметр квартири заступника міністра перевірений. Лишилось відловити і сфотографувати лише кота Микольської, який ховається від нас протягом всього візиту. Зрештою, вдалося й кота виманити з-під ліжка і сфотографувати. Ми йдемо. А Микольська, попри суботу, їде на роботу, готуватися до чергового відрядження.

Ваш прожитковий мінімум на місяць?

Десь 40 тисяч гривень – це та сума, яку ми, як правило, витрачаємо на сім’ю.

Як ви пересуваєтесь містом?

Власним автомобілем. У червні ми змінили Mitsubishi Pajero Sport 3.0 AT, 2011 року випуску на інше авто - BMW X6, 2008 року. Я відобразила придбання як зміни майнового стану у декларації. Це сімейний автомобіль, на якому їжджу я, возять дітей на футбол, гуртки. У нас в Мінекономрозвитку нема службових автомобілів.

Ваше улюблене заняття?

Спорт. Зараз займаюся тим, на що хоч трішки вистачає часу. Люблю теніс, плавання люблю. Взимку ми катаємось на лижах. Мій тато був майстром спорту з гірських лиж. Дідусь мав будиночок у Славську, тому я там проводила всі зимові канікули. Старший син добре катається, навіть виграв змагання серед любителів минулого року, а менший у лютому став на лижі – йому було три роки.

Остання книга, яка вас вразила?

Яблуко в тайстрі Валерії Чорней. Це книжка про гуцулку, про знаки. Вона дуже жіноча, але – класна. Зараз читаю мало і це прикро, адже я дуже люблю книги. Взагалі читати – це наша сімейна традиція, мої діти багато читають. Мій тато дуже багато читав і завжди коли вранці купував газети, говорив мені: «Починай день з читання».

Що ви вважаєте найбільшою перевагою України та її головною бідою?

Найбільший скарб – це люди. Я дуже багато спілкуюся з іноземцями. Питаю: «Коли ви говорите Україна – що для вас Україна?». Вони кажуть – енергетика людей. Це називається new generation. Навіть не younger generation, не молоде покоління, а – нове покоління.

Наші люди – це наше надбання. Те, що люди роблять в Україні, не маючи ресурсів, це просто фантастично і заслуговує на мега-повагу. Цю енергетику необхідно направити в правильне русло.

Найбільша проблема в тім, що ми постійно скаржимося. Усюди «зрада». Немає позитивного сприйняття того, що відбувається. Нам треба перестати скаржитися, а почати говорити про позитив, надихати себе, надихатися перемогами інших.

Фото – Наталія Кравчук

Оформлення – Вікторія Примак

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ У ПРОЕКТІ VIP-ЖИТЛО ПЕРШИХ ОСІБ:

• Вдома у Єгора Фірсова: наймолодший нардеп і один з небагатьох, кого позбавили мандата, Єгор Фірсов, показує свою квартиру з автоматом і велосипедом і розповідає про свій розграбований будинок в Донецьку
  
  
• Вдома у Світлани Заліщук: Нардеп БПП розповідає про свої квартири та помилки і пояснює, чому кампанію проти неї організувало оточення президента
  
  
• Вдома у Оксани Сироїд: віце-спікер парламенту України першою з політиків відкриває двері своєї квартири і показує все
  
  
• Вдома у Павла Жебрівського: Голова Донецької військово-цивільної адміністрації показує будинок у Києві та розповідає про «Донбас, що порожняк не гонить»
  
  
• Вдома у Андрія Іванчука: Один з лідерів Народного Фронту та друг екс-прем'єра Яценюка Андрій Іванчук вперше показує житло і розповідає про особисте
  
  
• Вдома у Сергія Лещенка: Народний депутат вперше показує квартиру, через яку розгорівся скандал, і розповідає про особисте життя, модну музику і «падіння» президента
  
  
• Вдома у Ігоря Луценка: Нардеп Ігор Луценко показує, як живе, і розповідає про особисте