Доброго ранку, країно

Президентські вибори в Казахстані зберегли владу в руках керівної еліти і розбудили громадянське суспільство: громадяни, які мислять критично, вийшли на вулиці зі впевненим розумінням того, що їхня країна гостро потребує змін

Анна Павленко
(Київ — Нур-Султан — Київ)

9 червня жителі Казахстану потягнулися на виборчі дільниці, аби проголосувати за нового президента. Вперше за останні 30 років серед кандидатів не було Нурсултана Назарбаєва, який беззмінно правив країною всі ці роки.

На свою дільницю зібрався і Тимур Нусімбеков, 36-річний журналіст з Алмати, але тут обставини змінилися: Нусімбекову повідомили, що його друзів, які виступали проти виборів, заарештували, і він вирушив їх виручати. "Я вважаю всіх кандидатів фейковими, а вибори нелегітимними", — каже журналіст.

На думку Нусімбекова, результат виборів був очікуваний: заявивши про свою відставку, Назарбаєв одразу назвав і наступника. Беззмінний голова держави запропонував висунути кандидатом від керівної партії Нур Отан 66-річного дипломата Касим-Жомарта Токаєва.

Очікуваність результатів виборів спричинила протести, які влада одразу намагалася придушити. Тільки 9 і 10 червня в Алмати і столиці Нур-Султані затримали 700 учасників несанкціонованих мітингів і навіть журналістів, що висвітлювали події, — такі дані оприлюднило місцеве МВС.

Тим часом вибори відбулися, у них взяли участь 9,3 млн громадян 18-мільйонної країни, і президентом став Токаєв, який здобув майже 71% голосів. Громадяни, що голосували за нього, пояснюють свій вибір прагненням економічної і політичної стабільності, хоча деякі з них сумніваються, що вихований у системі влади політик зможе задовольнити запит на зміни, який назрів у суспільстві після трьох десятиліть правління одного і того ж президента.

"Назарбаєв організував транзит влади через вибори, процес проведення яких дав чіткий сигнал суспільству: поки він впливає на порядок у країні, ніяких змін очікувати не варто", — переконаний казахський політолог Дімаш Альжанов.

Утім, аналітики підкреслюють: Назарбаєв — аж ніяк не найгірший із пострадянських лідерів. За 30 років його правління економіка Казахстану, за даними Світового банку, зросла вшестеро, а ВВП на душу населення сягнув $9 тис. Для порівняння: у Росії цей показник становить $10,7 тис., а в Україні — $2,6 тис. До того ж розрив у розмірі середньої зарплати не настільки відчутний: якщо казахи отримують на місяць у середньому 170 тис. тенге ($440), то росіяни — 43,4 тис. рублів ($672), а українці — 9,6 тис. грн ($365). Найменший дохід у казахських пенсіонерів і селян.

Водночас країна входить у топ-15 країн світу за запасами нафти, тут залягають великі родовища газу, вугілля, уранових руд і різних металів.

Експерти вказують на несправедливість у розподілі благ у Казахстані, що викликає економічне розшарування, а також на залежність його економіки від попиту в Росії та Китаї і від світових цін на нафту. Все це робить казахську економіку вразливою, зазначають фахівці Світового банку.

Ще однією серйозною проблемою є корупція. У рейтинзі Індекс сприйняття корупції від міжнародної організації Transparency International ця центральноазійська країна посідає 124-е із 180 місць.

І хоча багато казахів вдячні першому президенту за стабільність, збереження міжетнічного миру і збалансовану зовнішню політику, відсоток незадоволених зростає.

"Відхід Назарбаєва з посту президента став тригером для громадянської активності", — підтверджує Альжанов.

У день виборів біля виборчої дільниці в одній зі шкіл Нур-Султана з динаміків гуркочуть пісні національною мовою. У холі торгують випічкою, із залу для голосування статечно виходять сім'ї з дітьми та літні казахи.

"Я голосувала за свого президента, від якого чекаю великого успіху: щоб усі були рівні, не було мільйонерів і бідняків, аби всі почувалися у безпеці", — говорить 42-річна Марфуга з міста Тараз, яка нещодавно переїхала до столиці.

"Наш другий президент має бути мудрим, забезпечити стабільність усередині країни та у відносинах з іншими державами", — підтримує її Наріман Арсімбеков, теж мешканець Нур-Султана.

Про прагнення до стабільності в ці дні говорять багато містян. Деякі побоюються внутрішніх конфліктів, інші підкреслюють складність геополітичного положення республіки. Казахстан межує одночасно з двома впливовими державами, тому президент має бути врівноваженою і добре освіченою людиною, підкреслює Гаухар Керімова, PR-директорка однієї з найбільших приватних компаній Казахстану BI Group.

"Ми не можемо собі дозволити такі різкі рухи, як Грузія і Україна, — нам потрібен політик-важкоатлет, якого знають і поважають у Росії та в Китаї", — пояснює вона. І водночас визнає: країні потрібні зміни, а людям — можливість висловити свою позицію.

Саме заради того, щоб висловити свою позицію, в день виборів біля Палацу молоді Жастар у столиці зібралися сотні жителів. Вони вимагали від влади проведення чесних виборів і закликали бойкотувати голосування, яке називали недемократичним. Практично одразу до Жастару підкотили десятки поліцейських автобусів, звідки висипали люди в камуфляжі та почали затримувати активістів.

"Я як студентка юрфаку розумію, що протестувальники мали отримати дозвіл на проведення мітингу в акіматі [столичній адміністрації], — коментує події 21-річна мешканка Нур-Султана Гульнур. — Але раніше активістам таких дозволів не давали, і, думаю, не дали б і зараз".

Як нафтова країна ми багата держава, але у нас бідне населення
Касимхан Каппаров,
засновник і голова казахського Національного бюро економічних досліджень

Дівчина зізнається, що сама на вибори не ходила, оголосивши "бойкот бездіяльністю". На її думку, результат голосування був відомий заздалегідь, і тепер на країну чекає продовження курсу стабільності Назарбаєва. Останнього вона критикує за несправедливе використання багатих природних ресурсів країни.

Розподіл нафтової ренти називає основною проблемою уряду і голова казахського Національного бюро економічних досліджень Касимхан Каппаров.

"Унікальність Казахстану в тому, що як нафтова країна ми багата держава, але загалом у нас бідне населення — не можна сказати, що ми вдвічі або втричі багатші за сусідів, у яких немає нафти", — пояснює він.

За словами Каппарова, що п'ять років уряд змушений знецінювати національну валюту, щоб зберегти гірничовидобувну, легку і харчову промисловість. Після останньої девальвації 2015 року, коли курс тенге впав удвічі, реальні доходи населення скоротилися, роль держсубсидій зросла, а середній клас скоротився вдвічі — до 7-8%.

"Я небідна людина, але через девальвацію втратила, — зізнається Керімова. — Наприклад, квартира, яку ми купили за $200 тис., коли курс був 150 тенге, тепер [коли курс 384 тенге за долар] коштує $100–120 тис."

Сьогодні в Казахстані побоюються нової девальвації та напружено стежать за зростанням цін. Напередодні виборів зріс попит на іноземну валюту, помітно подорожчали продукти першої необхідності. Загалом, за даними державного комітету статистики, за останній рік ціни на продовольчі товари зросли на 8%.

"Поки ціни повільно повзуть вгору, а тенге повільно падає, але після виборів уряд буде змушений відпустити курс, і буде нова хвиля девальвації", — впевнений Нусімбеков.

На подорожчання продуктів, одягу і проїзду скаржиться і 58-річна мешканка Нур-Султана Валентина. Особливо вона переживає за літніх співгромадян: пенсії в Казахстані невисокі. Так, подрузі Валентини, яка пропрацювала багато років на одному місці, платять 64 тис. тенге ($167) на місяць, а її сестрі — 56 тис. тенге ($146).

Багато економічних проблем Казахстану пов'язані з великою часткою держави (приблизно 70%) в економіці і зрощеними з держапаратом монополіями, каже Каппаров. Серед інших бід він називає корупцію, відсутність справедливої судової системи й ефективного механізму розподілу благ.

Р езультати президентських виборів у Казахстані багато в чому збіглися із результатом опитування, яке у травні 2019-го проводив державний науково-дослідний центр Молодь. Згідно зі звітом центру, з 7 тис. опитаних більше ніж 72% були готові віддати свій голос за Токаєва.

Соціологиня Жанар Жандосова, директорка Центру досліджень Сандж, схильна вірити цим цифрам: вони близькі до результатів дослідження, яке Сандж провів після парламентських виборів 2016 року. Тоді соціологи з'ясували, що 72% казахів підтримують керівну партію Нур Отан, від якої цьогоріч висувався Токаєв, натомість за політсилу опозиціонера Аміржана Косанова - 0,8%. Тепер же на президентських виборах Косанов здобув 16% голосів. "Тобто протестний електорат зріс у 20 разів", — підсумовує Жандосова.

Невдоволення владою і своїм життям змушує громадян виходити на вулиці. Так сталося, коли парламент без будь-якого громадського обговорення після відставки Назарбаєва вирішив перейменувати столицю на його честь. За словами Романа Василенка, заступника міністра закордонних справ Казахстану, таке рішення стало подякою першому президентові за країну, яку той збудував. Однак не всі громадяни виявилися готові до такого висловлення вдячності: 21 березня десятки активістів почали протести.

Новим поштовхом до зростання громадянської активності в Казахстані стала зміна президента, вважають експерти. "За час правління Назарбаєва виросло нове покоління, яке не поділяє цінностей тих, хто перебуває у владі", — вважає Керімова.

Свою роль відіграла й урбанізація, яка тривала в Казахстані в останні десятиліття. Адже урбанізоване суспільство починає вимагати зрозуміліших правил гри і цінує участь в ухваленні рішень, вміє швидше мобілізовуватись, зазначає Альжанов.

Чималу роль в активізації протестного руху відіграли і сучасні технології, доповнює Жандосова. Періодичне блокування інтернету, на її думку, підтверджує: влада боїться комунікацій у соцмережах, які кардинально відрізняються від головних тутешніх телеканалів, що належать родині Назарбаєва або його соратникам.

"Багато людей, особливо в селах, дивляться телевізор, де розповідають, як добре живе Казахстан, — говорить Гульнур. — Але, переїжджаючи до міст, вони починають черпати інформацію з різних джерел".

У Світовому індексі свободи преси, який щорічно публікує міжнародна організація із захисту прав журналістів Репортери без кордонів, Казахстан посідає 158-е місце з 180 країн. Тоді як Міжнародна правозахисна організація Freedom House відносить Казахстан до групи невільних країн, акцентуючи водночас увагу на обмеженні свободи слова.

К азахи по-різному оцінюють перспективи своєї країни з новим президентом. Так, Керімова, яка на початку 1990-х працювала журналістом на державному телеканалі Хабар і не раз брала інтерв'ю у тоді ще міністра закордонних справ Токаєва, вважає його космополітичним, досвідченим і добре освіченим. "Токаєв — виходець із дипломатичної сфери, яка не терпить жорсткої авторитарності, — каже вона. — Він буде демократичніший".

Її підтримує політолог Талгат Калієв, який 20 років пропрацював у Міністерстві закордонних справ. На його думку, будучи учнем Назарбаєва, новий президент не буде його копіювати. Токаєв вже заговорив про політичні реформи, зазначає Калієв. На церемонії інавгурації 12 червня він заявив про створення Національної ради суспільної довіри, куди увійдуть представники всього суспільства, зокрема молодь.

Втім, далеко не всі вірять у реальність змін, згадуючи заяви Токаєва про збереження курсу свого попередника, а також вказуючи на широкі повноваження Назарбаєва, які той зберіг як голова Ради безпеки, член Конституційної ради і голова партії Нур Отан. До того ж ще в 2017 році Назарбаєв істотно послабив повноваження наступного голови держави, провівши конституційну реформу.

Процес змін у Казахстані може розтягнутися на десятиліття, передбачає Альжанов. Втім, позитив він бачить у тому, що вже зараз суспільство виявляє прагнення брати участь у політичному процесі і формує запит на зміну моделі влади.

"У шкільні роки я була впевнена, що поїду з країни, — ділиться 21-річна Гульнур. — Але тепер вирішила, що хочу залишитися і зробити Казахстан кращим".

ПОГЛЯД У МАЙБУТНЄ: Гаухар Керімова, топ-менеджерка великої казахської компанії BI Group, переконана: досвідчений дипломат Касим-Жомарт Токаєв буде демократичнішим президентом