10 порад батькам

Популярний психолог Світлана Ройз аналізує плюси і мінуси тінейджерів із покоління Z і дає поради їхнім батькам

20 років дитячий і сімейний психолог Світлана Ройз не тільки займається професійною практикою, а й пише книги. Її Практичне дитинознавство, а також безліч посібників із сімейних стосунків і дитячих книг сприяли популярності Ройз.

На прохання НВ вона ділиться своїми роздумами про покоління Z і дає корисні рекомендації дорослим, як правильно вибудувати стосунки з його представниками.

1 Пам'ятайте про те, що покоління 2000-х — це покоління більшої швидкості. У сприйнятті інформації, в діях, навіть в обмінних процесах. Гарна новина — ці діти вловлюють інформацію швидше, ніж ми навіть закінчимо речення. Вони здатні об'ємніше підійти до вирішення. Погана новина — їм нудно. Вони швидко перемикають увагу, і така "кліповість" не дає можливості сконцентруватися на чомусь одному. Перенасичення інформацією викликає у них втому. Багатьом дітям, народженим після 2000 року, нецікаві мультфільми нашого дитинства, книги. Вони не відповідають їхньому темпоритму.

Цікаво, що ці діти не вписуються й у звичні вікові норми. Важливо пам'ятати, і це не норма взагалі, що середній вік першого перегляду порно — близько 8 років. У багатьох дівчаток місячні починаються у 9 років. Діти дозрівають раніше, а сексуальна енергія, неосвоєна, незрозуміла, але захоплива, перестимулює гормональну сферу. І поки питання, що з цим робити.

2 Дітям цього покоління дістався світ із величезною кількістю віртуальних стимулів. Реальному світу все складніше конкурувати з віртуальним. Ми не можемо вилучити у дитини планшет, але важливо доповнювати його своєю близькістю і реальними заняттями творчістю, спортом. Багато інформації діти отримують із візуальних джерел, часто на шкоду іншим каналам сприйняття. За фактом — це шкодить стимулюванню інших відділів мозку. Тому, чим більше дитина зможе торкатися, відчувати аромат, відчувати щільність, температуру, чим більше здійснювати рухів, тим інтегрованішим, гармонійнішим буде її розвиток.

3 У дітей цього покоління частіше відбуваються панічні атаки і депресії. Вони живуть у дуже швидкому світі, в якому найважливіша навичка — адаптивність. Ми ні до чого не можемо заздалегідь підготуватися і підготувати їх. З одного боку, це покоління менше прив'язане до власності, до оформлення відносин. З іншого — воно більш тривожне, і нам важливо своєю стабільністю допомогти їм хоча б у дитинстві спертися на нас. Наша присутність, наша стійкість створює для них відчуття безпеки.

4 З ними не проходить авторитарний стиль виховання. Це покоління дітей добре бачить різницю між авторитарністю й авторитетністю і йде за авторитетами. Водночас їм дійсно все одно, який у інших людей колір шкіри, з якої вони країни, яка їхня сексуальна приналежність. Ера інтернету робить їх відкритішими.

5 Дітям 2000-х складніше даються навички самопідтримки й емпатії, їм дуже важлива близькість. У людському мозку є області, пов'язані з прихильністю, з близькістю. У цих частинах мозку активізуються рецептори окситоцину і вазопресину — біологічних речовин, які впливають на формування почуття безпеки, близькості і підтримки.

Вони кажуть: не порівнюйте нас із собою, ми інші. Так, така відповідь могла бути в усі часи. Але вони дійсно відрізняються від нас

Вони активізуються у досвіді ігр та емоційного контакту з дорослими. Завдяки їм у ранньому віці формуються навички самопідтримки. Опановуючи їх, дитина або підліток може впоратися зі складними ситуаціями.

Саме з цими частинами мозку пов'язане відчуття жертовності або, навпаки, впевненості в собі. Сучасне покоління часто позбавлене ігор із батьками, ігор у дворі, їх сьогодні замінюють профільним навчанням, де ці частини мозку не надто активні. Не активізуються вони, коли дитина спілкується у соцмережах. Тому теперішнє покоління дітей ще і дуже самотнє покоління. Під час величезної кількості зовнішніх контактів їм важлива наша близькість. Тому що близькість їм замінюють лайки, а кохання — гордість від віртуального визнання. Це покоління нарцисичніше. І часто ми самі їх до цього стимулюємо.

6 Ще одна риса народжених після 2000-х років — страх пропустити щось у віртуальному світі. Телефон стає продовженням їхнього тіла. Вони знімають блокування екрану — не для того, аби відповісти на повідомлення, а щоб перевірити, чи не пропустили чого. Це ознака тривожності. Віртуальний світ пропонує безліч стимулів, з якими складно конкурувати реальному світові. А нам важливо допомогти їм утриматися у реальності.

7 Нове покоління батьків вже вміє любити, але не завжди вміє виховати. Нинішні батьки не знають, хто такий доктор Бенджамін Спок, яким зачитувалися їхні власні батьки. Їх уже не потрібно переконувати в тому, що бити дітей не можна. Батьки знають, що таке теорія уподобань, вони уважні до почуттів і потреб дітей. І це чудово. Але ми спостерігаємо і зворотний процес. Багато батьків так бояться зробити помилку, що не враховують, на скільки дітям важливий баланс — чуйності, свободи і відчуття меж. А це загрожує відсутністю знань про те, як влаштований світ і відносини в ньому, нерозумінням своєї ролі та меж своїх можливостей і може призводити до невпевненості в собі, егоїзму та інфантилізації.

8 У дітей покоління 2000-х інакше проявляється поведінка в конфлікті. Сучасним батькам важливо дбати про свій авторитет для дитини, інакше їм доведеться спиратися на авторитарність, а це програшна стратегія. Це покоління гіперчутливості, і ці діти часто провокують, щоб ми проявили свої справжні почуття.

У них інші цінності. Якось знайомий підліток говорив: "Коли ми з подругою сидимо разом у кімнаті, батьки напружуються. Що ви завели зі своїм сексом! Для нас велика близькість, коли ми просто сидимо разом під пледом і дивимося серіал". Близькість — рідкість і цінність цього покоління.

9 У роботі з конфліктами підлітків і підлітків із дорослими ефективний метод ненасильницького спілкування. Важливо усвідомлювати, чого ж ми хочемо, не перекладати відповідальність за свої почуття на інших і вчитися без претензій доносити інформацію про свої потреби близьким. І важливо розуміння, що ознака дорослої людини — вміння зберігати терпіння і психологічну стійкість.

10 На відміну від дорослих, сучасні діти щиро говорять про свої потреби, і нам варто вчитися цьому в них. А їх, навпаки, навчити коректності й бережного ставлення до іншої людини. Нам важливо навчитися не боятися сильних емоцій дітей. Так, їхня радість, гнів, страх можуть проявлятися яскравіше, ніж у нас. Так само, як і глибокі питання — про смерть, про кохання — вони почнуть ставити раніше. Коли я питаю у підлітків, що найважливіше ви хотіли б донести до дорослих, відповідь така: вірте в нас. І не порівнюйте нас із собою, ми інші. Так, така відповідь могла бути в усі часи. Але вони дійсно відрізняються від нас.