10 фактів про Абія Ахмеда Алі
НВ зібрав найяскравіші факти з життя лауреата Нобелівської премії миру 43-річного прем'єра Ефіопії
Лауреатом Нобелівської премії миру цьогоріч став 43-річний прем'єр Ефіопії, прихильник здорового способу життя із британською освітою, кадровий військовий і батько чотирьох дітей, який зупинив конфлікт між своєю країною і сусідньою Еритреєю, що тривав десятиліттями. НВ зібрав найяскравіші факти з його життя
Роман Фещенко
1 Абій Ахмед Алі народився 1976 року в мусульмано-християнській родині та належить до найчисленнішого в країні народу оромо. Він — шоста дитина матері-християнки, яка була однією з чотирьох дружин його батька-мусульманина. Для останнього Абій Ахмед Алі — 13-та дитина.
2 15-річним підлітком Абій Ахмед Алі приєднався до руху опору режиму тодішнього президента Менгісту Хайле Маріама, прибічника марксистсько-ленінських ідей. Тоді ж майбутній прем'єр Ефіопії вступив до лав Демократичної організації народів оромо, яка згодом стала політичною партією, і залишається її представником донині.
3 Після повалення у 1991-му комуністичного режиму зробив успішну військову кар'єру. Майже двадцять років служив у ефіопської армії. Був у складі миротворчого контингенту ООН із надання допомоги Руанді під час геноциду народу тутсі. Під час гарячої фази ефіопо-еритрейського конфлікту в 1998–2000 роках займався питаннями військової розвідки.
4 Зі своєю майбутньою дружиною, представницею другого за чисельністю народу Ефіопії — амхара, познайомився, коли обидва служили в збройних силах. Зараз у пари три дочки й один прийомний син.
5 Абій Ахмед Алі вільно володіє англійською і трьома основними мовами Ефіопії — оромо, тигринья й амхарською. Він навчався в інформаційно-технологічному коледжі в Аддис-Абебі, в 2011 році отримав магістерський диплом Школи бізнесу Гринвічського університету (Велика Британія), а в 2013-му закінчив магістратуру в галузі бізнесу і ділового адміністрування за спільною програмою коледжу в Аддис-Абебі та приватного університету міста Ашленд в Огайо. Пізніше захистив в Університеті Аддис-Абебі дисертацію із проблем миру і безпеки.
Є християнином-п'ятидесятником ефіопської Церкви віруючих у повне Євангеліє. Переконаний прихильник фітнесу та здорового способу життя.
6 Після завершення військової служби у званні підполковника в 2010-му почав політичну кар'єру. Двічі обирався депутатом місцевого парламенту. Брав участь у врегулюванні міжконфесійних сутичок у регіоні та виступав за розв'язання суперечностей між мусульманською і християнською громадами. Очолював міністерство науки і технологій. Ініціював створення Ефіопського інформаційного агентства безпеки в Мережі, яке, крім того, займалося цензурою в інтернеті.
7 У квітні 2018-го Абій Ахмед Алі очолив уряд Ефіопії. Ініціював масштабні демократичні й економічні реформи. Помилував тисячі політв'язнів, зокрема лідера місцевої опозиції, а також публічно попросив вибачення за репресивні дії силовиків. Скасував цензуру в ЗМІ. Визнав законними раніше заборонені опозиційні політичні партії, почав боротьбу з корупцією і розширив права жінок. Також анонсував приватизацію держпідприємств.
8 Проте не всім реформи Абія Ахмеда Алі припали до вподоби. У червні 2018-го на центральній площі Аддис-Абебі під час мітингу на підтримку нового прем'єра на нього вчинили замах. Невідомий кинув гранату, що розірвалася за 17 метрів від Абія Ахмеда Алі, внаслідок цього двоє людей загинули, 130 дістали поранення. Сам прем'єр не постраждав.
9 Серед головних досягнень Абія Ахмеда Алі — мирне розв'язання тривалих конфліктів із сусідами. Він ініціював діалог із лідером Еритреї, вирішивши відмовитися від домагань на спірні прикордонні території. Так у липні 2018-го підписали історичну декларацію про мир і дружбу між країнами, а у вересні у присутності генсека ООН — мирний договір. Цей документ поклав край ефіопо-еритрейському конфлікту.
Між країнами відновили дипломатичні відносини, відкрилися сухопутні кордони, поновилися авіасполучення і телефонний зв'язок. А Ефіопія отримала стратегічно важливий вихід до Червоного моря.
10 Абій Ахмед Алі домігся від Саудівської Аравії звільнення ефіопських в'язнів із тюрем цієї країни. Організував у Аддіс-Абебі зустріч між президентом Південного Судану Сальваторе Маярдітом і лідером місцевих повстанців ексвіцепрезидентом Рієком Мачаром, ставши посередником у переговорному процесі.
Оцінивши досягнення амбітного ефіопського політика, Нобелівський комітет присудив йому премію миру – 2019.
Протистояння між Ефіопією й Еритреєю тривало шість десятиліть. Переживши колоніальний період під правлінням Італії, в 1952 році Еритрея, за резолюцією ООН, увійшла до складу федерації на чолі з Ефіопією. Жителів Еритреї такий стан справ не влаштовував — через 10 років вони виступили за повну незалежність своєї країни, почавши збройну боротьбу. У відповідь ефіопський монарх позбавив Еритрею прав автономії та розпустив її парламент. Тоді в Еритреї спалахнула партизанська війна проти офіційного уряду Аддіс-Абеби.
Через деякий час після повалення ефіопського комуністичного режиму в 1993 році Еритрея здобула незалежність і позбавила Ефіопію стратегічного виходу до Червоного моря. Таким чином Ефіопія потрапила в економічну залежність від Еритреї, а після того, як остання істотно збільшила транзитні мита за вихід до Червоного моря, торгові відносини між країнами повністю припинилися. Напруженість почала наростати.
Оскільки кордони між Еритреєю й Ефіопією так і не були офіційно демарковані, в 1998-му між країнами спалахнув воєнний конфлікт за спірні території в прикордонному регіоні Бадме. Влада Еритреї, спираючись на старі італійські карти, висунула претензії на частину територій, які потрапили під протекторат Ефіопії.
Бойові дії між країнами тривали протягом двох років. Офіційно ефіопо-еритрейська війна завершилася 2000 року підписанням мирної угоди про передання міста Бадме Еритреї та фактичною перемогою Ефіопії. Втім, мирні домовленості не виконувалися, і країни залишалися у стані конфлікту ще два десятиліття — до підписання у 2018-му мирного договору між Ефіопією й Еритреєю.
За оцінками міжнародних експертів, жертвами ефіопо-еритрейського конфлікту стали 100 тис. осіб, приблизно 2,5 млн емігрували.