Чому в Україні жити добре
НВ обрав 16 прикладів того, що в Україні краще, дешевше і зручніше, ніж навіть у розвинених країнах світу
Ірина Крикуненко, Максим Бутченко
У країнці не дуже задоволені своєю країною, і кожен третій, за даними червневого опитування соцгрупи Рейтинг, замислювався про еміграцію. Вони віддають данину безумовним позитивам розвинених країн Заходу: тамтешній культурі, демократії та відчуттю захищеності.
Водночас співвітчизники навіть не замислюються про те, що Україна — далеко не найгірша держава для життя і їхнє негативне сприйняття країни найчастіше ірраціональне. Адже багато з того, що українцеві легкодоступне на батьківщині, для середньостатистичного жителя економічно успішного і багатого Старого Світу дороге, а то і поготів недосяжне.
НВ опитав іноземців та співвітчизників, які часто бувають за кордоном, щоб дізнатися про ті речі, в яких Україна дасть фору Європі та США.
Д ля чеха Мартіна Лариша дзвінки з мобільного — майже розкіш: на його батьківщині мобільний зв'язок дуже дорогий навіть за європейськими мірками. Він зізнається НВ, що на місяць витрачає на розмови $20-30 (520-780 грн). "Для нас це великі гроші", — пояснює Лариш.
Дорогий мобільний зв'язок — одна з візитівок Європи. За дзвінки і доступ до мережі європейці в середньому платять 30-40 євро (840-1,12 тис. грн) на місяць, американці й австралійці — $40-50 (1,04–1,3 тис. грн).
Аналогічні витрати українців значно менші— близько 2 євро (60-70 грн) на місяць. Вікторія Рубан, піар-директорка мобільного оператора Vodafone Україна, пояснює: вітчизняні ціни на послуги мобільного зв'язку — зв'язок та інтернет — одні з найнижчих не тільки на континенті, а й у світі.
За дешевизну співвітчизники мають дякувати жорсткій конкуренції на національному ринку, яка і ціни стримує, й операторів змушує покращувати покриття і якість послуг.
"У нас не тільки дуже гуманні ціни на високотехнологічні послуги, такі як 3G і 4G, але і гідна якість. Наша мережа працює краще, ніж багато європейських мереж, — це факт. А деякі показники ми навіть "перевиконуємо", — запевняє Рубан.
Вікторія Рубан, піар-директорка Vodafone Україна
У країнка Олександра Саєнко майже шість років живе в Австрії і багато подорожує Європою. На її думку, в сфері високої кухні — закладів, які нагороджені престижними відмітками рівня гіда Michelin, — українським рестораторам до їхніх західних колег ще далеко. Хоча б тому, що експерти іменитих світових організацій не доїжджають до України. Але повсякденне громадське харчування на берегах Дніпра набагато якісніше за європейське. "За смішні гроші у нас нагодують смачно і приємно, особливо національною кухнею, — каже Саєнко. — Навіть якщо це придорожній ресторан".
У країні немає великого попиту на ресторанну їжу, а сам ринок висококонкурентний. Саме це і змушує рестораторів пропонувати найкращі стандарти в індустрії, певен Михайло Бейлін, власник мережі ресторанів La Famiglia. Мовляв, іноземних туристів все ще небагато, а боротьба за місцевого клієнта — справа завжди дорожча, тому що це вимагає виняткового зростання якості.
Смачній і дешевій їжі країна також зобов'язана своїй історії. "Совкових ресторанів [в Україні] було мало, тому нинішні заклади перейняли відразу найкраще і технологічне", — каже Бейлін.
Михайло Бейлін, власник мережі ресторанів, La Famiglia
В Україні ресторани не тільки дешево і добре годують — вони й відкриті весь день допізна. А от в Італії, наприклад, поїсти — це справжня проблема для туристів: місцеві заклади працюють із 12:30 до 15:00, а потім ще раз відкривають свої двері з 20:00 до 23:00.
Те ж саме стосується і супермаркетів: найбільші торговельні мережі України працюють якщо не цілодобово (з невеликою перезмінкою опівночі), то з раннього ранку і до глибокого вечора. І подібна їх відкритість перед клієнтами зберігається не тільки в будні дні, а й у вихідні. Лише деякі свята для вітчизняних супермаркетів стають днями зачинених дверей.
У Німеччині й інших країнах ЄС години роботи супермаркетів дуже обмежені, а у вихідні такі магазини і поготів не працюють. Купити продукти харчування, воду або алкоголь у будній вечір або в суботу-неділю можна тільки на заправках.
У країна, а не Бразилія — ось справжня країна кави. У цьому певен Ігор Гут, співзасновник шведсько-українського проекту з розвитку бізнесу DYB (Develop Your Business). Він часто відвідує Європу, і такого вибору і якості вуличної кави, як в Україні, у Старому Світі не зустрічав. Хіба що в Італії.
"В Європі все розділено на рівні: в дорогих готелях або барах хороші кавомашини, але стандартні бренди кави. На вулиці — попса, часто фільтр-кава", — каже бізнесмен.
Ресторанна експертка Ольга Насонова продовжує його думку: Україна за доступністю та якістю кави в кафешках і різних вуличних закладах випереджає всі країни Східної і багато держав Центральної Європи. Хоча з Італією чи Францією в цьому аспекті потягатися поки не може.
Але за кількістю точок, що пропонують каву, Україна точно №1 на континенті: у країні дозволено малі архітектурні форми, тому підбадьорливий ароматний напій тут часом продають буквально з коліс. У тій же Франції подібного не зустрінеш.
КАВОМАНІЯ: Останніми роками у великих містах України з'явилося безліч невеликих кав'ярень
У країнські банки працюють до шостої вечора, а онлайн-підтримка у багатьох із них і поготів цілодобова.
А ось банки в Португалії працюють до третьої дня, а потім усі закриваються. І жодної онлайн-підтримки, навіть у топових фінустанов, у найкращому разі можна отримати консультацію телефоном.
Із цими регіональними особливостями неодноразово стикався Тимур Ворона, шеф-редактор сайту про підприємництво MC Today, який уже три роки живе в найзахіднішій країні Європи.
Загалом європейська банківська система консервативніша
Олег Серга,
прес-секретар найбільшої української фінустанови - ПриватБанку
Одного разу, перебуваючи на Шрі-Ланці, він тричі ввів неправильний пароль для доступу до свого банківського онлайн-кабінету і вхід автоматично заблокувався. Довелося телефонувати менеджеру португальської фінустанови — єдиний варіант спілкування під час відсутності онлайн-підтримки, — щоб почути рекомендацію: для вирішення проблеми підійдіть у відділення. Унаслідок наступні два місяці, які українець провів на Шрі-Ланці, він не міг керувати своїм рахунком.
У деяких країнах Заходу навіть відкрити цей самий рахунок у банку — процес складний і клопіткий, що передбачає всеосяжну перевірку клієнта.
"Загалом європейська банківська система консервативніша, вони не поспішають бігти за прогресом, — каже Олег Серга, прес-секретар найбільшої української фінустанови — ПриватБанку. — А українці люблять все нове, тому банки намагаються щоразу створювати для них зручніші сервіси".
У Європі можна зіткнутися і з іншими проблемами. Так, у Німеччині варто завжди мати з собою готівку, розповідає Олександр Снідалов, який мешкає у країнах ЄС із 2011 року. Бо, наприклад, у Берліні є цілі вулиці сімейних кав'ярень і ресторанів, де немає банківських терміналів.
У країна посідає друге місце у світі за дешевиною широкосмугового інтернету — такі дані глобального дослідження, яке провели консалтингова компанія BDRC Continental і провайдер Cable.co.uk.
Середня вартість інтернет-послуг в Україні, за цими оцінками, склала $5,52 на місяць — дешевше тільки в Ірані ($5,37).
Для порівняння: аналогічний показник у Польщі дорівнює $19,03, а в Німеччині — і поготів $34,08.
Антон Дзюбенко, директор інтернет-провайдера Воля, зазначає: вартість тарифів фіксованого інтернету в Україні практично вдесятеро нижча, ніж у Європі (2,3 євро проти 20-22 євро).
Країна має дякувати за нинішні успіхи свою минулу відсталість: нові гравці, виходячи на ринок онлайн-доступу, відразу почали використовувати нові технології, що зробило доступ дешевшим. Крім того, невеликі провайдери працювали і працюють "по-сірому", значно економлячи у витратах на персонал, і це дало їм можливість виставляти низькі ціни для клієнтів.
Та й поріг входу на ринок низький, тому не дивно, що загалом в Україні працює понад 5 тис. провайдерів, більшість із яких — локальні.
"Причина нашої дешевини проста: розвиток технологій і неймовірно висока конкуренція", — підсумовує Дзюбенко.
К ількість відпускних днів українців найчастіше значно перевищує аналогічні показники в Європі.
За законом кожен офіційно працюючий українець має право відпочити мінімум 24 дні на рік, і за цю затяжну сієсту заплатить роботодавець. Держслужбовцям і поготів відведено 30 діб відпустки, а шахтарям (і деяким іншим категоріям працівників) — до 65.
У європейських країнах, як правило, відпочивають менше: навіть у розслаблених південних Греції й Італії тривалість відпустки становить 20 днів. Стільки ж відпочивають наймані працівники в найбільшій економіці континенту — Німеччини. В Іспанії відпустка складає 22 дня, в Данії та Франції — 25, у Великій Британії — 28.
В американських і європейських фільмах (як і в американському або європейському житті) співробітників часто позбавляють робочого місця єдиною фразою — "Тебе звільнено".
В Україні, особливо на держпідприємствах, такого бути не може.
Радянське минуле в особі КЗпП визначило складний порядок звільнення працівників — для цього мають бути мотивовані причини, описані в законодавстві.
Підставою може стати невідповідність працівника займаній посаді або невиконання ним без поважних причин обов'язків за трудовим договором, а також прогул і крадіжка. Але довести всі ці проступки роботодавцю, як правило, буває складно. І звільнений співробітник завжди може оскаржити подібні звинувачення у суді, відновившись на робочому місці.
Саме з цієї причини часто гальмують реформи в державному секторі — багато міністрів і топ-менеджерів скаржилися НВ, що скоротити штат і прибрати зайвих людей із підзвітних їм відомств-підприємств вони так і не змогли.
У розвинених країнах швидкому звільненню можуть перешкодити хіба що розвиненіші, ніж в Україні, профспілки. Однак це правило зазвичай ефективно працює лише в соціально орієнтованих скандинавських країнах.
П ункт, у якому поєдналося погане і хороше: в Україні вкрай низькі штрафи за різні провини водіїв. Навіть за серйозне порушення на зразок перетину подвійної суцільної покарання може становити від 170 грн.
Особливо показова ситуація з порушниками швидкісного режиму. За перевищення швидкості на 50 км/год український водій заплатить лише 510 грн. У Німеччині за цей же проступок доведеться розщедритися на 240 євро (6,7 тис. грн), а в Австрії — до 2,1 тис. євро (60,8 тис. грн).
Х очеш зрозуміти, в якій з європейських країн добре живеться? Зазирни в платіжку за комуналку.
Наприкінці минулого року НВ проаналізував витрати на комунальні послуги середнього домогосподарства у різних країнах Європи, вирахувавши їхню частку в сімейному бюджеті. На заході континенту цей показник варіюється від 22,3% (Іспанія) до 31,2% (Норвегія), а в Україні становить лише 17%.
Показовою є ситуація з тарифами на електрику. Найвищі вони в Бельгії, Данії та Португалії — еквівалент 8,5 грн, 8,0 грн і 7,1 грн за 1 кВт/год відповідно. У Польщі тариф дорівнює 4,5 грн, в Німеччині — 4,4 грн, в Фінляндія — 4,2 грн. А в Україні той же показник становив на кінець 2018-го 0,9 грн.
В Україні значно дешевші послуги косметологів.
Для прикладу: в Європі контурна пластика губ — а її там роблять тільки пластичні хірурги — обійдеться клієнтці приблизно в $1 тис. Український цінник нижчий — $200-300.
В Україні я отримую набагато вищу якість роботи
Світлана Гріснер,
косметолог
"В Україні, на відміну від Європи, є культура регулярного відвідування різних б'юті-майстрів", — каже лікарка-дерматокосметолог Світлана Рогаль, відзначаючи, що в усьому винна велика емансипованість європейок.
Послуги дешевші, кількість операцій більша — внаслідок вітчизняні фахівці набивають руку і якість їхньої роботи зростає.
"Мої пацієнтки з ЄС і США розповідають, як шукають вдома саме наших фахівців, тому що вони делікатніші та вмілі", — зазначає Рогаль.
Світлана Рогаль, лікарка-дерматокосметолог
Б ільшість мігрантів відзначають, що Україна — це стоматологічний рай: тут можна дешево і якісно вилікувати зуби.
Косметолог Світлана Гріснер, що живе в Німеччині понад 20 років, регулярно їздить для цього на свою батьківщину. "У Німеччині мені подібні послуги оплачує страховка. Але в Україні я отримую набагато вищу якість роботи", — пояснює вона.
Металокерамічна коронка в Києві обійдеться пацієнту від 850 грн, а в Німеччині вона коштує від 300 до 2,2 тис. євро (8,3–61 тис. грн). Схожі ціни і в інших європейських країнах, а також у США і Канаді.
У деяких європейських країнах частка власних квартир у загальному житловому фонді не настільки велика, як в Україні.
У Німеччині своє житло мають 53% жителів, у Бельгії та Італії — 72%. В Україні останні чотири роки подібні підрахунки офіційно ніхто не робив, але, за оцінками експертів, близько 80% громадян мають власний дах над головою.
Б агато українців, які часто відвідують Європу, або європейці, які регулярно відвідують Україну, відзначають одну смакову різницю: фрукти і овочі, які продають і збирають на території від Галичини до Донбасу, у всіх сенсах натуральніші за аналоги, доступні в ЄС.
Польський журналіст Міхаель Потоцький вважає, що річ у масовому застосуванні європейськими фермерами різних добрив, які роблять смак плодів "пластиковим".
В ЄС вже розсмакували натуральний смак українських фруктів: за торік продажі вітчизняних яблук і груш у Старому Світі зросли з 24 тис. т до 43 тис. т.
КУЛЬТУРА БАЗАРУ: Продуктові ринки — майже природна деталь типового українського міського пейзажу
В Україні не тільки смак фруктів і овочів натуральніший: їх ще й простіше купити у першоджерела — фермерів. А все тому, що на берегах Дніпра дуже розвинена інфраструктура ринків. Подібні "базари" є чи не у всіх містах, і на них торгують не тільки перекупники, а й жителі навколишніх сіл, що пропонують вирощений власними руками натурпродукт — починаючи з картоплі й закінчуючи курячим або свинячим м'ясом. Ціни на такий товар помітно нижчі за європейські.
Крім того, ринки в Україні, як правило, працюють постійно, а не раз на тиждень, як це буває в низці європейських міст.
У країнські служби доставки працюють помітно краще за європейські аналоги. Особливо це стосується онлайн-магазинів — в Україні їхні представники оперативно зв'язуються із клієнтами і в більшості випадків без затримок доставляють товар.
Добре працюють і сервіси Нової пошти, відділення якої тепер є чи не у всіх містах країни.
