Час збирати зерна

Компанія Bayer зробила одну з найбільших інвестицій в економіку України за останні кілька років: вклавши близько $200 млн, транснаціональний гігант відкрив у звичайному житомирському селі ультрасучасний насіннєвий завод

Світлана Угніва

Ще недавно вид однієї з околиць села Почуйки Житомирської області прикрашала занедбана ферма, яка пам'ятала ще розвинений соціалізм і радянського генсека Леоніда Брежнєва. Стара будівля вдало вписувалося у сумний пейзаж.

Але на початку осені на місці цього артефакту планової економіки відкрили щось небачене за місцевими мірками — конгломерат конструкцій із бетону в переплетеннях блискучих сталевих труб. Увесь цей новий світ, що виглядає як арт-об'єкт на тлі місцевої зневіри, насправді — один із найбільших у Європі насіннєвих заводів транснаціональної корпорації Bayer. Завдяки іноземцям Почуйки й отримали собі ці 7 тис. кв. м, на яких щільно впаковано нові технології — величезні цехи, гігантська вежа і в'їзні ворота, схожі на вітрила.

Bayer витратив на це чудо агропромислової думки $200 млн, що для сучасної української економіки стало найбільшою інвестицією за останні кілька років. Про це говорить Юлія Ковалів, глава офісу Національної інвестиційної ради. Вона впевнена, що поява заводу, будівництво якого почалося складного 2015 року підкреслює впевненість іноземних інвесторів у тому, що вести бізнес в Україні стало легше.

А для країни почуйківське диво стало ще й найбільшим подібного роду підприємством з усіх наявних.

Не дивно, що відкриття об'єкта у скромних Почуйках відзначив сам президент Петро Порошенко. Глава держави на своїй ФБ-сторінці написав, що завод — "чергове свідчення, що Україна — приваблива для міжнародних інвестицій країна".

Але Bayer, вкладаючи гроші в Почуйки, аж ніяк не прагнув догодити офіційному Києву. Компанією рухав холодний розрахунок: Україна — хороший ринок для торгівлі насінням кукурудзи, а саме його буде виробляти новостворене підприємство.

За даними Мінагрополітики, за останні чверть століття площі, засіяні цією культурою, в країні виросли майже вчетверо — з 1,2 млн до 4,6 млн га. Тепер Україна — № 3 у світі за обсягами експорту кукурудзи.

"Ми хотіли відкрити локальне виробництво, щоб якомога оперативніше реагувати на попит на ринку", — пояснює француз Ремі Дей-Тос, директор Bayer із виробництва насіння в Україні.

Почувши словосполучення "насіннєвий завод", неспеціалісти уявляють собі грядки деяких рослин, з яких і отримують насіння.

Завод у Почуйках найменше схожий на гігантські грядки — а все тому, що виробництво тут скероване на доопрацювання насіння, а не на його вирощування. Зерна відбирають, відбраковуючи невідповідні до стандартів, а також обробляють їх спеціальними речовинами, які захищають від шкідників і сприяють швидкому росту рослин.

Так у сучасному сільському господарстві працюють не тільки з кукурудзою, але і з ріпаком, соняшником, бобовими та іншими культурами.

Сировину на почуйківський завод звозитимуть із сусідніх фермерських господарств. Але кожен качан кукурудзи буде вирощено і відібрано під контролем Bayer.

Поки підприємство лише починає повний цикл виробництва. Максимальної потужності воно досягне за кілька років, коли за рік стане випускати 750 тис. посівних одиниць. Під останніми фахівці розуміють спеціальні мішки, кожен з яких містить 80 тис. зерен.

На заводі, за словами Дей-Тоса, який водив НВ цехами, застосовують ті самі технології, що і на європейських аналогах у Румунії, Угорщині, Франції, а також на американських підприємствах компанії. Різниця лише в тому, що український завод найновіший, а тому й устаткування йому дісталося ультрасучасне.

Іноземцям цікаво виробляти насіння тут
Сергій Макаренко, один із директорів Агротрейд

Бракувати невідповідні качани кукурудзи і зерна тут будуть автоматизовані сенсори, підключені до комп'ютеризованих систем. А сушарки заводу самостійно моніторять температуру і вологість сировини. Є на підприємстві і спеціальний пневмостіл, що відбирає не тільки дрібні зерна, а й ті, у яких знижена енергія проростання.

Повністю автоматично працює і склад підприємства. Дей-Тос розповів, що тут все подібне до гігантського холодильника: температурні сенсори керують підключеними до них вентиляторами — якщо тут стає спекотніше, ніж потрібно, вони самі вмикають обдув.

Також на заводі активно використовують енергоефективні технології. У встановленій тут котельні спалюють відходи виробництва — обмолочені качани, — отримуючи енергію для сушіння сировини. Подібна практика дозволяє покрити потребу в енергоресурсах для цього процесу на 80%.

Екскурсія заводом раз у раз переривалася дедалі новими подробицями з життя автоматичних систем підприємства та різних датчиків і сенсорів. Їх тут, схоже, більше, ніж працівників: цехи заводу на вигляд тихі і досить пустельні.

Автоматизація зробила крок далеко вперед: на підприємстві працюватимуть 85 постійних і 220 сезонних працівників. Їхніх зарплат у Bayer не розголошують.

Компанія розраховує, що серед сезонних працівників будуть переважно жителі Попільнянського району Житомирської області — регіону, де і розташований завод. А також люди з сусідніх Фастівського та Білоцерківського районів Київської області. До слова, 31-річний Дей-Тос — єдиний іноземець на заводі, всі інші співробітники — українські громадяни.

Наймання на роботу місцевих жителів — це була основна умова, яку висунули до Bayer представники територіальної громади, в яку входять Почуйки. Про це НВ розповів її голова Анатолій Олійник. Він радий приходу інвестора і запевняє, що для села зарплати на заводі дуже хороші. Але їх розмір Олійник також не розголошує.

Зате він знає, що місцевій громаді завод Bayer принесе не тільки нові робочі місця, — за рік до її бюджету компанія заплатить 3 млн грн податків.

Коли підприємство вийде на проектну потужність, воно стане виробляти близько 20% насіння кукурудзи у країні. І це дуже допоможе національному ринку, який сьогодні майже наполовину, за словами Сюзанни Григоренко, виконавчого директора насінницьких асоціацій, наповнюється за рахунок поставок із-за кордону.

На насіння закордонної селекції в країні традиційно великий попит, говорить Сергій Макаренко, директор насіннєвого напряму харківського холдингу Агротрейд. Тому що іноземні компанії пропонують сорти з найкращим потенціалом врожайності, постійно інвестують у розробку нових і якісніших гібридів. Тобто роблять те, чого через брак грошей не можуть собі дозволити вітчизняні селекціонери.

І все ж частка імпортного насіння на ринку скорочується. Багато в чому це відбувається завдяки таким проектам, як завод Bayer у Почуйках.

Так, схоже підприємство, орієнтоване на випуск насіння кукурудзи, наприкінці 2016-го запустила в Хмельницькій області німецька компанія KWS. А через рік американський агрогігант Du Pont відкрив додаткову лінію з насіння соняшника на власному заводі в Полтавській області.

Подібна активність іноземців пояснюється не тільки їхнім прагненням задовольнити потреби внутрішнього ринку. "Їм цікаво виробляти насіння тут і експортувати його в інші країни", — вважає Макаренко. Адже Україна розташована на кордоні Євросоюзу, митних бар'єрів немає, а місцеві витрати помітно нижчі за європейські, пояснює Григоренко.

Про експортні плани щодо нововідкритого підприємства говорять і в Bayer. Але ці ідеї стануть реальністю вже після того, як ЄС визнає, що українська система сертифікації відповідає європейській.

Не самі лише іноземці відчули смак насіннєвих грошей — вітчизняні підприємці теж готові інвестувати у виробництво. Уже згаданий Агротрейд п'ять років тому збудував власний насіннєвий завод у Харківській області. Він не лише закриває внутрішні потреби компанії, але і працює для партнерів холдингу. Зараз, за ​​словами Макаренка, Агротрейд веде переговори з французьким виробником, зацікавленим у вирощуванні насіння і доопрацюванні його в Україні для подальшого експорту.

Крім того, в 2015 році в Дніпропетровській області власний насіннєвий завод відкрила компанія Маїс, яка продає товар власної селекції не лише всередині країни, а й на сусідніх ринках. А ще один великий гравець вітчизняного агроринку — компанія Harveast, яка належить мільярдерові Рінату Ахметову і його партнеру Вадиму Новинському, — ось-ось відкриє схоже підприємство у Донецькій області.