Президент для багатих

Н а президентських виборах 2017 року Банкі — на той момент студент юридичного факультету в місті Пуатьє — голосував за Макрона, молодого, амбітного і без великого досвіду в політиці. Він і сьогодні підтримує главу держави, тому що впевнений: той прагне звільнити французьку економіку і розвивати підприємництво. Однак не заперечує: багатьох французів злить сама особистість Макрона, якого називають президентом для багатих і дорікають зарозумілим і буржуазним ставленням.

"Ми повинні визнати, що середній клас у Франції платить дуже багато податків; люди відчувають, що їх оббирають", — говорить Банкі.

За даними Євростату, у Франції зберігається найвище в ЄС співвідношення податкових надходжень до ВВП — 48,4% у 2017 році. Водночас тут діє щедра система соціального забезпечення, фінансування якої обходиться державі у понад 32% ВВП — більше ніж у будь-якій іншій європейській країні. Трохи більше ніж 30% ВВП витрачають на соціальні потреби Данія і Фінляндія, тоді як середній рівень таких витрат у ЄС становить 28%.

Однак багато мешканців сільської місцевості та передмість відчувають, що системи податків і соцзабезпечення працюють не на їхню користь: податки підвищуються, а число медичних установ і громадський транспорт у регіонах скорочуються, нарікають вони.

До того ж оформлення соціальних виплат ускладнюють бюрократичні процедури. За даними громадської організації ATD Quart Monde, чиновники можуть вимагати від заявника до сотні документів. Як наслідок, 68% осіб, які мають право на базову допомогу з безробіття, не отримують її, стверджують активісти.

"Уряд повинен попрацювати над справедливішою податковою системою, тоді як самому президенту слід докласти комунікаційних зусиль, щоб стати ближчим до людей", — вважає Банкі.

Про помилки в комунікації і порушення балансу в держуправлінні говорять і експерти. Так, доктор Флоран Пармантьє, завідувач лабораторії в Інституті політичних досліджень Sciences Po в Парижі, підкреслює: за 18 місяців свого президентства Макрон централізував владу, послабивши роль профспілок, політичних партій та НУО — тобто систему стримувань і противаг.

На Різдво ми не зможемо купити дітям подарунки
Селін,
33-річна підприємниця із Сен-Ло

"У підсумку між Макроном і розлюченими людьми не залишилося проміжної ланки", — констатує Пармантьє.

Однак протести змусили президента дати задній хід і навіть зробити крок назустріч своєму народу: податок на пальне вже викреслять із бюджету на 2019 рік, а Макрон пообіцяв підвищити мінімальну зарплату на 100 євро на місяць, не обкладати податком наднормову роботу і полегшити податковий тягар для пенсіонерів із місячним доходом менше ніж 2 тис. євро.

Анонсовані президентом заходи обійдуться бюджету в 10 млрд євро, підрахували в уряді. І все-таки ці кроки виявилися запізнілими.

"Того, що він зробив, було занадто мало і занадто пізно", — шкодує Марльє.

Після трансляції звернення глави держави до народу 10 грудня французи зробили висновок: їхній президент так нічого і не зрозумів, розповідає Жибер, яка спілкувалася з учасниками протесту в Ліоні.

"Його щедрі обіцянки вони сприйняли як подачку, — каже Жибер, підкреслюючи, що рейтинг підтримки президента котиться вниз і вже впав до 23%. — Люди розлючені через те, що Макрон тривалий час зберігав мовчання, вважають його політику антинародною і звинувачують у тому, що він далекий від реальності".

Багато хто не має наміру зупинятися, поки Макрон не подасть у відставку, констатує Банкі.

За словами спостерігачів, своїм антимакронівським спрямуванням рух жовтих жилетів нагадує травневі протести 1968 року проти президента Шарля де Голля. Тоді було вжито серйозних реформістських заходів на користь робітників, і цього разу будуть потрібні дії такого ж масштабу, впевнений Марльє. Інакше, якщо напередодні Різдва протести і згаснуть, невдоволення залишиться і рано чи пізно люди знову вийдуть на вулиці.

"Протести — як джин із пляшки, якого, одного разу звільнивши, складно загнати назад", — резюмує Пармантьє.