Зробіть хоча б щось
Невже не очевидно, що сучасна держава – це не про патріотизм на тлі інфраструктури, що розвалюється, а про забезпечення і підтримання порядку?
Ескалатор на Дарницькому залізничному вокзалі передає привіт ескалатору на Київському вокзалі і повідомляє, що реформа Укрзалізниці діє та триває, навіть незважаючи на практичну відсутність будь-яких результатів. Навіщо щось лагодити, якщо можна парканом обгородити і табличку повісити: «Самі винні».
Убогість наших інфраструктурних відомств, які не в змозі ні полагодити старе, ні побудувати нічого нового, фактично досягла свого апогею. Створені в СРСР метро, ескалатори, трамваї, світлофори, мости, підземні переходи, ліфти і водопровідні труби – все це з роками руйнується і стає непридатним. І нічого нового натомість немає.
І справа тут не в безгрошів'ї і навіть не в корупції, а в паралічі розвитку.
Було б смішно, якби не так сумно. І страшно. Що якщо завтра трапиться якась техногенна катастрофа? Дамбу прорве. Міст розвалиться. Метро провалиться. Не дай бог таке, звичайно. Але ж якщо не можуть полагодити навіть найпростіші речі, що можна сказати про складні.
Справа тут не в безгрошів'ї і навіть не в корупції, а в паралічі розвитку
Пишуть, що фахівців, які вміють підтримувати все це добро, практично не залишилося. Всі поїхали. Так а нам що робити тепер? Пісні співати? Чи самим лагодити? «Душею країну ми любимо, але водопровід полагодити не можемо, ви вже вибачайте. Тож далі як-небудь самі».
Самі – це як? Адже є межа самостійності. До чого тоді весь цей цирк з муніципалітетами, державними відомствами, ЖЕКами, виборами, кінець кінцем. Невже не очевидно, що сучасна держава – це не про патріотизм на тлі інфраструктури, що розвалюється, а про забезпечення і підтримання порядку в стосунках між своїми громадянами, що спирається на правила. А податки – це не про узаконене кришування лохів, а про кошти на виконання державою її функцій. Де в багаторічній історії з ескалаторами є виконання функцій держави?
Скажете, що відремонтувати ескалатор неможливо, тому що останній фахівець, що вміє це робити, поїхав на заробітки в Італію. Так купіть новий. Нема грошей? Продайте тепловоз. Але зробіть що-небудь, а не сидіть в овочевому заціпенінні.
Рухайтеся. Ремонтуйте, міняйте, шукайте варіанти рішень. Тут уже навіть не голос розуму повинен працювати, а рефлекс самозбереження.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени
