Знову Тимошенко?

Юлія Тимошенко була присутня на політичній арені України протягом двох десятиліть. Вона боролась у цьому середовищі, зайнятому чоловіками, за досягнення найвищих посад кілька разів.

Три роки тому, коли вона знову з’явилась у політиці після звільнення із в’язниці, я написав статтю «Тимошенко, знову?» і сьогодні, три роки потому, прийшов час її оновити. Нова стаття має на меті нагадати про ті нечестиві союзи, до яких вдавалась Тимошенко протягом двох десятиліть діяльності на політичній арені України.

У далекому 1999 році Тимошенко була заступником прем’єр-міністра, відповідальним за енергетичний сектор, де мав місце кричущий конфлікт інтересів (якщо такий взагалі був), адже політик водночас контролювала компанію-посередника, що мала дивіденди від прибуткової торгівлі газом між Україною та Росією.

Згодом Тимошенко обіймала посаду прем’єр-міністра двічі: у 2005 році та з грудня 2007-го по грудень 2010-го.

Сьогодні Київ (без сумніву, як і більша частина України) затягнутий рекламними банерами від Тимошенко, де вона закликає до «нового курсу для України». Але який «новий курс» може запропонувати людина, що вже є центральною фігурою української політики?

Слоган звучить добре, але на цьому все. Юлія Володимирівна вже мала повно шансів, щоб направити Україну в новому напрямку. Та вона знехтувала ними, позаяк її інтереси – мати багатство та владу, а не служити народу.

Слоган звучить добре, але на цьому все

Моя порада українським виборцям проста: погляньте, хто просить вас про довіру. Погляньте на минуле. Якщо українці вирішать, оскільки це їхнє демократичне право, обрати Тимошенко президентом, їм слід знати, яку людину вони запрошують керувати країною та вирішувати поточні проблеми.

Минуле Тимошенко навряд чи свідчить про зміни для важко працюючих чоловіків та жінок України.

Ось її минуле.

Лазаренко

Одним із найдавніших соратників Тимошенко є Павло Лазаренко. Сьогодні він екс-чиновник (віце-прем’єр-міністр та прем’єр-міністр), якого переслідують за незаконні спекуляції в період перебування на посаді.

Те, що Лазаренка не притягнули до відповідальності в судах України, навряд чи для когось звучить несподіванкою, позаяк в українських суддів алергія на процеси, пов’язані з політичною корупцією. На відмивання грошей Лазаренком (говорять, у сумі понад двісті вкрадених мільярдів доларів) звернули увагу в США, так як все це проходило через їхню банкову систему. Його судили та посадили до в’язниці в США.

Тимошенко підтримувала близькі стосунки, особисті та ділові, з Лазаренком, коли той був прем’єр-міністром в період з 1996 по 1998 роки. На той час Тимошенко контролювала компанію під назвою United Energy Systems, яка не випадково, а через патронаж (кажуть, що доля Лазаренка була в районі 50%), а також внаслідок хитрих-темних домовленостей була єдиним посередником у російсько-українському газовому бізнесі. У 1998 році Британські Віргінські острови видали ордер на обшук, адресований Лазаренко, Тимошенко та її чоловіку.

Ось з такою людиною Тимошенко асоціювали в минулому.

Саакашвілі

Коли Міхеїл Саакашвілі вирішив, що його тимчасове перебування в Одесі закінчилось та захотів вступити на національну політичну арену в Україні, він сформував «союз за розрахунком» з Тимошенко.

Короткі відносини між Тимошенко та Саакашвілі стали публічними, коли вона перебувала у поїзді, в якому екс-президент Грузії вперше здійснив спробу повернутися до України. Вона також була поряд з ним біля наметів, повних ветеранів, що постали поблизу будівлі українського парламенту.

Це була небезпечна популістська гра для обох – взяти справді постраждалих ветеранів та створити для них атмосферу порохової бочки. В точно тому ж місці, за майже однакових обставин, чотири національні гвардійці, ветерани війни на Сході, втратили свої життя.

Тимошенко та Саакашвілі, очевидно, цим не переймались.

Янукович

У грудні 2008 року Тимошенко, яка потребувала потужну політичну базу, щоби бути певною, що її особисті амбіції будуть реалізованими, загравала з ідеєю формування коаліції з Партією регіонів. На чолі цієї партії, звичайно ж, був Віктор Янукович, її політичний ворог у період Помаранчевої революції, що призвела до блокування сфальсифікованих президентських виборів та в ході перевиборів 26 грудня 2004 року віддала перемогу Віктору Ющенко, а не Януковичу.

Ця перша спроба співпрацювати з Януковичем провалилась, але самого факту, що Тимошенко роздумувала над таким партнерством, достатньо щоби засудити та викинути геть її політичні амбіції бути президентом.

Знову Янукович!

22 лютого 2014 року Янукович нарешті втік з України після 93-х днів революції проти нього. Того ж дня журналісти-розслідувачі добрались до його розкішного маєтку, намагаючись врятувати та зберегти документи. Останні стали справжнім ящиком Пандори, розкривши утаємничені раніше документи, що проливали світло на корупцію, надмірні розтрати та партнерство між Тимошенко та Януковичем.

У ті п’янкі революційні дні та історія не отримала належного розголосу: Тимошенко щойно звільнили з політично вмотивованого ув’язнення, де вона перебувала понад два роки, і люди були щасливі бачити її вільною. Та історія журналіста (а нині парламентаря) Сергія Лещенко відкрила шокуючі деталі того, що планувала зробити Тимошенко у співпраці з Януковичем.

Ці двоє планували узурпувати демократію в Україні.

Угода, укладена між Тимошенко та Януковичем, була простою: вони між собою вирішили на ротаційній базі займати посади прем’єр-міністра та президента протягом двох десятиліть, до 2029 року.

І люди би не мали вибору.

Ця угода аналогічна тій, що була між російським президентом Володимиром Путіним та одним з його союзників, Дмитром Медведєвим. У 2008 році Путін відмовився від президентства на користь Медведєва, позаяк згідно з російською конституцією, Путін міг працювати на посаді голови держави не більше двох термінів поспіль. І коли Медведєв відбував свій перший термін на посаді президента, Путін мав посаду прем’єр-міністра, вакантну після Медведєва. Потім, коли термін Медведєва у 2012 році закінчився, ці двоє помінялись ролями.

У точності те ж саме Тимошенко задумувала втілити з Януковичем.

Оскільки Тимошенко знову готується взяти участь в президентській кампанії, необхідно підняти питання, що насправді нового вона може запропонувати країні. Український електорат має знати відповідь на це запитання.

Та якщо її минуле нічого не означає, то Тимошенко і не відповість.

Переклад НВ

Публікується з дозволу автора. Вперше опубліковано на KyivPost

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени