Змучена країна

Якщо кілька років тому у більшості співгромадян була ілюзія, що ще трохи і країна почне швидко змінюватися, то в останні два роки романтичні настрої геть розвіяла неприваблива дійсність. Так, досягнення є, з цим не посперечаєшся. Ще більше є тих, хто про них мальовничо розповідає. Як та мати восьмикласника, яка поспішала поділитися, що її син нарешті навчився читати і запам'ятав таблицю множення. Чим не досягнення, он скільки в світі безграмотних людей! Не сумніваюся, що колись історики гідно оцінять зроблене в революційні «десяті» реформаторами нової і старої закваски. Але, порівнюючи швидкість реформ із середньою тривалістю людського життя, залишається з сумом визнати, що поколінню сорокарічних і старших, найімовірніше, розраховувати доведеться тільки на себе. І те, як ми проживемо залишок життя: в достатку або викрикуючи популістські гасла і розмахуючи прапорами на майданах, вимагаючи кращого життя, залежить тільки від нас самих.

Що ж робити? Як мінімум, адекватно оцінити, що нас чекає попереду, і бути до цього готовими. Адже майбутнє виглядає досить грізно. І мова навіть не про майбутні вибори. Найближчі роки будуть непростими для всіх без винятку ринків, що розвиваються. У сучасному глобальному світі немає самодостатніх економік. Коли настане криза, страждати будуть всі, тільки ступінь страждань буде різним. Навіть найсильнішим з країн, що розвиваються, доведеться несолодко. Що вже тоді говорити про маленьку сировинну українську економіку. У тому вигляді, що зараз, вона, на жаль, приречена страждати по повній.

Багато цікавого на тему країн, що розвиваються, було сказано на щорічній зустрічі МВФ і Світового банку, яка відбулася минулого тижня, на Балі. Фінансове керівництво країн, що розвиваються, визнало, що попереду «важкі часи». Їхній скептицизм розділили керівники фонду і Світового банку, вперше з 2016 року знизивши прогноз глобального економічного зростання. Причини прості: підвищення ставок у США, сильний долар, зростання цін на нафту, величезна кількість боргу і торгові війни. «Це все проблеми, які не вдасться вирішити швидко, - так прокоментував нинішню ситуацію директор МВФ з азіатсько-тихоокеанського регіону Changyong Rhee, - фінансова влада повинна добре озброїтися». Говорячи про тривалість кризи, що насувається, багато учасників зустрічі висловили думку, що вона може тривати півтора-два роки. Що стосується «озброєння», то малися на увазі резерви, бюджетна дисципліна і ефективна монетарна політика.

Чи готові до такого сценарію українська фінансова влада? Відповідь очевидна. Резерви виснажені, передвиборні подачки рано чи пізно доконають бюджет, а подальше підвищення ставки НБУ економіку. Чи можна зараз щось зробити інакше?! Ні, не можна. Долари для резервів надрукувати ми не можемо, переобиратися потрібно, тому «гречка» неминуча, а підвищення ставки – це єдиний спосіб боротьби з інфляцією, хоч як би це обурювало любителів дешевих кредитів.

Чи є «чарівна таблетка», яка може врятувати економіки, що розвиваються, зокрема українську. Звісно! Магія і чаклунство полягає в тому, що держава повинна будувати надійний фінансово-економічний фундамент, а не «жадібно пити з фонтану глобальної ліквідності», як робила і продовжує робити Україна. Навіть, якщо знайдеться 451 «вакарчук» або будь-який інший «кандидат-народна мрія», щоб заповнити вакансії президента і депутатів, а олігарх-філантроп, який став на шлях виправлення, виростить на своєму телеканалі армію «нових лідерів» для роботи в держапараті, то все одно минуть десятиліття, поки ми побачимо результати реформ. На жаль, криза, що насувається, чекати не буде. Вона вже постукала у двері, і в нинішніх умовах рятуватися доведеться поодинці.

Що ж робити в цій тривожній ситуації обивателю? Всі надії пережити кризу заховані в кубушці з доларами. Зважаючи на відсутність вільних скриньок у великих банках і зростання цін на їх оренду, очікування українського «обивательського ринку» підтверджують економічні погляди МВФ. Якщо держава не хоче слухати фонд, то хоча б пересічні громадяни прислухаються.

Ті ж, хто завчасно вивів гроші за кордон, розмістив їх на брокерських рахунках і чекає «зоряного» часу, щоб купити акції відмінних міжнародних компаній за півціни, коли настане кризовий розпродаж, ті й зовсім можуть бути зараховані в передовий загін класу українських фінансових рантьє, який зароджується.

Сумно, що ми знову повертаємося до інвестиційної риторики трирічної давнини. Знову домінують «долари під матрацом» Але, врешті-решт, це не перша криза в нашому житті і далеко не перші вибори. І, хто б що не говорив, а ті, хто зумів через всі ці роки надій і реформ пронести у своєму серці любов до твердої валюти, ще жодного разу не залишалися в програші. Так буде і цього разу!

Читайте інші тематичні колонки на НВ:

Сьогодні в світі з Іваном Яковиною – щодня

Сьогодні в Україні з Андрієм Смирновим – щодня

Кінопошук з Фоззі – щочетверга

Діловий тиждень з Сергієм Фурсою – щоп'ятниці

Відкриття з Олексієм Бондарєвим – щонеділі

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени