Зеленський дав задній хід
Вся ця метушня з аналізами і дебатами виглядає дрібнувато для кандидата з 61% підтримки
Та й не сходиться все це з образом безстрашного хлопця з народу, готового зірвати маски з обличчя влади. Сам же задав тон і стиль, так прийди, хай йому грець, і скажи все в обличчя, як вмієш, чого шарахатися. Не по-пацанськи це.
А щодо манер борзого дев'ятикласника за гаражами, думаю, це надовго. Як би старанно його прихильники не переконували себе, що «це тільки під час кампанії», «зараз так треба», а потім буде інакше. Не буде. Якщо обереться – тим більше. Він так звик, і буде так говорити і з журналістами, і з опонентами, і з підлеглими. А прийде час і з прихильниками. Все, що залишається – готуватися і виховувати по ходу п'єси, як це вже робили з Барною, Калашниковим, Януковичем і Азаровим. Це, звичайно некрасиво, соромно, але не страшно, якщо не буде красти і не забракне сміливості слухати розумних людей.
І так, на його тлі Петро Порошенко виглядав гідно. Я не впевнений, що потрібно було опускати інститут президента і самовільно в'їжджати на троянському коні в ефір приватного телеканалу, з яким нібито судишся, обзиваєш і обіцяєш закрити. Проте, приїхав, без підготовки відповідав на запитання, не уникав критики і влучно парирував. Ось тільки всі ці його якості – і ораторські здібності, і дипломатію, і вміння тримати удар – все це ніхто під сумнів не ставив. Не через це відвернулася майже половина виборців, які проголосували за Петра Порошенка, п'ять років тому. Просто левова частка цього інтелігентного пафосу розбивалася про неприкритий дерибан різного калібру хапуг, що сумували за загиблими і виспівували гімн у вільний від злодійства час.
І не потрібно нарікати на хамство. Саме так розмовляли з країною п'ять років. Фігурально. Просто цього не помітили. Завели ботоферми, домовилися з лояльними каналами, запустили своїх ломів, сіли на потоки і, закрившись в бункері, плювали на громадську думку з високої дзвіниці. А всіх незадоволених і тих, хто чинив опір, таврували грантоїдами, зрадниками батьківщини і шпигунами Кремля.
І якщо коли-небудь вам спаде на думку – а спаде ж! – звинуватити когось що країна отримала не того президента, подивіться в дзеркало. Це все справа ваших рук і рук ваших спільників. До речі, останні, кинуть вас першими і найімовірніше, виживуть – розбіжаться по округах і списках, отримають посади і прилаштуються до нової реальності.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени
