Отримав 59 відповідей. Публікую багато з них нижче, з мінімальним редагуванням:

«Про добре-погано: окупація — це погано за замовчуванням, і деокупація — це лише питання часу.

Про хороше:

1. Дороги стали краще. Усюди є розмітка. Розмітка для водія — це дуже добре, знижує напруження при водінні в нічний час і дисциплінує водіїв. Сюди ж можна додати фотофіксацію штрафів. На дорозі в Криму краще — це плюс. Сюди ж додам капітальний ремонт тротуарів по м. Сімферополю. Якщо в Києві Дорогожичі — це мука для самокатників і колясочників, то околиця Сімферополя — мікрорайон Заміський (вул. Ковилова) тепер став доступним для такої категорії людей.

2. Порядок. Тут виділю дві категорії:

2.1. Не бухають і не курять на зупинках і в громадському транспорті, поліція це відпрацювала. Як людина, яка використовує маршрутки — це помічаю. І це плюс.

2.2. Менш криміногенна обстановка. У Сімферополі водії безбоязно залишають відеореєстратори в авто. У Києві це неможливо — постійні автокрадіжки.

Щодо туристичного сезону не можу коментувати, тому що Сімферополь це ніколи не цікавило."

«Багато військових. Часто бачимо військову техніку. Це напружує. Раніше такого не було. Не можу звикнути.»

«Нормально. Газ провели, що обіцяли ще з 1991 року».

«У школі і дитсадках суцільне „військово-патріотичне“ виховання, портрети вождя. Почалися проблеми з бізнесом тому скористалися правом не отримувати нові документи».

«Про сезон: Людей не дуже багато, до того ж дорого».

«Сезон як до анексії. І українців багато на машинах».

«У Криму люди живуть, як і жили: побут, робота і своє життя.

Акція «Безсмертний полк»: Я категорично проти цього (досить вже шастати по могилах і тріпати імена людей, які віддали своє життя). Коли в гімназії змушували це робити, позбавляли стимулювальних, якщо клас не підготував презентації за цією акцією (тому я проти акції). Пам’ятати треба в душі, а не на публіку. Мій клас не брав участі в цьому, мене покарали фінансово. Це було продовження конфлікту з тоді ще новим керівництвом гімназії. Я не приймаю те, що нав’язується, «заходи» — вони мною фільтруються за ступенем потрібності. Деблокада Ленінграда. Класна година. Я подумав: так, що важливіше — підготовка до річної контрольної з історії або нікому не потрібна інформація. Звичайно ж ми готувалися до контрольної, а відписку і фейковий фотозвіт ми зробили".

«Ми 30 років вирощували рис всією сім'єю. Тепер півсела виїхало на роботу в Москву, а хтось і до Києва. Село наше майже здохло. Ви до нас приїжджали, я вас пам’ятаю добре. Я тепер в Саках живу, працюю в санаторії. Тут люди є цілий рік. І українців багато їх відразу видно — вони добріші і посміхаються. Краще тут не стало».

«На вчителях історії постійно їздять, нескінченні дати пам’яті чогось. Може вистачить? Я справою займаюся, 9 класи на порозі іспиту з суспільствознавства, а тут — одні дати. Завдання ставлять класу: Підготуйте фільм «Як ви жили в «Кримську весну». Навіщо?».

«Тяжко, роботи немає. Ціни московські. Люди всі як собаки гризуться. Багато Україну згадують. Всі дивляться українські канали і вашу політику обговорюють».

«Багато будують і реставрують: Лівадія, Артек, нові корпуси лікарень в Сімферополі».

«Ось хотів сказати, що мені все одно було і — я займався особистим життям. Але Україна мені по духу ближче. Переїду скоро в Харків».

«З 2010 року я була успішним депутатом Київського району від Партії регіонів. У лютому 2014 року вийшла з партії, на що Наталя М. сказала, що я зрадила партію в такий важкий час. Єдина Росія — це не зрада.

Але я не втратила повагу за свою принциповість. Так ось спілкуюся з розумними та адекватними людьми. Таких багато. Всі ниють. В депресії (про розумних). У Сімферополі найбільш злі — це маршрутники і водії тролейбусів. Сімферополь входить зараз в десятку найагресивніших міст Росії. Це зрозуміло".

«Наш готель у Євпаторії. Гірше не стало по бізнесу. Але не працюють банки і в зв’язку з цим немає сервісів банківських, до яких люди звикли. Багатьох це дратує. Гості у нас — СПБ і Москва. Але раніше, при Україні контингент був интелігентнішим ніж зараз. Хамлять і скандалять. Коли бачу українців — радію! Рідне щось».

«Що стосується туристичних об'єктів. Де я була за цей період — це Бахчисарайський регіон, Успенський монастир, дорога на Севастополь, Червоні печери і урочище Кизил Коба, а також Ялта і Алушта. Бахчисарай втратив свій колорит. Мабуть гроші відмивають. Закатали в асфальт. Туга в кафе. Зайшли до палацу Ханського попити кави на річці — жах. Стоїть на столі нетбук і віщає звідти Путін (лютневе послання до зібрання було). Ні колоритної музики, ні тієї східної атмосфери. Сидять двоє росіян приїжджих і слухають захлинаючись з чебуреками. Ми розвернулися і пішли. А Успенський монастир і Марьям дере (ущелина) — теж все перекопали. Будують споруди монастирські дороги внизу. Капець. Наче Бог переселятися зібрався туди. Вони просто освоюють чималі гроші, видно виділені. І все роблять двічі. В той регіон я ні ногою більше. Шкода дивитися, як образ Криму блідне і перетворюється на Анапу або Геленджик. До червоних печер ще не дісталися, але парк Вікінгів якось не до місця в Криму. Це ж Скандинавія. Але їх гуляння з прапорами там теж у свята грузять».

«Порожній залізничний вокзал — як Чорнобиль, аж моторошно. Раніше там цілодобово кишіло життя. Поїзд до Києва потрібен і Києву, і Криму. Так би зв’язок з Україною зміцнювався. Нам же альтернативу втюхують з Росії».

«А в Ялті та Алушті всі згадують Україну і раді хлопцям, хто співає вечорами на набережній Океан Ельзи. Адже з динаміків пісні радянського минулого цілий день. „Орленок-орленок“ і типу того. Ще одна тенденція: Багато пристойних кафе переобладнали під їдальні з підносами. Це так популярно в Росії. Ресторани в програші. Ні, це нназад у минуле. Однозначно. Шкода, що так сталося. Єдине сподобалося Семидвір'я, на захід від Алушти. Але воно було побудовано при Україні, просто продовжує динамічно розвиватися і приємний сервіс. Але там господар з України. Його і кличка „Хохол“. Порядок, чистота, море, басейн. Господаря відразу видно. Але не дешево».

«Мене вбиває те, що українці кримчан вважають зрадниками! Ви нас тут кинули і „будь здоров!“. Я платив податки і утримував всі ці СБУ, МВС, МО і так далі. А їх розікрали і нас залишили „сам на сам“ з армією РФ. Тепер всі чекають, що ми тут повиздихаем і приповзем проситися назад. Я таке чую і бачу, коли буваю в Києві. Ми не суб'єкт, а об'єкт».

«Відкрив новий атракціон. Уже четвертий. Тоді в 2012 відкриватися було складніше, тільки хіба що ваше міністерство допомагало. Зараз це легше. Туристів у липні було багато. Люди їдуть бідні, економлять на всьому, багато агресивних (такого насправді раніше не було). Я дочку вчиться відправлю до Києва. Вона хоче в Шевченка. Був ув Києві з нею в травні, рідний такий і позитивний».

«Ми виробляємо кримські чаї близько 8 років. Особисто моє суб'єктивне:

1. Роблять дороги саме по Криму — це правда той плюс, на який варто звернути увагу.

2. Дивно, але чомусь багато хто, хто навіть топив за Росію сильно хотіли, щоб переміг Зеленський — для мене це відкриття.

3. Я багато ганяю по Криму по роботі і бачу дуже багато машин з українськими номерами (Київ, Одеса, Херсон) особисто мене це дуже радує.

Коли чую українську мову (а таке буває) відразу переходжу на українську — люди спочатку лякаються, але коли я посміхаюся роблять це у відповідь.

4. Для мене найважче — це перетин кордону майже раз на місяць їжджу до Києва (дівчина працює в IT-компанії в Києві). Коли я переходжу в буферну зону починаю йти по українській землі і йду по таких ямах, що навіть не можна везти валізу по дорозі і немає елементарного світла (підсвічують телефоном) — стає дуже сумно. Гаразд я молодий хлопець, але ходять же і люди похилого віку.

5. Українські митники більш усміхнені і відкриті — це факт".

«Дуже добре відчули прихід РФ пенсіонери і бюджетники. Реально зарплати і пенсії піднялися. Це спочатку. Я працюю, кондиціонери ставлю. У 2015 і 2016 році було багато замовлень від пенсіонерів і бюджетників. А ось зараз, ходжу, обслуговую. Вони всі скаржаться —ціни злетіли. Уже не вистачає. Особисто мені — ок. Тільки сумую за українськими продуктами».

«Дорога Сімферополь — Київ, через Армянськ на маршрутці, доїхав до кордону, на Армянську перетнув кордон, знайшов свою другу маршрутку по номеру в Київ. Побачив літню бабусю, яка ходила розгублена, підійшов дізнатися в чому справа. Виявилося, що вона вже годину шукає свій автобус на Київ (це було 12 ночі!), телефону у неї немає, оскільки оператори зв’язку в Україні і Росії різні, картки немає і телефону водія немає. Ходив з нею, у всіх розпитував — де може бути автобус? Начебто дізналися, що він ще не приїхав! Їй треба було чекати незрозуміло скільки вночі, незрозуміло який автобус! Серце кров’ю обливалося, бачачи її сльози!

Невже не можна зробити нормальні перевезення хоча б від кордону? А не щоб ці відморожені бомбили ганяли".

«Багато туристів. Хороші дороги. Багато заходів і активностей для людей. Це добре. Кругом багато військових. Напевно, це теж добре (вони ж нас охороняють), але те, що нас потрібно охороняти — дратує. Краще б все це не сталося».

«Медицина стала краща і реально безкоштовна. Транспорт став краще. У Сімферополі затори, раніше такого не було. Жестяк просто — стоїть місто щоранку. Люди стали злішими і ніби чогось бояться. Все це як сон, тільки прокинуться не можемо. Путіна ось показують зараз знову. Він тут всюди висить. Як в бога вірять».

«Кордон — все починається з нього! Україна починається з нього — кримчанин повинен приїжджати і заздрити вже на кордоні того, як процвітає Україна, а не йти по темряві з телефоном! Інакше ефект виходить зворотний».

«З того що я бачу — море стало часто брудним. Я на Прибережний ходжу в Ялті — часто плівка жирова чи щось таке, буває, що й щодня. Як зливи кухні. Кажуть, що каналізацію не ремонтують в Ялті. Ну і не штрафують порушників, напевно».

«Екскурсії дуже дорогі. Ціни зрозуміло теж. Паркани всюди ростуть».

«Мені дуже кидаються в очі патрулі на набережній — по три людини в формі з кийками. Росгвардія. А знайомі кажуть, що не звертають уваги. Може я негатив шукаю».

«Бізнес вести легше. Але ніяких тіньових схем тепер немає. Податкова і силовики в 2015 році всім все популярно пояснили. Податки потрібно платити. Податки високі. Але працювати можна — правила зрозумілі. Туристів мало, реально мало. Особливо на західному березі. Я все літо в Чорноморському і Роздольненському районі, все сам бачу. При України там битком було, а зараз порожньо».

«Красноперекопськ перейменували? Я завжди був за Україну, але ось дізнався, що в Україні перейменували моє місто. Навіщо? Що ви там чудите?»

«Я з Судака, але живу зараз в Севасі. Часто буваю вдома в Судаку. Дорога будується прямо на очах. Людей влітку багато, але мені здається, що приватних мініготелів стало менше. Ті, хто крутиться, не сидить — кінці зводить з кінцями. Ресторани ледве виживають. У Севастополі пляжі багато закриті — продані приватникам. Севастополь взагалі божеволіє за Росією. У Судаку такого не було і немає. Противно аж».

Текст опубліковано з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ