Представники Пентагону і глава НАТО Марк Рютте підтвердили, що тисячі північнокорейських солдатів наразі приєднуються до війни Росії проти України. Поява північнокорейських солдатів на полі бою в Європі — історично безпрецедентна подія, яка являє собою серйозну ескалацію найбільшого європейського вторгнення з часів Другої світової війни.

Проте реакція Заходу досі була разюче приглушеною: багато осуду, але мало спроб нав’язати Москві або Пхеньяну будь-які реальні витрати за те, що сталося. Відсутність рішучості — саме те, на що розраховував Путін.

Відтоді як понад десять років тому 2014 року із захоплення Криму почалося російське вторгнення в Україну, реакція Заходу на російську агресію визначалася страхами перед ескалацією, що тільки ще більше підстьобувало Путіна. Під час початкового збройного захоплення Кримського півострова в Україні західні лідери відмовилися втручатися і закликали Київ не чинити опір, побоюючись спровокувати більш масштабний конфлікт. Замість цього міжнародна спільнота обмежилася введенням низки скромних економічних санкцій.

Авжеж, Москва сприйняла це як негласне зелене світло на подальші дії. Кілька тижнів потому кремлівські війська розпочали сепаратистську війну на сході України, яка вирувала й розпалювалася впродовж наступних восьми років, створивши підґрунтя для повномасштабного російського вторгнення в лютому 2022 року.

Це може створити умови для набагато масштабнішої війни

Неспроможність Заходу закликати Росію до відповіді за вторгнення в Україну 2014 року виявила глибоко вкорінене бажання уникнути прямої конфронтації з Кремлем, яке продовжує визначати політику Заходу щодо війни в Україні.

Путін уміло використав цей страх перед ескалацією, застосовуючи поєднання ядерного шантажу і розмов про російські «червоні лінії», щоб залякати західних лідерів і переконати їх обмежити військову підтримку Києва, наклавши обмеження на здатність України захистити себе. У результаті українська армія виявилася змушена вести війну проти військової наддержави зі скованими за спиною руками.

Постійні прояви слабкості Заходу протягом останніх десяти років підштовхнули Путіна до думки, що йому нема чого побоюватися подальшої ескалації. У перший день повномасштабного вторгнення він заявив, що Росія не має наміру анексувати нові українські землі. Однак уже через шість місяців він порівнював себе з Петром Великим і заявляв, що 20% України тепер «назавжди» належать Росії. Як і очікувалося, західні лідери висловили своє несхвалення цим неприкритим імперіалізмом, але не вжили жодних заходів, які могли б змусити російського диктатора двічі подумати, перш ніж знову піти на ескалацію.

Дедалі більша залученість Північної Кореї до російського вторгнення в Україну підтверджує недалекоглядність невдалої політики Заходу з управління ескалацією. Коли наприкінці 2022 року Північна Корея почала постачати Росії артилерійські снаряди, Захід не вжив жодних дій. Через рік з’явилися перші повідомлення про те, що Росія запускає північнокорейські балістичні ракети по українських цілях. На початку жовтня 2024 року західні розвідувальні служби стверджували, що Північна Корея постачає половину всіх снарядів, які Росія використовує в Україні. Відправлення військ в Україну стало логічним наступним кроком для «Королівства-Відлюдника».

Тоді як перші десять тисяч північнокорейських солдатів, за повідомленнями, прямують на передову лінію російського вторгнення, дедалі розчарованіший президент України Володимир Зеленський відчайдушно намагається навіяти західним партнерам своєї країни відчуття невідкладності. Виступаючи в Ісландії, Зеленський заявив, що реакція західних столиць на участь Північної Кореї у вторгненні була «недостатньо сильною». Показово, що він також звинуватив союзників України у їхньому наполегливому прагненні уникати всього, що може бути використано Росією як привід для ескалації. «Даруйте, але я вважаю, що вступ у війну північнокорейських солдатів — це ескалація», — прокоментував він.

Зеленський не самотній. Багато українців зараз стрімко втрачають терпіння від надмірної обережності Заходу, тим більше що, на їхню думку, їхня країна вже показала, що червоні лінії Росії — це блеф, і їх можна безкарно порушувати. З моменту початку повномасштабного вторгнення Україна проігнорувала обіцянки Путіна захищати російські завоювання за допомогою ядерної зброї і звільнила половину захопленої Кремлем території. Крім того, Київ знехтував попередженнями російського диктатора про недоторканність Кримського півострова і потопив або пошкодив третину всього Чорноморського флоту, змусивши Росію відвести військові кораблі, які залишилися, у безпечне місце.

У серпні 2024 року Україна перетнула найчервонішу з усіх російських «червоних ліній», вторгнувшись у Росію і зайнявши сотні квадратних кілометрів у Курській області. Незважаючи на ці принизливі невдачі, Путін досі не виконав свої часто повторювані ядерні погрози. Навпаки, він реагує на кожну нову ганьбу, намагаючись применшити значення успіху України.

Ці, здавалося б, незаперечні докази чомусь не переконали партнерів України в тому, що погрози Путіна не мають під собою підстав. Натомість вони продовжують дотримуватися хибної політики деескалації, яка ризикує перетворити російське вторгнення в Україну на глобальний конфлікт.

Нині Путін очікує колективної реакції Заходу на введення ним північнокорейських військ в Україну. Якщо реакція в західних столицях буде, як і раніше, слабкою, він піде далі, і незабаром ми можемо побачити різке збільшення кількості північнокорейських солдатів, які воюють у Європі. Це може створити умови для набагато масштабнішої війни, якої західні лідери так хочуть уникнути.

Переклад NV

NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Пітера Дікінсона. Републікацію повної версії тексту заборонено.

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV