З ким торгувати Україні

На неформальній зустрічі міністрів країн Східного партнерства міністр закордонних справ України Павло Клімкін запропонував шести членам Східного партнерства (Вірменії, Азербайджану, Білорусі, Грузії, Молдові та Україні) створити єдиний економічний простір або зону вільної торгівлі. Це неправдоподібно. Так, Україні потрібно відкрити свою економіку для міжнародної торгівлі, щоб розвивати економіку і побороти корупцію, але питання в тому, як це зробити.

Найважливіша торговельна угода – це Угода про асоціацію з Європейським союзом, в яку входить також Глибока і всеосяжна зона вільної торгівлі (DCFTA). І український, і європейський парламенти ратифікували угоду 16 вересня 2014 року, але ЄС в односторонньому порядку прийняв автономні торговельні преференції, надавши українським виробникам доступ до європейських ринків без митних зборів вже з квітня 2014 року. У результаті середній тариф на імпорт українських товарів у ЄС скоротився з 4,5% до 0,9%.

Незважаючи на це, український експорт в ЄС в 2015 році скоротився на 23%: з $17 млрд в 2014 до $13 млрд. Як могло так статися? Німецька консультативна група в Україні назвала основною причиною скорочення експорту світове падіння цін на сировину; в реальному вираженні експорт скоротився на 2%.

Ще одне можливе пояснення – Україна переважно експортує в ЄС сировинні товари: сталь і сільськогосподарську продукцію, і 36 основних її товарів потрапляють в невеликі експортні квоти. Для великих експортних підприємств України, що виробляють такі товари, як курятина і яйця, ці квоти становлять всього 1% від українського виробництва.

Головною метою України в торговій політиці має стати збільшення експорту в ЄС. Найкращий спосіб досягти цього – залучити іноземних інвесторів, щоб ті виробляли товари і послуги, які не будуть потрапляти під європейські квоти на імпорт. Україна розсудливо приєдналася до Угоди щодо державних закупівель СОТ (Світової організації торгівлі). Це один зі способів виходу на європейський ринок. Українській владі потрібно зосередитися на збільшенні квот; цей процес спроститься, якщо ЄС встановить, що Україна виконує взяті на себе зобов'язання і проводить основні реформи, зазначені в DCFTA.

Для цього українській владі потрібна більш ефективна координація у сфері управління. На щастя, в уряд, сформований у квітні 2016 року, входить віце-прем'єр-міністр з Європейської інтеграції. Цей пост зайняла Іванна Климпуш-Цинцадзе. Саме через віце-прем'єр-міністра з Європейської інтеграції потрібно зайнятися координацією впровадження відповідних реформ. В Угоді про асоціацію Україна взяла на себе кілька сотень зобов'язань щодо реформ в рамках європейських acquis communautaire. Ці реформи потребують модернізації українського законодавства та інституцій, а також їх приведення до міжнародних стандартів.

Нова угода про вільну торгівлю в рамках Східного партнерства (між Вірменією, Азербайджаном, Білоруссю, Молдовою і Україною) просто неможлива. Почнемо з того, що Азербайджан з Вірменією воюють. По-третє, Вірменія і Білорусь є членами путінського Євразійського економічного союзу, і Росія не дозволить їм вступити в новий союз. Залишаються три країни, які є членами СОТ і які уклали угоди про асоціацію з ЄС: Грузія, Молдова і Україна.

Молдова вже член Центральноєвропейської угоди про вільну торгівлю (CEFTA), укладеної в 1992 році між Польщею, Чехословаччиною та Угорщиною. CEFTA служило в деякому роді «сінами» перед вступом в ЄС. Вступаючи в ЄС, країни виходили з CEFTA, тоді як інші країни, які планують приєднатися до Євросоюзу, спочатку вступали в CEFTA. Вступ до CEFTA вимагає членства в СОТ, асоціації з ЄС та угод про вільну торгівлю з дійсними членами CEFTA.

На даний момент в CEFTA входять сім країн: Албанія, Боснія і Герцеговина, Косово, Македонія, Чорногорія і Сербія. Всі вони приєдналися до угоди в 2006-2007 роках. Штаб-квартира CEFTA знаходиться в Брюсселі. Крім підготовки країн-членів до вступу в ЄС, CEFTA спрощує торгівлю між ними. Замість того, щоб міркувати над створенням нової угоди про вільну торгівлю, Україні та Грузії варто було б наслідувати приклад Молдови і приєднатися до CEFTA.

Якою б бажаною не була торгівля з Росією, Кремль навряд чи дозволить яку-небудь взаємовигідну торгівлю, так що це питання варто відкласти на майбутнє. Угода про вільну торгівлю з Канадою – гарний політичний жест, але він навряд чи приведе до реальних результатів, оскільки Канада далеко, та сільськогосподарські товари були виключені з угоди. Торгова політика важлива для України, тому що експорт – основний елемент, необхідний для економічного зростання, і до цього питання необхідно підходити раціонально.

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Андерса Аслунда. Републікування повної версії тексту заборонено.

Оригінал Atlantic Council

Більше точок зору тут