Операція «Труба 2.0». Що сталося з росіянами на Покровському напрямку
Отже, на Покровському напрямку РОВ (російські окупаційні війська) вирішили повторити операцію «Поток», більше відому як «Труба»
Повторення російським окупантам не вдалося, але важливим є розуміння, з чого раптом чмобіків знову запхали в трубу, повзати на пузі по фекаліях. Нагадаю, що сама операція «Труба», проведена в Курській області, для «прориву» в Суджу, взагалі не мала сенсу. «Унікальна» і «ефективна» операція «Поток/Труба» була не більше ніж спробою генерала Олександра Лапіна виправдати свою бездарність.
Операцію «Потік» почали опрацьовувати за три тижні до того, як Сили оборони України вже розпочали процес виведення основних сил із Курської області, і стартувала тоді, коли українська сторона перестала отримувати розвіддані від США, а логістика з українськими підрозділами в Курській області значно погіршилася, що й послужило причиною відведення українських військ. Тобто операція «Потік» почалася тоді, коли про відведення українських військ уже було ухвалено рішення в Генштабі ЗСУ і під прикриттям ар'єргарду вони відходили на південь, зокрема, й із Суджі. Іншими словами, сенсу на той момент у проведенні операції «Потік» не було ніякого.
Загалом, прориву в Суджу могло і не бути по трубі, тому що генералу Лапіну, командувачу ГВ «Північ» пропонували висадку десанту з вертольотів. В операції пропонували задіяти 2−3 ланки гелікоптерів Мі-8, із можливістю десантування від 150 до 250 осіб, і ланки прикриття ударними гелікоптерами Мі-28Н. Підлітний час до місця висадки, з урахуванням 15 кілометрів труби, близько 2−3 хвилин.
Генералу Лапіну пропонували висадку десанту з вертольотів
Але Олександр Лапін відмовився від десантної операції, не захотівши ризикувати гелікоптерами, вибравши варіант із трубою, і розпочав її тоді, коли вона вже толком і не потрібна була… І все заради того, щоб викликати захват у вищого військово-політичного керівництва після приголомшливої ганьби на Курщині та нездатності впоратися з українськими військами без підкріплення з боку північнокорейців.
Що ж до Покровського напрямку, то тут «Труба 2.0» була актуалізована з тієї самої причини, що й на Курщині — щоб приховати свої провали пафосною крінжатиною.
Річ у тім, що поглиблення на Добропіллі не тільки провалилося з тріском, а й стерло на порох уже понад три батальйони РОВ.
У первісному заглибленні брали участь від 250−300 бійців противника, які з 8 до 9 серпня максимально заглибилися через уразливе місце, яке своєчасно було купірувано та зрізано. У підсумку 51-а ОВА, а саме вона відповідала за цю авантюру, почала направляти до вже наявних 114-ї, 132-ї ОМСБр додаткові підрозділи, наприклад, зі складу 1-ї та 9-ї ОМСБр, зайнятих у боях на Родинському та Красному Лимані. Результатом наполегливих спроб РОВ пробитися до Добропілля стало те, що за тиждень цих наскоків втрати тільки на цьому напрямку становили орієнтовно 1 300 — 200-х і 300-х.
І ось через кілька днів буде місяць, як почалася Добропільська авантюра РОВ, а 51-а ОВА не може нічим похвалитися, окрім як того, що вона кинула Торецьку агломерацію, зірвала наступ на Покровськ, загальмувала весь східний фланг. І все це ціною втрати сил і засобів, які можна порівняти з трьома батальйонами, що в нормальній армії вже стало б причиною відведення трьох бригад на відновлення боєздатності.
І ось, на тлі такого оглушливого провалу, згадують про операцію «Труба», якою спробують відвернути увагу від сточених бригад на Добропільському напрямку. Тим паче, що під Покровськ перекидають підрозділи 40-ї та 155-ї ОБр МП, 177-го ВП МП, 11-ї ДШБр та 76-ї ДШД, які й мають не лише посилити 51-шу ОВА, а й компенсувати втрати, яких вона зазнала. Хоча така передислокація явно свідчить про серйозне послаблення Курського угруповання РОВ і зниження тиску на Сумську область, з усіма подальшими наслідками.
Навіщо РОВ було потрібне Добропільське поглиблення? Досі однозначної відповіді на це запитання немає. Найімовірніше, показати напередодні зустрічі Путіна і Трампа на Алясці, що російські війська продовжують не просто наступати, а й «проривають» українську оборону. Але вийшло зовсім навпаки. Причому, настільки глобально, що для виправлення критичної ситуації доводиться стягувати сили і засоби з іншої не менш провальної ділянки — Сумської «буферної зони», по суті, м’яко анонсуючи «жест доброї волі».
І от як на тлі цього кругообігу крінжатини не згадати про «Трубу»?
Текст опубліковано з дозволу автора
