Вміємо долати труднощі, подолаємо і страх

І хоча до виборів ще о-го-го, більшість коментаторів у гарячих дискусіях вже вимальовують другий тур і безумовного переможця.

Але найбільше мене здивували в цих даних не політичні рейтинги. А дві цифри: дві третини опитаних відповіли, що вони за реформи, при цьому 72% – що вони проти ринку землі. І це ж одні й ті самі люди. Хіба так може бути? Виявляється, може.

Як тут не згадати твердження популярного нині історика і футуролога Юваля Ноя Гарарі про те, що вибори і референдуми, так само і соцопитування, це не відповідь на питання: «Що ви думаєте?», а відповідь на питання: «Що ви відчуваєте?». Мовляв, ми обираємо емоціями. До того ж не тільки на виборах. Але і в магазині. І взагалі по життю.

І пояснення цьому очевидне. Ми не є професіоналами і експертами у всіх сферах. Тому навіть найдосконаліші ліберальні демократії довіряють свою долю саме емоціям мільйонів виборців. Мільйонам, серед яких, зокрема, є малоосвічені, ксенофоби і навіть ті, що сидять у місцях, не таких віддалених. Чому?

Як на мене, то найкраще на це питання відповів сучасний азербайджанський письменник Ельчин Сафарлі: «Правильного вибору немає – є тільки вибір і його наслідки». Від себе додам – наслідки, за які ти сам несеш відповідальність. Тому вибираючи, завжди думай про наслідки.

Часто мова йде про ті труднощі, які створили або створюємо ми самі собі

Якщо наш вибір – це емоція, то, очевидно, що кращий або якісний вибір з меншою кількістю негативних наслідків робить той, у кого більше розвинений емоційний інтелект – ментальна здатність розпізнавати емоції свої та інших, а також керувати ними.

Вчені виділяють п'ять головних компонентів емоційного інтелекту. Це самоповага і впевненість у собі, емпатія і соціальна відповідальність, вміння долати труднощі, самоконтроль і стресостійкість, а також загальний настрій або оптимістичність.

Наскільки ми, українці, відповідаємо цим п'ятьом критеріям емоційного інтелекту? Питання, скоріше, риторичне.

Найяскравіша і найсвіжіша картинка відповіді – це 14 листопада, коли випав перший сніг. І коли в країні на дорогах сталося понад 1000 ДТП. З них понад 500 у Києві, де живе, так би мовити, здебільшого український креативний клас або інтелектуальний цвіт нації. Основна причина аварій – водії не поміняли гуму на зиму. Водночас про сніг і погіршення погоди попереджали за тиждень.

Ось вам і самоповага, і емпатія, і соціальна відповідальність, і самоконтроль, і стресостійкість, і оптимістичність. В одній історії і в лапках, звісно ж.

Ми досить нестійкі емоційно як суспільство. Навіть ті, хто відносить себе до креативного класу. Але це виліковне.

Днями я в цьому переконався на одному з бізнес-форумів, де ми обговорювали зміни в країні за останні чотири роки. На початку обговорення модератор запитав у аудиторії, що складалася з чотирьох сотень топ-менеджерів, лідерів думок і експертів, які емоції вони відчувають, оцінюючи ці чотири роки. І 60% відповіли, що відчувають злість і розчарування.

Ви будете здивовані, але через дві години після обговорення цих самих змін, картинка кардинально змінилася.

77% висловили готовність бути амбасадорами успіхів України. У тому числі 41% погодився розповідати іноземним інвесторам про позитивні зміни, які відбуваються в країні. 36% – розповідати про успіхи, але з застереженнями.

Що ж сталося за ці дві години? Маніпуляція? Ні. Спілкування.

Я і ще двоє речників розповіли про те, які зміни протягом цих чотирьох років пережили ми особисто як топ-менеджери і очолювані нами компанії. Чого ми досягли, а що поки не вдалося і головне – чого нам це коштувало.

І ця прагматична і цинічна аудиторія акул бізнесу і аналітиків ринків нам повірила.

Але головне – оперуючи цифрами, фактами і емоціями, ми дійшли висновку, що у нас, українців, є дуже важливий компонент емоційного інтелекту – це вміння долати труднощі.

Про що свідчать героїзм хлопців на передовій, сильне громадянське суспільство, волонтерський рух та оцінка міжнародних організацій тих реформ, у яких країна вже істотно просунулася вперед.

До речі, одна з них – реформування державного банківського сектору. Зокрема, Ощадбанку. Він став візуальним доказом, речовим доказом змін. Безнадійно архаїчний і відсталий ще чотири роки тому банк здійснив марш-кидок.

Так, ще є проблеми, але вони у стадії вирішення. Так, це ще один доказ, що українці вміють долати труднощі.

Але, на жаль, часто мова йде про ті труднощі, які створили або створюємо ми самі собі. У тому числі і на виборах. Про це в нашій історії, зокрема, і новітньій, є дуже багато чого прочитати і зробити висновки.

Тому наше завдання – щодня робити свій мудрий вибір, передбачаючи наслідки і керуючи своїми емоціями. У тому числі не забувати і не лінуватися на зиму міняти літню гуму.

А те, що дві третини українців за реформи, але водночас 72% проти ринку землі, свідчить про те, що суспільство відчуває страх.

Страх невизначеності. У тому числі і невизначеності в контексті майбутніх виборів.

Крім того, люди не уявляють, що це за ринок землі і як він працюватиме. Тим більше що в країні ще не демонополізовані і не створені повноцінні конкурентні ринки газу, електроенергії, комунальних послуг.

Не приватизовано великі держкомпанії, не вирішено проблем токсичних активів держбанків – боргів за кредитами, сформованих до 2014 року. Не реформовано суди і не побудовано дороги і багато іншого.

Все це нам належить ще зробити. Головне – дві третини українців за реформи. І завдання креативного класу – утримати цей дискурс і запит суспільства, не переходячи на прізвища.

Вміємо долати труднощі, подолаємо і страх. Доведено історією.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени