Женя отримав свій позивний «Електрод», тому що добре знається на зварюванні. До війни він працював зварювальником на будівельному підприємстві, хоча профільної освіти не мав. Зараз Женя служить в моєму підрозділі й одночасно навчається: він поступив до Національного університету «Запорізька політехніка».

Його спеціальність далека від зварювання — «Кібербезпека та захист інформації». Справа в тому, що Женя особисто стикнувся із кіберзловмисниками і через це втратив акаунт у соцмережах. Тоді й усвідомив, що хоче особисто протистояти злочинцям, але не має для цього достатніх знань і навичок.

Таких, як Женя, в сучасній українській армії дуже багато. Як командир військової частини, я підписав уже біля півсотні рапортів із запитом на вступ до вишів. І рапорти продовжують надходити! В основному військовослужбовці вступають на технічні спеціальності: інженери, будівельники, електрики.

Підписав уже біля півсотні рапортів із запитом на вступ до вишів

Це — добра тенденція. По-перше, у віці 17 років людина не завжди чітко розуміє, ким хоче стати, тому напрямок освіти обирає навмання або за порадами батьків. В 30 чи 40 років це вже усвідомлений вибір.

По-друге, я часто спілкуюся з керівництвом та викладачами вишів, і всі вони констатують відтік абітурієнтів через переїзд молодих українців за кордон. Військові можуть хоча б частково заповнити цей пробіл.

Треба сказати, що співробітники вишів йдуть назустріч абітурієнтам-військовим, намагаючись мінімізувати бюрократичні процедури. Від усіх своїх побратимів я чую виключно позитивні відгуки після їхніх візитів до університетів.

Ну і по-третє, вища освіта допоможе нинішнім військовослужбовцям знайти себе в цивільному житті. Вони й так матимуть купу проблем після демобілізації, щоб додавати туди ще й проблему працевлаштування.

Тому держава повинна підтримувати бажання військових вчитися в усі можливі способи.

Читайте також:

Ігор Луценко

Це українське диво. Про військового, який живе у машині

Перш за все, спростити бюрократію. Справа в тому, що я, як командир, підписую спочатку рапорт, в якому військовослужбовець інформує мене про намір отримати вищу освіту. А потім — ще й дозвіл на вступ до вишу! Суть однакова — але це окремий документ. Українська паперова армія в дії…

Командири мусять не просто дозволяти своїм підлеглим вступати до вишів, а більше того — заохочувати їх! На мою думку, командирів військових частин треба зобов’язати інформувати 100% особового складу про можливості отримати вищу освіту, про спрощені процедури вступу, про державні програми. Не інформуєш — отримуєш стягнення!

Ну і третій крок — популярне слово цифровізація. На жаль, вона ще не добралася в усі необхідні сфери. І хлопці «на нулі» змушені отримувати якісь паперові довідки, які вони за визначенням отримати не можуть. На позиціях працюють «Старлінки», є інтернет, тому документообіг можна й треба переводити в онлайн.

Я вітаю всіх студентів-військових із початком нового навчального року. А тих, хто ще не вступив до вишу, закликаю це зробити. В сучасній війні перемагає не сильніший, а розумніший. Та й в цивільному житті теж.