Три небезпечних аспекти гарячої війни, яку ніхто не помічає

Часто-густо кажуть, що найнебезпечніша гаряча точка у світі — це водний шлях між Тайванем і материковим Китаєм — китайські ВМС і ВПС щодня грають там м’язами, намагаючись залякати Тайвань, а ВМС США патрулюють територію поблизу. Цікаво. Насправді зараз там спостерігається стійкий баланс стримування. Порівняно з тим місцем, де я щойно побував, у Тайванській протоці можна провести дружню регату.Минулого тижня я провів два дні у гелікоптері CH-47 Chinook, переміщуючись між сімома військовими базами США в західній Йорданії та східній Сирії разом зі старшим командувачем американським Центральним командуванням (ЦЕНТКОМом) на Близькому Сході генералом Майклом Майклом Куриллою. Тут нема жодної рівноваги. Натомість ми маємо іншу близькосхідну війну, яка почалася невдовзі після трагічної війни, що вибухнула 7 жовтня, між Ізраїлем і ХАМАСом.У цій іншій близькосхідній війні Іран і його проксі — хуті, Хезболла та шиїтські ополченці в Іраку — протистоять як невеликій мережі американських баз у Сирії, Йорданії та Іраку, створених після 2014 року для знищення Ісламської держави ІДІЛ, так і військово-морській присутності США у Червоному морі та Аденській затоці, що забезпечує безпеку і відкритість життєво важливих морських шляхів.Можливо, ці озброєні Іраном шиїтські ополченці в Іраку та бойовики хуті в Ємені не виглядають як смертельна загроза і навіть не видаються такою, але не варто обманюватися. Вони навчилися озброювати, створювати, адаптувати і розгортати одне з найскладніших високоточних озброєнь у світі. Ця зброя, надана Іраном, здатна вразити ціль завширшки в три фути на відстані 500 миль.Молоді американські солдати і моряки, які виступають проти них, отримували свій досвід, воюючи у відеоіграх, але тепер грають у серйозні ігри, розгортаючи за допомогою програм і курсорів найскладніші у світі засоби протидії та перехоплення, щоб відбити майже всі ракети і безпілотники, якими їх закидають іранські проксі. Тіньова війна, що розігрується там, може в будь-який момент вийти з тініКоротше кажучи, американці можуть не знати, що вони перебувають у стані війни з Іраном, але іранські Вартові революції точно знають, що вони ведуть тіньову війну з Америкою через своїх посередників.І якщо одному з цих іранських проксі пощастить і він завдасть удару по американському військовому кораблю або казармам однієї з американських баз у Йорданії або Сирії — щось на кшталт вибуху казарм морської піхоти в Бейруті 1983 року, — американсько-іранський конфлікт напевно вийде з тіні і перетвориться на пряму війну в регіоні, від якого світ найбільше залежить через його нафту.Просто вирішив, що вам варто про це знати.Ця інша близькосхідна війна спалахнула 17 жовтня, через 10 днів після нападу ХАМАС на Ізраїль, як пояснили мені співробітники ЦЕНТКОМу, коли Іран явно прийняв рішення активізувати дії всіх своїх проксі. Під прикриттям війни в Газі та під впливом антиамериканських настроїв, які вона спричинила, Іран спробував з’ясувати, чи зможе він значно послабити мережу американських об'єктів в Іраку, східній Сирії та північній Йорданії, а можливо, і зовсім витіснити американські війська.Я підозрюю, що Тегеран мав й іншу мету: залякати арабських союзників Америки, показавши їм, якої шкоди Іран може завдати їхньому захиснику США.Але що я знаю напевно, то це те, що сьогодні це найнебезпечніша «гра в курча» (гра, в якій жоден із гравців не хоче здаватися або відступити, навіть якщо не відступити дуже небезпечно), що розгортається будь-де на планеті, з трьох причин.По-перше, це величезна кількість ракет, безпілотників і ракет, які розгорнули проксі Ірану — зокрема, хуті в Ємені та шиїтські ополченці в Іраку. За даними ЦЕНТКОМу, з 17 жовтня сотні боєголовок, які несуть ракети класу «земля-море», що постачаються Іраном, крилаті ракети, балістичні ракети, ударні безпілотники, катери-смертники і безпілотні підводні апарати, були випущені іранськими проксі по американських базах, військових кораблях і комерційних суднах у Червоному морі.На щастя, незважаючи на масштаб атак, США вдалося знищити або відхилити більшість із них за допомогою перехоплювачів і зростаючого електронного «лісу» радарів та засобів протидії, розгорнутих на базах і на американських військових кораблях. Це нелегке завдання: кілька ракет і безпілотників влучили в ціль, поранивши понад 180 американських військовослужбовців, повідомили в ЦЕНТКОМі, і я бачив, якої фізичної шкоди вони завдали на кількох базах, які ми відвідали.Ці американські бази — не розкішні комплекси. Багато з них виникли як застарілі бази або контрольовані ІДІЛ, або невеликі міста, які США та їхні курдські союзники захопили 2014 року після інтенсивної стрілянини з ІДІЛ під час війни, що загрожувала одночасно урядам Сирії, Іраку та Йорданії.Сьогодні вони є збірними житловими приміщеннями, оточеними і розділеними сотнями і сотнями бетонних стін, привезених США, щоб обмежити збиток від боєголовок, що прилітають. Точковий бездротовий зв’язок дає змогу солдатам спілкуватися з сім'ями по FaceTime і стежити за спортом. На спартанських кухнях подають корн-доги, курячі нагетси тощо. У деяких більш «приємних закладах», можливо, навіть є щоденний вибір свіжих фруктів — хоча, коли ти 70-річний відвідувач, вдягнений у шолом і бронежилет вагою в 50 футів, дивно, наскільки смачним може бути великий жирний корн-дог з армійської їдальні в сирійській пустелі.Та оскільки ці бази були спроєктовані і розташовані так, щоб блокувати ІДІЛ від відновлення ліній постачання і критичної маси, вони ніколи не призначалися для стримування або атаки величезних сучасних ракетних арсеналів Ірану і його проксі.Саме тому 28 січня іранський ударний безпілотник із 20-фунтовою боєголовкою, запущений коаліцією підтримуваних Іраном шиїтських ополченців під назвою «Ісламський опір в Іраку», вразив американський об'єкт Вежа 22 на північному сході Йорданії.Я відвідав Вежу 22 разом із групою генерала Курили минулого тижня. Унаслідок вибуху загинули троє американських солдатів, яких викинуло прямо з їхніх ліжок, і ще 47 осіб дістали поранення. На щастя, модульні житлові приміщення були відокремлені одне від одного вибухозахисними стінами. Солдат, який перебував у ліжку поруч із тим, у яке влучив вибух, розповів нам, що в момент удару безпілотника він розмовляв із дружиною по FaceTime. Оскільки його захищала товста цементна перешкода, він залишився неушкодженим, хоча й приголомшений. Спостерігаючи за тим, що відбувається в прямому ефірі, його дружина подумала, що він загинув, коли той зник у диму, але він зміг зв’язатися з нею за три години і запевнити в тому, що живий.Я був здивований, дізнавшись, наскільки сильно іранці налаштовують своїх проксі на агресивний лад, що призводить до другого, надзвичайно небезпечного аспекту цієї війни.Це те, що генерал Курила сухо описав мені як «розмову про стримування», яку ЦЕНТКОМ провів з Іраном після атаки на Вежу 22, щоб дати зрозуміти Тегерану, що той грає з вогнем.2 лютого США завдали авіаударів по всій іранській мережі проксі в Іраку і Сирії, а наступного дня — по об'єктах хуті в Ємені, вразивши загалом понад 100 цілей за допомогою далеких бомбардувальників B-1 з Техасу, а також крилатих ракет та винищувачів-бомбардувальників, запущених з авіаносної групи «Ейзенхауер» у Червоному морі. Повідомляється, що внаслідок ударів у відповідь США загинули десь 40 осіб.Операція завершилася 7 лютого, коли США вирішили продемонструвати Ірану і його союзникам, які комбіновані засоби розвідки і високоточних методів ведення війни можуть застосовувати США, убивши Абу Бакіра аль-Саеді, конкретного командира з «Катаїб Хезболлах», який, на думку США, відповідальний за атаки безпілотників на їхні бази в Іраку, Йорданії та Сирії.Аль-Саеді було вбито, коли той їхав машиною багдадською вулицею, тією ж самою ракетою Hellfire, яка у 2020 році вбила високопоставленого командира іранської Революційної гвардії Касима Сулеймані. Вона була оснащена шістьма лезами, схожими на мечі, які, пробивши машину, подрібнюють усе на своєму шляху, наче блендер, тому ракету прозвали «Літаючим Гінсу».Вочевидь, ця американська відповідь привернула увагу іранців, і відтоді іранські проксі дотримуються неоголошеного припинення вогню на суші, що, безумовно, допомагало мені бути спокійним, коли ми літали на гелікоптерах і C-130 некерованими теренами східної Сирії. Щоправда, одного разу ми опинилися занадто близько для того, щоб я залишався спокійним, до спільної російсько-іранської бази на західному березі Євфрату.Однак це неофіційне припинення вогню не було прийнято хуті, які заявили, що не припинять обстрілів міжнародних суден, американського або ізраїльського флоту, принаймні доти, доки не буде припинено вогонь у Газі. Минулими вихідними вантажне судно Rubymar під прапором Белізу, яке хуті збили протикорабельною балістичною ракетою 18 лютого, стало першим судном, яке повністю затонуло в Баб-ель-Мандебській протоці внаслідок ракетної атаки хуті. Воно створило величезні екологічні проблеми через витік пального і добрив, які на ньому перевозилися. «Спасибі» вам, хуті.І це приводить нас до третього небезпечного аспекту цієї тіньової війни. На кожній базі, яку ми відвідали, було надсекретне приміщення, куди журналісти не могли потрапити, — так званий центр бойової інтеграції. Усередині молоді американські солдати (і моряки на кораблях ВМС), втупившись в екрани, намагаються ідентифікувати незліченні об'єкти, що летять у їхній бік, і за їхніми радіолокаційними й візуальними ознаками вирішити, чи варто вражати один із них, проігнорувати інший чи дати пройти третьому, вирішивши, що він промахнеться й упаде, не заподіявши шкоди. Дисципліна важлива, коли ви стріляєте з перехоплювачів вартістю $200 000 по іранських безпілотниках вартістю $20 000, сказав мені один з офіцерів ЦЕНТКОМу.У цих операторів часто менше ніж 90 секунд на те, щоб ухвалити рішення про поразку дрона, який наближається, за допомогою перехоплювача дронів Coyote, який може виявляти і знищувати атакувальні дрони на дуже близькій відстані і може запускатися з наземних машин, гелікоптерів або надводних кораблів.Іншими словами, кожен день несе в собі малоймовірну подію з серйозними наслідками. І першою, а часто-густо й останньою лінією оборони зазвичай є 20-річний американський солдат або моряк, який, примружившись, дивиться на екран комп’ютера, намагаючись за лічені секунди визначити за допомогою програмного забезпечення, що рухається в його бік, і вжити необхідних контрзаходів.На тлі всього цього я маю додати, що ми також відвідали табір для інтернованих Аль-Хол у глушині на північному сході Сирії, де приблизно 43 000 людей — переважно «наречених» ІДІЛ та їхніх дітей — утримують у наметах та збірних будинках під охороною курдів, доки їх не перепрограмують і не повернуть у рідні країни. Досить дивно розмовляти з американкою або британкою, втягнутою в культ ІДІЛ, і чути, що в неї п’ятеро або шестеро дітей від трьох або чотирьох різних бойовиків ІДІЛ, усіх з яких було вбито коаліцією на чолі із США. Судячи з кількості каменів, які деякі з дітей кидали в наш броньований транспортер, процес перепрограмування ще попереду.З огляду на всі наявні ризики та відкриті рани, варто запитати: для чого залишатися? Спочатку дозвольте мені описати сцену, а потім запропонувати відповідь.Сцена. Група генерала Курили відвідала гарнізон Танф, невеличку базу матеріально-технічної підтримки в Сирії, неподалік місця, де сходяться Сирія, Ірак і Йорданія. Курила скористався нагодою, щоб підвищити у званні — з другого лейтенанта до першого лейтенанта — командира медичного взводу, розквартированого там. Ми стояли в провулку, а навколо нас були тільки різні відтінки коричневого — пустеля, будівлі, та всього не перелічити.Спочатку Курила попросив когось принести йому американський прапор, а за кілька хвилин з’явилися двоє взводних із невеликим прапором і тримали його на рівні плеча, ніби обрамляючи Курилу і молодого офіцера, якого підвищували у званні.«У світі нема нічого подібного до нашої армії, — сказав Курила молодику. — Ми не присягаємо якійсь людині чи королю, ми присягаємо ідеї, яка втілена в Конституції й укорінена в нашій демократії: всі чоловіки й жінки створені рівними. Ми присягаємо захищати цю ідею».Потім Курила виголосив клятву, яку повторює кожен американський солдат — у цьому разі рядовий, який пробив собі шлях нагору, — у міру того, як він або вона підвищується у званні. Присягнувши, новоспечений перший лейтенант надів кашкет із відзнаками його нового звання, а потім привітав кожного члена свого взводу.Щось у цій сцені мене вразило: два солдати, що тримають у руках свої маленькі зоряно-смугасті прапори, які були єдиною яскравою кольоровою плямою в цій величезній коричневій картині, та присяга на вірність ідеї, а не королеві, заглушена захисними стінами цієї далекої бази в регіоні, що здебільшого знав лише протилежне.В епоху після холодної війни, від початку 1990-х до 2010-х років, я вважав, що в цю частину світу, завдяки угодам в Осло, йордано-ізраїльському мирному договору, повстанням «арабської весни» та більшій інтеграції, спричиненій глобалізацією, справді можливо привнести більше консенсусної політики та плюралізму.Але цього не сталося. Замість поширення демократії цей регіон пережив метастази безладу та неспроможні держави. Водночас у світі виникло розділення вже не між демократією та автократією, а між порядком і безладом.Найкраща причина для американських військ залишатися в східній Сирії, Іраку та на Червоному морі — це якраз для того, щоб безлад «звідти» від подібних до ІДІЛ, держав, що не відбулися, на кшталт Сирії, а також пожирання національних держав іранськими проксі-ополченцями не перекинулися «сюди». Це не дуже красива або героїчна місія — жити в бронежилетах цілий день у суворому і ворожому середовищі, харчуватися корн-догами — одне з небагатьох доступних тобі там задоволень, — але, ймовірно, воно того варте. При цьому ми не повинні плекати ілюзій з приводу ризиків, тому що тіньова війна, що розігрується там, може в будь-який момент вийти з тіні.Переклад NVNV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Томаса Фрідмана. Републікацію повної версії тексту заборонено.Оригінал Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV

Увійти

NV Преміум