Якщо в ці дні (початок листопада 2023 року) забити в пошуковій стрічці «внутрішньо переміщені особи», то істотна частина новин буде стосуватися дискусії про те, скільки років особа може мати статус ВПО. В цій колонці я не буду обговорювати джерело цієї інформації, коректність висловлювання чи його транслювання в ЗМІ. Я хочу зупинитися лише на тому, чому таки не існує статусу ВПО і точно його строку.

Не існує «статусу» внутрішньо переміщеної особи

Внутрішнє переміщення це факт, який відбувся. Факт, який спричинений збройною агресією, окупацією чи природною/техногенною катастрофою. Факт, внаслідок якого людина (незалежно від її громадянства чи відсутності такого) була вимушена покинути свою домівку і шукати нового дому в межах країни. І попри те, що навіть Дія в переліку послуг оперує поняттям «статус», — це не він. І для Мінцифри, ЗМІ та інших сторін, які так часто оперують цим словом хочеться провести навчання.

Йдеться про те, аби людина не мала потреби називати себе ВПО

Внутрішнє переміщення спричиняє безліч труднощів. Згідно фокус-групових досліджень (інші опитування та дослідження це тільки підкріплюють) найчастіше йдеться про пошук житла та незадовільні умови проживання, складність у працевлаштуванні та переміщенні бізнесу, фінансові труднощі. Однак, труднощі, як і потреба в додатковій підтримці на різних рівнях, не має бути клеймом чи чимось довічним. Я не можу говорити від імені органів державної влади, але підхід, який читається у стратегічних документах держави, спрямований на те, аби вплив переміщення був максимально нівельований комплексними діями на різних рівнях (національному, регіональному, місцевому та навіть міжлюдському) та на різних етапах (від ухвалення рішення про евакуацію чи виїзду до інтеграції чи повернення). Якщо говорити ще простіше (з мого власного сприйняття), то йдеться про те, аби людина не мала потреби називати себе ВПО.

Коли внутрішньо переміщена особа перестає такою бути

Саме в цьому лежить ключове питання. Ми не можемо визначити час (2, 3 чи навіть 5 років) коли людина вже не є внутрішньо переміщеною. Адже з одного боку, ми порушимо всі фундаментальні принципи у сфері внутрішнього переміщення, з іншого — факту переміщення вже не відмінити. Однак, ми можемо і маємо говорити про ті речі, які впливають на те, аби людина перестала розглядатися державою як така, що потребує додаткового захисту чи підтримки з її боку. Ці слова можуть викликати обурення чи нерозуміння, й тому я спробую з одного боку прояснити, з іншого — уточнити свою позицію.

Читайте також:

Юрій Стецюк

Як не перетворити тимчасове житло в Україні на гетто

Відсутність потреби захисту чи підтримки означає, що людина отримала від держави належну підтримку для задоволення своїх потреб. Інше питання (яке тут розглядати не будемо) — чи вона нею скористалась, і який характер цієї підтримки був. Як приклад, чи була надана підтримка у пошуку роботи, надана можливість перекваліфікації (якщо за попереднім видом діяльності її не можна знайти), або інструменти для створення власного бізнесу тощо. Держава (в особі відповідних органів) має створити різноманіття інструментаріїв, які підійдуть конкретній людині для того аби вона в кінцевому результаті була зайнятою і мала можливість задовольняти свої потреби самостійно. Зроблю примітку, що це наводиться як приклад, адже внутрішньо переміщені особи — це дуже різні групи населення кожна з яких має свою потребу.

Тому, говорячи про те, що особа вже не розглядається державою як внутрішньо переміщена, мова про те, що вона вже не потребує (реально не потребує) цієї підтримки. Звісно, тут не можна не згадати про критерії оцінки цього. Адже якось держава має визначати це. Саме на це в останній версії змін (до якої я мала доступ) до профільного Закону щодо внутрішньо переміщених осіб йде відсилка. Мають бути визначені критерії інтеграції особи за новим місцем проживання, які стануть підставою для подальшого зняття з обліку особи як переселенця. Грубо кажучи, саме тими умовами коли держава зрозуміє, що дала все можливе аби людина не відчувала себе іншою від інших, чи перебувала в кардинально різних умовах від інших (зокрема, й в частині житла). Ці умови мають бути чітко визначеними та трансльовані всім.

Замість висновку

Наразі дійсно напрацьовується проєкт змін до профільного Закону. І хоч я вже згадувала те, що я не є тією, хто відповідає за цей напрямок (бо не представниця влади), але як залучена до цієї роботи скажу. Процес напрацювання змін дуже нелегкий. Адже з одного боку —це про дискусії з дуже широким колом заінтересованих, про баланс інтересів і спроможностей, про багаторічну практику і міжнародні стандарти, з іншого — про центральну роль людини, яка має отримати реальну підтримку. Я не знаю, яким буде документ на виході, однак точно хочеться зробити все, аби це покращило життя внутрішньо переміщених осіб. І це покращення не може обмежуватися роками.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV