Є негативна стратегічна динаміка, коли ворог локальні успіхи на фронті конвертує в інструменти впливу на настрої всередині України і назовні, щоб створювати нові можливості для просування вперед. Здатність ворога підтримувати і масштабувати цей цикл стримується до значної міри власними обмеженнями, перш за все — щодо кількості і якості піхоти.

Криза стратегії адміністрації Байдена (котра вписується в формулу «Ось вам зброя, яку ви поєднуєте із власним людським потенціалом і досягаєте політичних цілей комбінуючи оборону і наступ») відбувається на фоні кризи якості і кількості української піхоти.

І ці дві кризи взаємопов'язані, адже не можна забезпечувати той самий рівень професіоналізму і залученості піхоти як і в 2022 році, коли кількісна перевага Московії у вогневій могутності і піхоті постійно вимивала нашу перевагу в кадрах, які постійно компенсували дефіцит вогневої могутності із нашого боку, але вічно то робити не можуть.

Війна — це перевірка на здатність функціонувати якісно

Ну і «сюрприз-сюрприз» поточна трагедія вкотре показала, що війна — це не ліки від внутрішніх хвороб, а це перевірка на здатність функціонувати якісно.

І ми після періоду активної низової мобілізації опустилися на відомий рівень нашої функціональності включно через гостру кадрову кризу. Дива не сталося.

Одним словом, у нас криза тих підходів, які сформувалися навесні 2022 року. І ставка навіть на інерційний сценарій може не спрацювати.

І треба дійсно щось нове. Щось спільно і радикально нове, бо ми проходимо етап який про те, що «треба дуже сильно бігти щоб хоча б триматися на поточному місці».

Щоб хоча б стабілізувати негативну стратегічну динаміку.

Текст опубліковано з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV