Сьогоднішні події в Україні доцільно називати революцією. Змінюються відносини в суспільстві, структура еліти, система існуючих інститутів. І ця революція триватиме, ймовірно, аж до 2030 року і навіть довше.

У період революції суспільство, зазвичай, фрагментоване. Єдності немає. Головний конфлікт розгортається між олігархічним і постіндустріальним (так званим креативним) класами. Причому олігархічна складова суспільства не зводиться до 10% найбагатших українців. Це сотні тисяч людей від нижчих шарів до верхівки керівництва країни, що монополізують свої повноваження і отримують разом з партнерами корупційну ренту.

Зараз олігархічний клас є домінуючим. Такий пейзаж країни, її соціальна тканина. З цієї ж причини нам так важко боротися з корупцією. Вся політична еліта, весь бюрократичний клас і правоохоронні органи відібрані під цю соціальну тканину для обслуговування олігархічного прошарку. І сили, здатної протистояти йому, досі не було.

Але за останні 25 років в умовах соціальних і технологічних змін виник впливовий і активний клас населення, який можна назвати постіндустріальним. В країні завжди є ті, для кого свобода, відповідальність, співпраця і загалом цінності європейського модерну є основою існування. Для українського ж нового постіндустріального класу свобода є не просто цінністю, а умовою їх реалізації.

Чому цей клас постіндустріальний? З'явилася ціла низка галузей, де високо цінуються креативність і здатність швидко змінюватися. Технічний прогрес створив запит на креативний клас.

Люди такого типу набагато швидше розвиваються. Вони готові до конкуренції, а не до монополії, готові творчо сприймати нове. Вони виросли в нашій країні, і їхній перелік не обмежується ІТ-фахівцями — їх набагато більше. До того ж є ті, нагадаю, для кого основою існування є свобода (просто тому, що таке їхнє виховання, це передано їм у спадок),— їх теж мільйони. І перші, і другі не можуть реалізувати себе в умовах олігархічних відносин, тому є головними супротивниками олігархічного класу і борються за своє домінування. Чисельність цього класу постійно збільшується. Відповідно, у нього має з'явитися своя еліта. Мета якої: знищити олігархічний шар разом з корупцією і монополією. Іншими словами, у перших гасло "Монополія і корупція!", у других — "Творчість та креативність!".

Розв'язати компромісом головний конфлікт української революції між олігархією і постіндустріальним класом неможливо. Звісно, є ймовірність, що найближчим часом революційний порив буде ліквідовано, але це не означає, що революція закінчиться — соціальні зміни неминучі. Просто революція триватиме довше з наступами і відступами.

В умовах боротьби двох потужних шарів суспільства еліта не може залишатися осторонь. Революція привела до того, що старі еліти розділилися. На тих, хто продовжує дотримуватися колишніх поглядів, і тих, хто сприйняв нові ідеї (щиро чи нещиро) і перейшов на бік нового класу. Оскільки останній не був підготовлений політично (така особливість української революції) і не висунув своїх харизматичних вождів і політичних структур, революцію очолили представники старого політичного класу, і раніше налаштовані ліберально.

Представники нового класу, радше, влилися в старі структури. Вони здійснюють реформи там, де це можливо, але не як політики, а як фахівці. Питання полягає в тому, наскільки швидко політизується цей революційний клас і висуне лідерів. Це, безперечно, станеться. А поки що боротьба триває між консерваторами (частиною еліт, що залишилися на боці олігархії; гадаю, у них їх більшість) і частиною, яка зрадила свій старий клас і перейшла на бік нового. Саме вони керують країною сьогодні. Всередині них теж є протиріччя: хтось дотримується помірних поглядів, хтось — радикальних. Останні, до речі, найбільш небезпечні, оскільки, зазвичай, схильні стрімко вирішувати те, що швидко не вирішується.

Так виглядає українське поле битви. Я вірю, що історія тягне нас у бік перемоги революції та постіндустріальних змін (і технічних, і соціальних). Постіндустріальний шар в Україні одночасно є проєвропейським і сповідує цінності європейського модерну. З часом ми побачимо посилення ролі нової еліти і будемо спостерігати за загостренням її боротьби зі старою. До речі, зараз боротьба тільки починається, конфлікт ще розігріється. І нова еліта обов'язково оновить владу — політичну, бюрократичну, судову. Однак процес цей буде вкрай суперечливий і драматичний.

Колонку опубліковано в журналі Новое Время від 3 червня 2016 року в рамках проекту "Україна і світ 2030". Републікування повної версії тексту заборонене

Більше точок зору тут