Війна, яка стала рідною

5 вересня 2015, 06:01
4996
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке
Війна між Росією та Україною стала для мене першою, в якій з обох сторін борються та гинуть близькі мені по крові люди


Це не перша книга, яку я написав про війну. Точніше — друга. Перша називалася Шок і Тремтіння — Війна в Іраку і була документальним оповіданням про події другої війни в Затоці [військова операція американсько-британських сил проти армії Саддама Хусейна в 2003 році - НВ], заснованим на матеріалах моїх статей того часу в Los Angeles Times і Новій газеті, а також на щоденникових записах про ту "блискавичну", як тоді здавалося, війну.

Книга була написана холодним, часом саркастичним тоном і являла собою, як мені здається, своєрідний підручник, якусь настанову, так би мовити, для початківця журналіста про те, як працювати і виживати в умовах війни.

Та війна була для мене, як і багато інших до цього та після, чужою, в якій "зоряні" воїни боролися проти "варварів", майже безкровною, під наркозом точкових ракетних ударів та при практично повній неявці противника (армія Саддама Хуссейна просто напросто розбіглася).

Війна між Росією та Україною, а інакше назвати це не можна, стала для мене вперше, як би страшно це не звучало, рідною війною, в якій з обох сторін борються та гинуть близькі мені по крові люди — українці та росіяни.

Одні захищали свою батьківщину, інші виконували злочинні накази у війні, якої не повинно було бути

Робота в Донецькому аеропорту в жовтні 2014 року виявилася порогом, після якого я був буквально одержимий романом, що рвався з мене. Ні про що інше думати та розмірковувати я більше не міг.

З самого початку я зрозумів, що це повинен бути саме роман, тому що в хроніці, в документальному свідоцтві не можна висловити всю глибину трагедії, підлості, героїзму, ненависті, пристрасті, властивих цій війні. Я не міг розповідати про неї холодним, відчуженим тоном літописця.

Образ Донецького аеропорту видається мені головним у майбутній книзі, збірним і трагічним образом того, як і тепер, вже у XXI столітті людство все ще здатне знищити свою цивілізацію.

На моїх очах один з найяскравіших досягнень цивілізації, один з кращих та сучасних пам'яток архітектури, технології та дизайну перетворювався в палаючі руїни, серед яких люди продовжували вбивати один одного. Одні захищали свою батьківщину, інші виконували злочинні накази у війні, якої не повинно було бути і для якої не було ніяких розумних підстав, жодної більш-менш значущої причини.

Вже з листопада минулого року моє життя перетворилося на постійне внутрішнє озвучування і редагування діалогів і монологів, створення сюжетних ліній. Подумки я кожен день писав і переписував свій роман, поки одного разу на початку червня не трапився той страшний день, коли нарешті я сів перед комп'ютером і відкрив сторінку, на якій написав одне слово — аеропорт. І вже не встав з місця, поки через місяць не написав заповітне слово кінець.

Цитати з роману:

“Люди не хотіли війни. Вони хотіли жити. І жили. Солдати теж хотіли жити. І вмирали. Нікому не потрібна була ця війна. І все‑таки вона сталася".

“Кіборги билися так, ніби в цьому проклятому Аеропорту вирішувалася доля війни. Насправді жоден з них не міг до ладу пояснити, навіщо він проживав тут кожен свій новий день, як останній, навіщо так несамовито бився..."

"Єдиний наказ, який ними був одного разу отриманий і виконувався, як заповідь, складався лише з одного слова: "Тримайтеся"! Скасування наказу не було і, схоже, не передбачалося. І вони трималися".

"Неможливо ніяким чином підготувати себе до цього, якщо у тебе раніше ніколи не стріляли, щоб ти чітко розумів, що зараз стріляють саме в тебе, і не одним патроном, не двома, а чергою".

"Увага, через п'ять хвилин підуть "сигарети", — відповів Майк. Це означало, що через п'ять хвилин рятуйся, хто може від свого ж Граду".

“Війна потворна. Але людина відкривається на війні як гіршими, так і кращими гранями".

Уривок з роману «Аеропорт» опубліковано в журналі «Новое Время» від 28 серпня 2015 року

Стань автором

Якщо Ви хочете вести свій блог на сайті Новое Время, напишіть, будь ласка, листа на адресу:

nv-opinion@nv.ua

Вибір редакції

Travel

Вчора, 21:45

article_img
Символізм невірності. Яка легенда оточує унікальний замок Шенборнів на Закарпатті
Політика

Вчора, 14:44

article_img
Видали безпідставно. Що відомо про російський паспорт Труханова та відмову від нього
Геополітика

Вчора, 16:45

article_img
Як Лукашенко і Меркель. На яку зовнішню політику розраховують українці від майбутнього президента