Відставання України – це ганьба

24 серпня 2016, 15:33
7428
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке
Революція в Україні була дуже кривавою. Я не думав, що після стількох жертв політики будуть такими цинічними, що повернуться

Перше враження від України у 1996 році — аеропорт, схожий на автовокзал в якомусь маленькому містечку Чехії. Вулиці Києва тоді не освітлювалися, не було вивісок та білбордів, працювали лише три пристойних ресторани. Але, з іншого боку, машин мало, так що навіть на Хрещатику можна було припаркуватися в будь-який час.

Перша велика угода, яку ми здійснили в Wood & Company, виявилася невдалою. Ми купили 4% акцій найбільшого на той момент банку Україна. Операцію провели на Українській фондовій біржі та ПФТС, про неї написали The Wall Street Journal і The Financial Times як про першу масштабну операцію з українськими цінними паперами. Ми заплатили, але банк не поспішав передавати пакет акцій. Після мене викликав голова правління банку і запропонував підписати папір про те, що моя компанія відмовляється від угоди. Інакше, додав банкір, він не може гарантувати мою безпеку. Я відмовився.

Ми почали боротися, але у нас нічого не вийшло. Хоча нам допомагав посол Великої Британії, зустрічалися з Віктором Ющенком, який тоді був головою НБУ і обіцяв, що угода відбудеться. Договір довелося розірвати. Потім нам стало відомо, що політики, які тоді перебували у владі, крали гроші з банку Україна. Коли вони дізналися, що іноземці купують 4% і стають великими акціонерами, почали переживати, що це змусить банк працювати прозоро.

Це навчило нас бути обережнішими: ми зрозуміли, що в Україні підписаний договір нічого не значить. Набагато важливіше розуміти, з ким ти маєш справу, яка його історія та репутація. Це, на жаль, несильно змінилося, бо в суді добитися правди дуже важко. Суди і правоохоронні органи залишаються дуже корумпованими.

Якщо говорити про позитивні зміни, то в цілому бізнес-середовище в країні стало іншим. Раніше під час моїх поїздок на заводи, щоб познайомитися з топ-менеджерами підприємств, обов'язково треба було з ними випити. За перший місяць в Україні я випив стільки горілки, скільки за все своє попереднє життя. Зараз цього немає. Люди переймають міжнародний досвід. Середовище стало більш інтернаціональним, все підтягнулося до тих стандартів, які є в Європі.

За перший місяць в Україні я випив стільки горілки, скільки за все своє попереднє життя. Зараз цього немає

Я завжди вважав і говорив іноземним інвесторам, яких супроводжував, що українці нічим не відрізняються від чехів або поляків. Країна межує з ЄС та нічим не поступається іншим країнам за рівнем культури, релігії. Люди освічені, дивляться те саме ТБ, мають схожу споживчу поведінку. Тому Україна повторюватиме той шлях, який пройшли центрально-європейські країни після падіння соціалізму.

Так і відбувалося, хоча фінансова криза 2008-2009 років відкинула нас далі за інших. І правління Януковича — теж. Останні два роки нас гальмувала російська військова та економічна агресія, але після революції з'явилася надія на зміни всередині країни. Зараз зрозуміло, що їх не буде. У вересні 2014‑го, коли я побачив списки до парламенту і зрозумів, що місця в них продаються, я дуже розчарувався. Революція в Україні була дуже кривавою. Я не думав, що після стількох жертв політики будуть такими цинічними, що повернуться. Як і раніше, щоб стати депутатом, потрібно вкласти мінімум $3 млн. Ці гроші не просто треба відбити (бажано швидше), але ще й заробити. Тому ти приходиш до коаліції та кажеш: я буду одним з ваших депутатів, тільки хочу, наприклад, свого прокурора, або міліціонера області, або заступника в держкомпанії закупівлі. І вже на цьому потоці відіб'юся.

У людському сенсі дратує те, що деякі українці не здатні спокійно стояти в чергах. Я багато літаю і бачу, як люди поводяться, наприклад, в аеропортах країн ЄС: не намагаються когось обігнати або натиснути. А деякі українці прагнуть першими прорватися в літак або через паспортний контроль, хоча в результаті всі летітимуть одночасно. Хоча останнім часом таке відбувається набагато рідше, це було актуальним років 10 тому або більше.

Ще не стільки дратує, скільки обурює, що Україна відстає в економічному розвитку від Польщі, Чехії, Угорщини, Румунії та навіть Болгарії. І мені здається, що це ганьба. Хотілося б, щоб відставання скорочувалося або, принаймні, не збільшувалося.

Мені здається, справа в керуванні державою. Адже людський ресурс такий само, як і на Заході, — потрібно просто правильно ним керувати. В Україні є величезна кількість компаній, які вважаються одними з найкращих у світі. Якби цей менеджерський підхід перенести на держрівень, то й країна розвивалася б набагато успішніше. А люди, які приходять у владу, більше думають про свою кишеню, а не про розвиток країни.

Це, на жаль, не змінилося.

Матеріал опубліковано в журналі «Новое Время» від 19 серпня 2016 року в рамках проекту «25 років потому». Републікування повної версії тексту заборонено

Більше точок зору тут

Стань автором

Якщо Ви хочете вести свій блог на сайті Новое Время, напишіть, будь ласка, листа на адресу:

nv-opinion@nv.ua

Вибір редакції

Travel

Вчора, 21:45

article_img
Символізм невірності. Яка легенда оточує унікальний замок Шенборнів на Закарпатті
Політика

Вчора, 14:44

article_img
Видали безпідставно. Що відомо про російський паспорт Труханова та відмову від нього
Геополітика

Вчора, 16:45

article_img
Як Лукашенко і Меркель. На яку зовнішню політику розраховують українці від майбутнього президента