8 серпня на центральному полігоні Військово-морського флоту Росії поблизу Сєверодвінська сталася ядерна катастрофа. Наполягаю, саме ядерна катастрофа. Ні, я зовсім не намагаюся «нагнітати пристрасті». Просто багато років тому мені роз'яснили особливості новомови військових чиновників: якщо немає людських жертв — слід писати «аварія», якщо ж хтось загинув — «катастрофа». Як бачимо, традиції ці давно втрачені.

З приводу того, що сталося, військове відомство видало повідомлення, в якому крім інформації, що мав місце вибух, не було ні слова правди: «На полігоні Міноборони Росії в Архангельській області при випробуванні рідинної реактивної двигунної установки стався вибух і загоряння виробу, — повідомили військові. — Ніяких викидів шкідливих речовин в атмосферу не було, радіаційний фон у нормі. Загинули двоє людей, шестеро постраждали. Це представники міністерства і підприємства розробника. Всі вони госпіталізовані». При цьому на сайті адміністрації Сєверодвінська вже було розміщено повідомлення про короткочасне підвищення радіаційного фону (трохи пізніше воно буде прибрано на вимогу військових). Міністерство оборони РФ навіть не намагалося пояснити, ні яким чином при випробуванні «рідинної реактивної двигунної установки» гранично допустимі показники радіаційного фону були перевищені в три рази, а природні показники в цьому районі — аж в 20 разів. Не було ніяких пояснень, чому військові терміново закрили для плавання на місяць ділянку Двінської затоки в Білому морі. Точно так само не було пояснено, чому за відсутності небезпечних викидів у затоку прибув теплохід «Серебрянка», призначений для збирання і зберігання рідких радіоактивних відходів. Збрехали і про кількість жертв. Прес-служба Росатому незабаром повідомила про п'ятьох загиблих співробітників знаменитого центру експериментальної фізики в Сарові.

Втім, і керівники Російського федерального ядерного центру й Всеросійського науково-дослідного інституту експериментальної фізики, які виступили на місцевому телебаченні, ясності щодо події не внесли. Скоріше навпаки. Повідомивши, що один з напрямів роботи центру — створення малогабаритних джерел енергії з використанням радіоактивних матеріалів, що діляться, вони згадали і створений у США малогабаритний атомний реактор. Будь-хто міг зробити висновок: на морській платформі під Сєверодвінськом вибухнув саме ядерний реактор. У Росії пам'ятають, що це таке. Над Архангельською областю виразно замаячила тінь Чорнобиля. Та що там Архангельська область! Відлуння вибуху докотилося й до Штатів. "Вибух російської (ракети. — А.Г.) Skyfall змусив людей потурбуватися про повітря навколо полігону і далеко за його межами. Це недобре!» — написав Дональд Трамп в своєму Twitter.

Віддамо належне американському президентові: саме він першим з офіційних осіб повідомив, що за «виріб» спіткала катастрофа. Skyfall — натовське найменування ракети «Буревісник», про яку з таким захопленням розповідав Володимир Путін, виступаючи з посланням Федеральним зборам. За версією глави держави, російські вчені створили ракету, яка завдяки розміщеному на борту ядерному реактору може літати нескінченно довго. При цьому ракета може маневрувати так, щоб обійти американську систему протиракетної оборони. Втім, у минулому році американські ЗМІ з посиланням на дані розвідки повідомили про декілька невдач при випробуванні «Буревісника».

Наскільки можна зрозуміти з плутаних і суперечливих коментарів вчених і чиновників, найважливішим елементом «Буревісника» є «повітряно-реактивний» двигун, в якому повітря розігрівається за допомогою радіоактивних ізотопів. Якщо так, то вибух ракети не міг обернутися тривалим зараженням території. Чим би загрожувало руйнування прямоточного атомного двигуна. Роботи над таким двигуном велися і в СРСР, і в США і були припинені саме через небезпеку зараження. Після виступу Путіна в 2018-му висловлювалися припущення, що російським конструкторам вдалося вдосконалити саме його.

Так чи інакше очевидно, що загиблі вчені й випробувачі з Сарова — перші жертви нової гонки ядерних озброєнь, яка розгортається на наших очах. Її особливість в тім, що Кремль біжить наввипередки не зі США, а з власною тінню, з власними уявленнями про загрози. Так, як причину створення «Буревісника» Володимир Путін називає вихід США з Договору по ПРО в 2001 році. Москва запевняє, що, розгортаючи систему глобальної протиракетної оборони, США намагаються зламати стратегічну стабільність. Тобто, простіше кажучи, мають намір отримати можливість знищити Росію ядерним ударом і при цьому вціліти самим. Серйозні експерти як у США, так і у нас багато разів довели: ці побоювання не мають відношення до реальності. При будь-яких обставинах Москва і Вашингтон збережуть потенціал взаємного знищення. Це ж відноситься і до всіх високотехнологічних військових «іграшок», з якими носиться Путін, включно, зрозуміло, і з «Буревісником». Навіть якщо досягнення російських конструкторів такі, як їх описує господар Кремля, ніякої вирішальної переваги Москва не отримає.

У чому ж тоді сенс наддорогих і, як бачимо, досить небезпечних розробок? На жаль, весь сенс гігантських військових зусиль, боюся, полягає в тому, щоб потішити гордість (хтось назве це комплексом меншовартості) головного начальника Росії. Розгортаються перегони між пошукачами скорочуваного військового бюджету. Ці перегони за те, щоби вразити уяву Володимира Путіна. При цьому підвідомче населення на відміну від начальства не відчуває почуття національної гордості при розповідях про все нові небачені атомні ракети. Воно, населення, почувши про чергову катастрофу тут же згадує Чорнобиль і кидається купувати йодовмісні препарати. Ну і горілку, зрозуміло...

Текст опубліковано з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ