4 липня — це не тільки День незалежності в США. 4 липня також проходять позачергові вибори в Палату громад Сполученого Королівства. Опитування прогнозують нищівну поразку Консерваторів після 14 років правління, і виграш Лейбористів з кращим результатом, ніж був у Тоні Блера в 1997 році. Це означає, що, скоріше за все, новим прем'єром Великої Британії замість Ріші Сунака стане сер Кейр Стармер. Але почекаємо — побачимо.

А поки очікуємо результатів, хочу повернутися до виборів французьких — вони яскраво підкреслюють правильність фрази Черчилля, що «демократія — найгірша форма правління, якщо не рахувати всіх інших, що були випробувані з плином часу» — вибори у Франції дійсно дуже цікаво організовані. Спробую пояснити.

Ми пам’ятаємо, що в першому турі виборів коаліція центристських партій навколо президента Емануеля Макрона сильно програла та прийшла у перегонах третьою (вони отримали 21% голосів). Заручившись підтримкою 33% виборців (11, 5 млн голосів), вибори виграла права партія Марін Ле Пен Національне об'єднання. Другу позицію (28%) зайняв Альянс лівих на чолі з антикапіталістом Жан-Люком Меленшоном.

Фінальні результати першого туру показали, що минулої неділі Національне об'єднання отримало перші місця на 296 ділянках виборів, в тому числі в 39 — виграли вибори вже в першому турі, і багато аналітиків прогнозували (та продовжують прогнозувати), що Національне об'єднання отримає переважну більшість в Національній Асамблеї (треба отримати більше 289 місць серед 577 місць в Парламенті).

Але вже у понеділок курс євро виріс — ринок відреагував, зробив висновок, що результати не такі й погані для Європи — фінансисти ставили на те, що Ле Пен не зможе сформувати більшість та призначити прем'єром молодого політика — 28-річну зірку Тік-Ток Жордана Барделла (який прийшов в партію Ле Пен у віці 16 років). Як так?

Очевидно, що демократія дійсно працює. Як мінімум, мені хочеться в це вірити

Справа в тому, що у французькій виборчій системі передбачений другий тур виборів, якщо ніхто з кандидатів в мажоритарних округах не набирає більше 50% голосів. В першому турі результати виборів були визначені тільки на 76 (з 577) округах. Тому в більшості випадків результатів виборів треба чекати тільки у неділю, 7 липня. Тобто, ще не все програно.

Але ще цікавіше, що у другий тур проходить не тільки перші два кандидати, але й також третій, якщо він/вона набирає більше 12,5% голосів. І таких випадків була більшість: з 577 округів в 306 в другому турі фінальний результат виборів у неділю 7 липня повинен був вирішуватися у трикутниках (three-way run-offs), де виборці повинні були би обрати між правими, лівими та центристами. Результат в 2024 році показує велику політичну фрагментацію в сучасній Франції.

Зазвичай, така модель трикутників допомагає лідеру перегонів, так як розділяє його/її опонентів. Але у демократичній Франції є практика знаходження компромісу та домовленостей між кандидатами — конкурентами, які хочуть виступити єдиним фронтом проти лідера. Законодавство дає право третьому кандидату добровільно знятися з перегонів, а внутрішня політична культура дозволяє можливість адвокатувати перед своїми виборцями за голосування за свого супротивника тільки для того, щоб не дати лідеру виграти вибори.

На більшості ділянок у другому турі панує права партія Ле Пен. Але об'єднані голоси лівих та центристів теоретично можуть перемогти правих на великій кількості ділянок, Тому основне питання було — чи зможуть ліві та центристи домовитися та вмовити своїх третіх кандидатів віддати свій голос конкуренту.

Насправді, я думаю, що президент Макрон, коли скликав позачергові вибори, очікував на те, що його партія прийде, як мінімум, другою, і ліві, якщо їх кандидати прийдуть третіми на якихось виборчих ділянках, знімуться з перегонів. Але, як ми знаємо, його партія програла в цілому вибори, і є багато ділянок, на яких його кандидатів немає не тільки другими, а й третіми. Але все ж таки, в округах, де з’явились «трикутники», на 68 — другою була партія Макрона, а ще на 62 — блок соціалістів. До вівторка всі чекали, чи зможуть ліві та центристи знайти компроміс.

І що вам сказати — вони його знайшли. За результатами перемовин більшість третіх кандидатів вчасно знялась з виборів — тепер вибори в «трикутниках» будуть тільки в 89 округах (проти 306, в яких планувались).

В більшості округів (майже в 150) праві все ж таки будуть опонувати лівим, але десь в 130 округах проти правих буде виставлений кандидат від блоку Макрона. Як ми бачили, це значно підвищує шанси об'єднаного кандидату проти кандидату з партії Ле Пен, хоча й зрозуміло, що вказівки партії та її кандидатів — це не імператив для виборців, особливо при такому рівні політичної фрагментації. Але виглядає так, що таке об'єднання це як моральний вибір проти потенційного ультра-націоналістичного уряду (першого з часів режиму Віши, який співпрацював з нацистами в 1940—1944 роках), тому вірогідність більш консолідованого голосування можлива.

Чи такий новий альянс зможе похитнути першість правих? Майже з 100% ймовірністю можна відповісти, що ні, але він зможе уникнути ситуації, коли праві наберуть переважну більшість, яка дозволить їм одноособово сформувати націоналістичний уряд. Який потенційний розвиток подій після цього? Існує декілька варіантів

Перший, якщо праві наберуть як мінімум 250−260 голосів, я думаю, що Макрон, як президент, все ж таки буде вимушений запропонувати Ле Пен сформувати правий уряд — культура виборів спонукає давати таку можливість партії, яка набирає більшість, навіть, якщо така більшість не переважна (289 голосів).

Другий, якщо Макрон не піде на такий крок, Ле Пен при необхідності може спробувати зробити коаліцію з республіканцями і все одно набрати 289 голосів.

Але проведені 2−3 липня опитування показують, що Національне об'єднання зможе набрати тільки 190−220 голосів, в той час, як Альянс лівих — 159−183 голоси, а пропрезидентський блок — 110−135 голосів. Якщо такі прогнози справдяться, тобто, якщо план Макрона-Меленшона спрацює, то не можна буде казати про переважну більшість правих, і тоді у нас існують два інших сценарії: або ліві та центристи об'єднаються в формалізований коаліційний уряд, який буде підтриманий «плюралістською» Асамблеєю (як запропонував прем'єр-міністр Габріель Атталь).

Або ліві та праві не зможуть домовитися про склад уряду та кандидата на прем'єр-міністра, і тоді Франція буде жити в такої собі ері хаосу (як в книжці про Проблему Трьох Тіл), де більшість буде ситуаційною та вирішуватися в кожному питанні окремо.

Поживемо — побачимо. Важливий тиждень для Франції триває — залишилось чекати 4 дні, але вже зараз очевидно, що демократія дійсно працює. Як мінімум, мені хочеться в це вірити.

Текст опубліковано з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV