Підступна пастка. Чому Трамп знову може перемогти
Демократи і республіканці, налаштовані проти Трампа, оптимістично вважають, що президент США програє на виборах в листопаді. Але було б помилкою списувати Трампа з рахунків
Джо Байден лідирує в опитуваннях громадської думки, тому демократи і республіканці, налаштовані проти Трампа, оптимістично вважають, що президент США Дональд Трамп програє на виборах в листопаді. Але було б помилкою списувати Трампа з рахунків. У нього є величезні переваги, які в міру наближення виборів будуть ставати все більш явними. Ці переваги не мають ніякого відношення до його досягнень або провалів, а пов’язані з його майстерністю в організації політичного театру.
Серед лібералів домінує думка, що через помилки Трампа в боротьбі з пандемією Covid-19 і економічною кризою, яку вона спровокувала, до республіканців і незалежних виборців, які підтримували Трампа, починає повертатися розум. Однак це оптимістичне прочитання подій.
У 2016 році Трамп виграв вибори, перетворивши професійну і емоційну непридатність до посади президента на свою політичну перевагу. Кинувши виклик істеблішменту, Трамп завоював довіру тих республіканських виборців, які вважають, що традиційні політики ігнорують їхні інтереси.
Трамп зміцнював цю підтримку, розпалюючи страхи щодо іммігрантів, які наповнюють країну і ставлять під загрозу домінування білих американців. Він запропонував себе як рятівника. Цього виявилося достатньо.
Зараз, коли тема нелегальної імміграції відійшла на другий план в уяві суспільства, Трамп шукає нові способи посилити позиції за рахунок страхів виборців. І він упевнений, що знайшов такий страх — це привид міської злочинності.
Трамп явно очікує заробити очки на хаотичних сутичках поліції і протестувальників у великих американських містах. І тут вже не важливо, що більшість американців симпатизують руху Black Lives Matter. Якщо виборці вирішать, що злочини і заворушення будуть посилюватися (а це вже відбувається, наприклад, ву Чикаго) і що можуть початися бунти, тоді їхні страхи візьмуть гору над ідеалами соціальної справедливості.
Люди, повні страхів, шукають захисту у сильних фігур у владі. А жодна фігура у владі не є настільки ж сильною, як діючий президент США, в розпорядженні якого є колосальні ресурси сил безпеки. Саме тому дуже багато експертів підозрюють, що, відправляючи федеральні воєнізовані сили в міста США, Трамп мотивується бажанням не зупинити насильство, а спровокувати його.
Як і у випадку з нелегальною імміграцією, Трамп намагається зв’язати страхи людей, які непокоять за свою безпеку, з їх більш широкою стурбованістю культурними змінами, що відбуваються. Трамп називав нелегальних іммігрантів злочинцями і загрозою для традиційних американських цінностей, а тепер він називає протестувальників бунтівниками і загрозою для американської культури та історії. Вони не просто кидають коктейлі Молотова; вони скидають героїв Америки.
Ліберальні ЗМІ вірять або сподіваються, що американці розкусять цю стратегію Трампа і будуть звинувачувати в насильстві його, а не протестувальників. Можливо. Але Трамп йде слідами Річарда Ніксона, Рональда Рейгана і Джорджа Буша-старшого, а всі вони провокували або використовували страхи щодо міської злочинності і соціального загнивання, рухаючись до президентської влади.
Уявіть собі ситуацію в жовтні. Американці вже забули про помилки Трампа, допущені в боротьбі з пандемією Covid-19, яка йде на спад, тому що на ринку з’явилися вакцини або масове використання масок і соціальне дистанціювання, нарешті, спрацювали. Їх не особливо цікавлять обіцянки Байдена поліпшити систему охорони здоров’я, зайнятися проблемою расової несправедливості, побудувати нову інфраструктуру, виправити відносини Америки з союзниками. Але їх турбує зростання рівня злочинності, нескінченні протести, а також (як вони вважають) нападки лівих на традиційні цінності і інститути. Вони довіряють Трампу боротьбу зі злочинністю і вірять в його застереження, що «Сонний Джо» проігнорує їхні побоювання.
У такому сценарії Байден може вибрати один з трьох варіантів дій у відповідь. Він може піти піднесеним, етично розумним шляхом, зазначивши, що за історичними стандартами злочинність залишається на низькому рівні і що це питання для місцевих, а не федеральної влади. Він може заявити, що причиною злочинності є неблагополучне дитинство, а це проблема, яку допоможуть вирішити добре продумані федеральні програми і реформа поліції. Він міг би також відзначити, що через помилки Трампа в боротьбі з Covid-19 в США вже померло набагато більше людей, ніж гине через вбивства в типовий рік.
Однак цей шлях в боротьбі з таким демагогом, як Трамп, є гарантованим шляхом до поразки. Наляканих виборців не задовольнить більш якісний аналіз статистики або ж реформа поліції, яка усуває загрозу лише побічно.
«Низький шлях» передбачає використання демагогії в лівому або лівоцентристському стилі. І тут метою стає не усунення страху людей перед злочинністю, а перенаправлення цього страху на щось інше. Байден може спробувати посилити страхи перед поліцією або поліцейською державою, яким керує Трамп і яке повно федеральних воєнізованих бандитів. Або ж він може наслідувати приклад класичних популістів — від Хьюи Лонга до Уго Чавеса — і почати критикувати багатіїв і корпорації як джерело всіх проблем.
Однак Байден не може так вчинити. Його порядність працює проти нього: апеляція до первісних страхів виборців не буде виглядати переконливою. Крім того, подібна тактика просто не спрацює. Мало хто з американців дійсно хоче залишити поліцію без грошей — цей факт Байден вже визнав. І він є занадто явною креатурою істеблішменту, щоб переконливо критикувати багатіїв.
На щастя, у Байдена є стратегія краще: зробити демагогію Трампа темою своєї виборчої кампанії.
Останнім великим американським демагогом був сенатор Джозеф Маккарті, який панував у американській політиці з 1950 по 1954 роки. Маккарті заробив популярність, викриваючи передбачувану нездатність політичного істеблішменту протистояти радянській загрозі й комуністичному впливу. Маккарті, як і Трамп, спирався на реальні, хоча й нечисленні, емпіричні дані. Комуністичні спроби повалити уряд США припинилися із закінченням Другої світової війни. В умовах стривоженості суспільства радянським експансіонізмом Маккарті роздув цю загрозу, використовуючи брехливі звинувачення і маніпулюючи пресою.
Однак падіння Маккарті виявилося таким же швидким, як і його піднесення (в 1954 році Сенат засудив його дії, а в 1957 році він помер, страждаючи від алкоголізму і всіма забутий). Можливо, американці втомилися від його фіглярства: жодне з висунутих їм звинувачень не закінчилося кримінальним вироком за шпигунство, і це підірвало його авторитет. Або, можливо, він перегнув палицю, почавши критикувати армію США, до якої американці мали більше довіри, ніж до Держдепу або Голлівуду — попередніх цілей нападок Маккарті.
Кінець настав, коли Маккраті був закликаний до відповіді армійським юристом Джозефом Велчем, який під час транслювалися по телебаченню слухань розкритикував сенатора за спроби знищити репутацію одного з колег Велча. «У вас немає почуття порядності, сер? Зрештою, у вас не залишилося жодного почуття порядності?», — ппоставив він ключове запитання Маккарті під оплески глядачів.
Доля Маккарті дає Байдену промінь надії. Не виключено, що американське суспільство здатне терпіти демагогію не більш чотирьох років. Багато виборців Трампа, схоже, дійсно зрозуміли, що той мало що може запропонувати їм, крім розваг, і навіть розваг стало менше, коли дотепи Трампа приїлися. Як і Маккарті, Трамп, напевно, перегнув палицю, коли кинув виклик армії: пригрозивши направити військових в американські міста, Трамп порушив норму, яка розділяє армію і політику. Якщо Трамп знову спробує вплутати армію у внутрішню політику (поки що він пішов на поступки), тоді Байден зможе закликати його до відповіді за підрив авторитету шанованого інституту.
Втім, найкращою стратегією для Байдена стане привернення уваги виборців до тих способів, якими Трамп ними маніпулює. Як і Маккарті, Трамп користується розбіжностями між американцями, спотворює громадські дебати брехнею та образами, піддає нападкам найважливіші установи, зокрема ФБР і американські Центри з контролю і профілактики захворювань, від яких залежить життя американців. «У вас немає почуття порядності, містере Трамп?», — повинен запитати Байден. Це запитання вже містить відповідь.
НВ володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікування повної версії тексту заборонене.
Copyright: Project Syndicate, 2020
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ
