Втома, рішучість і роздратування в Україні. Що мають робити США
Висловлюючи США подяку за допомогу, в Києві чітко висловили своє роздратування
Колонка написана у співавторстві з п’ятим послом США в Україні Джоном Гербстом
Минулого тижня мали нагоду відвідати Київ і зустрітися з багатьма українцями як урядовцями, так і громадянами поза урядом. Побачили, що вони, звісно, втомилися від війни, але рішуче налаштовані продовжувати боротьбу, вірячи, що зможуть перемогти і вигнати російських агресорів. Ми також почули, що роздратування найважливішим партнером України— Сполученими Штатами — зростає.
У лютому 2022 року Володимир Путін розпочав повномасштабне вторгнення в Україну, перетворивши тліючу російсько-українську війну на найбільшу та найкривавішу в Європі з часів Другої світової. Нікого не дивує те, що українці втомилися відправляти на передову своїх чоловіків, синів, дружин і дочок на довгі місяці.
Тим часом, російські ракетні та безпілотні атаки приносять війну цивільному населенню у міста по всій країні. Нічна атака на Київ в ніч з 20 на 21 березня була найсильнішою за останні місяці. Більшу частину тієї ночі ми провели у бомбосховищі, відчуваючи на собі те, що є надто звичним для мільйонів українців.
У той же час ніщо не вказує на послаблення рішучості. Українці хочуть перемоги і вірять, що зможуть. Дійсно, вони не бачать альтернативи в боротьбі, яку вважають екзистенціальною. Якщо вони програють, України, якою вони її знають, не буде. Більшість хоче повної перемоги, тобто повного відновлення своєї території до кордону, узгодженого під час розпаду Радянського Союзу в 1991 році. Це включає повернення Криму.
Уповільнення надання допомоги зашкодило українським військовим операціям
Ми запитали про ставлення до пропозицій, висунутих деякими діячами на Заході, у яких йдеться, що США мають наполягати на переговорах, аби «врятувати» Україну, поступившись Росії частинами країни в обмін на мир. Небагато українців виявили до них інтерес. Вони вказали на воєнні злочини, від яких постраждали українці під час російської окупації, і запитали, як можна когось приректи на таку ж долю. Більшість також вважали, що це призведе лише до короткої перепочинку, після якої оновлена російська армія відновить бойові дії.
Українські військові розуміють, що 2024 рік видасться для них важким. Вони розповіли про російський тиск уздовж більшої частини лінії фронту, з особливим акцентом на Донецьку та Луганську області. У вересні 2022 року Путін заявив про анексію цих областей, хоча російські військові не контролюють всю їхню територію.
Уповільнення надання допомоги, особливо з боку США, зашкодило українським військовим операціям. Українські військові описують ситуації, коли їхні підрозділи можуть випустити лише один артилерійський снаряд на кожні десять, випущених росіянами. Їм бракує засобів для захисту від руйнівних атак російських винищувачів, і вони побоюються, що продовження російських ракетних атак і використання безпілотників вичерпає можливості протиповітряної оборони.
Представники українського Міністерства оборони відстежують російські плани створення нових бойових формувань і стежать за ймовірною мобілізацією живої сили тепер, коли Путін забезпечив собі подальший термін перебування на посаді. Вони вважають, що Кремль зберігає ширші амбіції в Україні, включаючи захоплення Харкова, Одеси та Києва.
Незважаючи на це, українські посадовці не виявляють ознак відчаю. Вони зміцнюють оборонні позиції та поспішають запровадити інноваційні технології, такі як передові дрони. Вони ставлять під сумнів те, чи є у росіян наразі спроможність зробити серйозний прорив. Маючи достатню кількість зброї та боєприпасів, багато українців залишаються впевненими, що зможуть повернути назад те, що загарбала Росія за останні два роки.
Висловлюючи США подяку за допомогу, українські посадовці та інші люди у Києві чітко висловили своє роздратування, що може бути сформульоване у трьох пунктах.
По-перше, у зв’язку з тим, що НАТО планує провести саміт у Вашингтоні в липні 2024 року, українці хочуть чіткого повідомлення прийняття України в Альянс, а в ідеалі - запрошення. Зокрема, вони чекають цьго від США, чий голос у НАТО найважливіший. Безперечно, українці борються за виживання своєї країни, але вони сприймають цю боротьбу також як захист НАТО та Європи від російської загрози, що простягається за межі України.
По-друге, нездатність Конгресу ухвалити законопроект про додаткову допомогу Україні спричинила розрив у потоці американської допомоги, що вплинуло на поле бою. Це відображається, в тому числі, у вищих втратах українців. Українці стали обізнаними про те, як працює Палата, включаючи роль спікера та петиції про звільнення, але їхнє розчарування відчутне.
По-третє, минулого тижня Київ відвідав радник президента США з питань національної безпеки Джейк Салліван, який викликав в українців явне незадоволення своїм проханням припинити обстріли нафтопереробних заводів у Росії. Українці з певним роздратуванням сприймають обмеження, що лімітує використання наданої США зброї цілями на території України. Однак Україна використовує безпілотники власного виробництва для атак на російські нафтопереробні заводи, що є легітимними військовими цілями. Наразі вони завдали ударів по об'єктах, які виробляють від 7 до 8% російських нафтопродуктів, і багато інших перебувають у межах досяжності українських дронів.
Є питання щодо обґрунтування вимоги припинити атаки на НПЗ, що, як повідомляється, були пов’язані з ціною на нафту. Росія в основному експортує сиру нафту, а не нафтопродукти. Тому незрозуміло, як скорочення потужностей російського НПЗ вплине на експорт сирої нафти. Як сказав один високопоставлений український чиновник, «перестаньте казати нам не бити по цілях у Росії».
Ми їхали з Києва натхненні українською стійкістю, мужністю та їхнім тривалим переконанням, що вони можуть перемогти одну з найбільших військових держав на планеті. Путін і Кремль, підбадьорені перемогою в Україні, становитимуть набагато більшу загрозу для решти Європи. Адміністрація Байдена і Конгрес мають діяти без зволікань, щоб допомогти українцям перемогти.
Переклад NV
NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Atlantic Council. Републікацію повної версії тексту заборонено.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV
