Українські лобісти миру

«Війна вигідна». «На війні роблять гроші». «У війни є лобісти». Я часто чую ці фрази. І певною мірою навіть готовий з ними погодитися, пише Павло Казарін для Крим.Реалії .

Так, напевно в Україні є «професійні яструби». Ті, для кого війна - це джерело доходу. Ті, хто заробляють на армійських поставках. Ті, хто колекціонують політичні дивіденди.

І справа ж не тільки в армійському бюджеті - який виріс в рази за останні три з половиною роки. І не тільки в збільшенні витрат на нацбезпеку. Зрештою, «списати на війну» - це ж дуже зручна формула, яка вигідна і злодійкуватому армійському завскладу, і політику, який мобілізує виборця алармізмом.

Але «лобі війни» не скасовує «лобі миру».

Бо війна стала не тільки трампліном для одних, а й мінним полем для інших. Всіх тих, хто за десятиліття звик заробляти на статус-кво - коли Україна продовжувала залишатися в колоніальному статусі по відношенню до Росії.

Судіть самі. З моменту початку війни взаємний товарообіг між Києвом і Москвою впав в 8 разів. Нинішні обсяги торгівлі - лише 12% від довоєнного обсягу. І навіть тепер Росія залишається найбільшим торговельним партнером України. Так, ми часто в офіційній статистиці виводимо на перше місце торгівлю з ЄС, але ЄС - це 28 країн, а Росія - одна.

Можете самі уявити, яким був рівень інтеграції української економіки в російську. Можете самі оцінити, якої частки доходів позбулися українські фінансово-промислові групи через взаємні санкції. Спробуйте здогадатися, наскільки сильне колективне лобі тих, хто хотів би відновлення довоєнного стану справ.

Ці люди досить сильні, щоб відмобілізувати «лідерів громадської думки». Досить багаті, щоб створити будь-які групи підтримки в соціальних мережах. Досить впливові, щоб лобіювати ідею «миру за будь-яку ціну» - не тільки всередині України, а й зовні.

Кожного разу, коли заходить мова про «яструбів війни», я згадую про «яструбів миру». Тих самих, для яких Україна - не будинок, а офіс. Для яких майбутнє країни - це змінна, на противагу доходам, які зобов'язані бути константою. Всіх тих, хто сьогодні вважає за краще працювати не в сфері публічного, вважаючи за краще територію кулуарного.

Їм навіть немає особливої потреби працювати з обивателем - куди простіше безпосередньо працювати з політичними елітами. Апетит яких зростає пропорційно близькості виборів. І які давно звикли до думки, що публічна непримиренність не зобов'язана втілюватися в конкретні справи. Тим більше, що створення вигідних комусь схем зовсім не обов'язково вимагає публічних непопулярних рішень.

Так, «лобісти війни» напевно існують в Україні. Але може трапитися так, що вони виявляться в меншості у порівнянні з «лобістами миру». Того самого, який «за будь-яку ціну».

Включаючи капітуляцію.

Друкується з дозволу Радіо Свобода/Радіо Вільна Європа, 2101 Коннектикут авеню, Вашингтон 20036, США

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени