Поглянувши на опитування, які моніторять ставлення громадян України до перспектив закінчення війни, можна помітити дві цікаві тенденції. По-перше, відносна більшість тих, хто не воює (саме їх можуть опитати соціологи), вважає, що настав час для переговорів з Москвою. По-друге, стабільно зростає кількість тих, хто, заради миру, не проти поступитись територіями, а також є вже немало й таких, хто готовий погодитись на позаблоковий статус України і відмову від прозахідного вектору розвитку.

Я не буду коментувати ці опитування. Натомість хочу описати пастку, в яку може потрапити наше суспільство, ухвалюючи рішення про можливі поступки в переговорах з РФ. Для цього варто нагадати про один відомий експеримент, який вперше був проведений в 60-х роках минулого століття і потім неодноразово повторювався з більшим чи меншим успіхом.

Отже, в лабораторію запросили малих дітей, які мали зробити нелегкий вибір: одразу з'їсти одну зефірку, чи, потерпівши трохи (до 20 хвилин), отримати дві. Дехто не витримував вигляду смаколика і, попри очевидні переваги остаточної винагороди, з'їдав його. Інші ж стоїчно терпіли відведений час і, врешті, отримували подвійну винагороду. Як згодом з’ясувалось, життя останніх, склалось, загалом, помітно краще. Вони ліпше навчались, мали більшу самоповагу, менше проблем із зайвою вагою та іншими неприємностями. Попри всі обмеження та подальші зауваження до цього експерименту, все ж безсумнівним залишається той висновок, що здатність витримати спокусу швидкого задоволення заради більш вагомих, проте відтягнутих у часі цілей, є однією з найважливіших умов успішного життя.

Підходимо до ситуації, в якій опинилися бідолашні малюки з експерименту

Так-от, мені здається, що ми все ближче підходимо до ситуації, подібної до тієї, в якій опинились бідолашні малюки зі згаданого експерименту. Бажання отримати миттєву винагороду у вигляді припинення бойових дій, сильне як ніколи: два з половиною роки повномасштабної війни коштували нам дуже дорого. І ось тут на нас чекає пастка, в яку потрапили менш витривалі діти — піддавшись спокусі отримати аби-який мир сьогодні, можна втратити нагоду здобути повноцінний мир завтра.

Вже чимало було сказано про те, що здача Росії окупованих нею територій і відмова від вступу в ЄС та НАТО з високою ймовірністю знову принесуть війну на нашу землю, адже ворог не вдовольниться отриманим і спробує закінчити розпочате. Ми ж і надалі наодинці чинитимемо йому спротив під співчутливі погляди сусідів і спорадичну допомогу з їхнього боку. Тому піддавшись спокусі отримати бажане якнайшвидше, ми ризикуємо втратити ту ціль, заради якої насправді й боремося — сталий мир та повноцінні гарантії безпеки, які забезпечать спокійне майбутнє нам та нашим дітям.

Україна є демократичною державою і думка населення має безпосередній вплив на рішення керівництва. Якщо ті, хто не бере прямої участі в бойових діях, будуть готові йти на критичні поступки РФ заради негайного миру, то врешті й керівництво країни може зважитись на цей крок. Проте його ціною, швидше за все, будуть наші майбутні страждання чи страждання наступних поколінь, яким доведеться пожинати плоди цих рішень. Тому варто пам’ятати — успішних людей, як зрештою й успішні країни, вирізняє сила волі, яка дає їм змогу стриматись від спокус отримати невелике, але швидке задоволення, заради того, щоб здобути нехай віддалену, але велику винагороду. Отож, нехай думка про цю винагороду, додає нам сил та волі для того, щоб ухвалювати правильні рішення.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV