Матеріал написаний у співавторстві з Тетяною Маляренко, професоркою європейської безпеки Національного університету «Одеська юридична академія»

Зараз Україні особливо важко. На фронті триває запекла битва за Покровськ, і не схоже, що Україна в ній перемагає.

Не краще йдуть справи і з енергетичною стійкістю країни після місяців інтенсивної російської кампанії повітряних бомбардувань, націленої на ключову інфраструктуру. За даними ООН, це може спровокувати чергову масштабну гуманітарну кризу в і без того розореній війною країні.

Геополітична картина виглядає не менш похмурою. Постачання далекобійних ракет «Томагавк», про яке Київ просив уже кілька місяців, було вкотре відхилено президентом США Дональдом Трампом. Ба більше, після зустрічі з головою КНР Сі Цзіньпіном у Південній Кореї 30 жовтня Трамп заявив, що США і Китай працюватимуть разом над завершенням війни в Україні.

Можливість продуктивної співпраці між Трампом і Сі щодо врегулювання конфлікту в Україні, не кажучи вже про успішне його завершення, здається вкрай малоймовірною. І навіть якби була досягнута угода за підтримки Вашингтона і Пекіна, вона явно не була б вигідна Україні, що стало очевидно через кілька днів. Під час дводенного візиту російського прем'єр-міністра Михайла Мішустіна до Китаю 3−4 листопада Пекін не дав жодних ознак відмови від партнерства з Росією, яке є ключовим для підтримки воєнної машини Кремля.

Опозиція Україні всередині ЄС посилилася

Не вселяє оптимізму і затримка, що триває із затвердженням кредиту ЄС для України на суму 60 мільярдів євро, забезпеченого замороженими російськими активами.

З огляду на всі ці погані новини, не дивно, що президент України Володимир Зеленський вхопився за те, що, на перший погляд, мало вигляд як хороша новина — останню оцінку Європейської комісії про прогрес Києва на шляху до членства в ЄС.