Завершення війни з Росією. Що може зробити НАТО
Реальним бар'єром на шляху будь-якого розумного мирного врегулювання є Путін
Текст написано у співавторстві Тимофієм Миловановим, президентом Київської школи економіки та Костянтином Соніним, професором Чиказького університету
У липні черговий саміт НАТО завершився туманною заявою, що Україна коли-небудь стане членом цього альянсу. Поки Україна перебуває у стані війни, неможливо назвати точну дату її вступу до НАТО, але має бути зрозуміло, що зробить це можливим: США та їхні союзники по НАТО мають бути готовими гарантувати повний захист Україні одразу після досягнення угоди про мир. Це дасть змогу уряду України активніше ухвалювати важкі рішення, необхідні для припинення бойових дій.
Як перший крок на шляху до міцного миру в Україні треба визнати, що Росія не почала повномасштабне вторгнення у 2022 році лише для захоплення частини українських територій. І її мета не полягала в тому, щоб перешкодити виконанню туманних обіцянок членства в НАТО для України, хоча Кремль і скористався цими обіцянками, переконуючи громадян Росії та інших країн, що вторгнення було необхідним для усунення потенційно серйозних загроз російській безпеці.
Ні, метою Росії завжди було знищення України як незалежної демократичної держави, яку президент Володимир Путін вважає екзистенційною загрозою для свого авторитарного режиму. Відсутність в України гарантій безпеки НАТО створила в Путіна ілюзію, ніби цю країну можна буде легко перемогти на полі бою.
Після двох з гаком років війни ці ілюзії розвіялися. Згідно з офіційною позицією уряду України, армія країни продовжуватиме воювати аж до звільнення всіх територій, які наразі окуповані Росією. Цю позицію не слід вважати перешкодою для миру: якщо мета вашого противника — ваше повне знищення, тоді територіальні поступки не допоможуть вам купити завершення війни; вони лише послаблять ваші позиції.
Після двох з гаком років війни ці ілюзії розвіялися
Реальним бар'єром на шляху будь-якого розумного мирного врегулювання є Путін. Він усіма силами домагається, щоб вільна і демократична Україна перестала існувати, і він неодноразово порушував свої обіцянки і підписані договори. У Росії немає політичних інститутів, які б могли змусити Путіна дотримуватися умов мирної угоди, тому розумно припустити, що він з легкістю порушить її і знову нападе на Україну за першої ж нагоди — якщо тільки міжнародне співтовариство не дасть йому вагомих причин не робити цього.
Домовленості про мир в Україні можуть стати переконливими тільки за умови наявності реальних міжнародних гарантій довгострокової незалежності країни. Очевидно, що такою гарантією в мирній угоді може стати захист України альянсом НАТО. Адже саме загроза війни з НАТО не дозволяє Росії напасти, наприклад, на країни Балтії.
Реальний шлях уперед має починатися зі стабілізації лінії фронту українською армією — з використанням західної зброї та допомоги. Після виконання цієї умови Україна могла б сісти за стіл переговорів з Росією, при цьому всі повинні розуміти, що будь-яка угода буде підкріплюватися гарантіями НАТО. Наприклад, членство в НАТО може включати застереження, що гарантії захисту поширюються тільки на частини України, контрольовані українським урядом на момент вступу. Такий підхід переконає українців, що будь-які територіальні поступки не будуть лише підштовхувати Росію до захоплення нових земель.
Раніше до НАТО вже вступали країни з неврегульованими територіальними суперечками. Однак можна розглянути й інші підходи. Наприклад, Україні можна запропонувати членство в НАТО де-факто, або ж переговорники можуть погодитися обмежити нормальну військову присутність НАТО в деяких регіонах України, як це було зроблено в Норвегії під час Холодної війни. Суттєві багатосторонні зобов’язання щодо розбудови української армії також посилять стримувальний фактор.
НАТО, звісно, може надати Україні членство і без будь-якої участі Росії. Однак гарантії безпеки НАТО в рамках мирної угоди, а не в окремому вигляді, завадять Путіну переконувати росіян у тому, що такі гарантії загрожують національній безпеці Росії. Має бути ясно, що вони не загрожують: величезні ядерні арсенали Росії дуже ефективно гарантують її безпеку. Коли росіяни зрозуміють, що захист України НАТО не створює жодних загроз для Росії, вони будуть менш схильні підтримувати превентивні військові агресії.
Для США та їхніх союзників надання Україні гарантій безпеки НАТО (чи то членство, чи якісь інші механізми) стане серйозним зобов’язанням, пов’язаним зі значними витратами та ризиками. Але їх слід зіставити з перспективою затягування європейської війни, яка вже призвела до масштабних руйнувань і загибелі сотень тисяч людей на тлі регулярних загроз посилення ескалації.
Ухвалювати рішення про важкі й дорогі компроміси, яких потребуватимуть будь-які мирні переговори, буде сама Україна. Саме українцям довелося відбивати неспровоковане російське вторгнення, тому тільки вони можуть вирішувати, чим ще вони готові пожертвувати заради звільнення окупованих територій. Але міжнародна спільнота, і особливо НАТО, повинні забезпечити переконливість мирних домовленостей, коли Україна вирішить почати переговори, а також гарантувати довгострокову незалежність і безпеку країни.
Як і багато хто з тих, хто спостерігає за Українською війною, ми хотіли б бачити Путіна та його найближче коло переданими під суд за розв’язання неспровокованої військової агресії, вбивство мирних жителів і терор місцевого населення. Ми б також хотіли побачити повернення всіх окупованих Росією територій під контроль України. Однак найнагальнішим завданням має бути припинення війни та забезпечення безпеки українців у майбутньому. Саме цьому можуть сприяти гарантії безпеки НАТО.
NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікацію повної версії тексту заборонено
Copyright: Project Syndicate 2024
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV
