Україна ставить на Зеро
Чому люди готові поставити все – позбутися того малого, що мають – на варіант, який дає лише примарну надію?
Спочатку вони вкладали в МММ, а потім приходили і вимагали повернути їхні гроші. Потім вони вкладали в МММ вдруге і знову вимагали повернути їм гроші.
Потім вони брали валютні кредити і влаштовували протести, щоб їм все пробачили, адже вони не знали.
Потім у них були депозити в банку Михайлівський – точніше не в банку, а в прибудові, але високі відсотки і гроші треба повернути, тому що вони не очікували.
Потім вони купували біткоіни, адже їх ціна може тільки рости. Потім вони грали в лотереї на виході з АТБ і віддавали все шахраям, вимагаючи зловити їх від поліції.
Тепер вони голосують за людину, погляди і принципи якої їм абсолютно не відомі і чия компетентність очевидно настільки низька, що він боїться вийти на дебати. Люди, які досягли повноліття, знову беруть всю зарплату і йдуть в казино, щоб поставити на Зеро.
Так, зарплата маленька і життя важке. Але якщо всю її програти, то легше точно не стане. Можна, звичайно, виграти. Зірвати джекпот. Але наскільки ймовірним це є? Чому люди готові поставити все – позбудеться того малого, що мають – на варіант, який дає лише примарну надію?
У чому подібність? У тому, що люди не враховували ризики. Вони бачили красиву картинку і велися. Як для 1991 року реклама МММ була суперкреативною, нехай тоді ще не існувало YouTube. І так, у Зеленського креативна команда. Але це не зміст, а зовнішній фон. І коли ми втратимо МВФ, то можна показувати ролики в YouTube, але це не змінить курс гривні. Коли Путіну розв'яжуть руки, знявши санкції, хештегом в Instagram це не виправиш. Коли Коломойський знову кине нас усіх на гроші, це не виправиш флешмобом на тему боротьби з олігархами. Кампанія – це зовнішнє. Людей, які приймають відповідальне рішення, повинно турбувати внутрішнє.
Що ще спільне? Завжди був винен хтось інший. Завжди немає відповідальності. Це ключове. Безвідповідальність. Прийняття рішень за покликом серця, за яскравою картинкою, за високою прибутковістю, на тлі великих обіцянок. І без єдиного розумного пояснення, як вони це отримають.
Чим вище ставка депозиту в банку, тим логічніше, що вищі ризики. Чим більше вам обіцяють відразу, тим менше можуть дати, займаючись окозамилюванням. І намагаючись замінити суть яскравою картинкою мрії. Так працюють аферисти, після зустрічі з якими ви вже бачите себе на яхті десь біля берегів Сардинії. Забуваючи, що тільки що поспішали додому і вирішували, що купити – 200 грамів сиру чи півкіло сосисок, тому що і те і інше ви купити не зможете. Грошей не вистачить. Але заради цієї яскравої картинки ви віддасте шахраям всі свої гроші. І будете голодним. Але з мрією.
Знаєте, як англійською буде лотерея? Податок на дурнів. Тобто розумні англійці вважають, що не дуже розумно грати в гру, де ймовірність перемоги мінімальна. І, до речі, про англійців. Зараз з'являється багато цифр і ми, наприклад, бачимо на прикладі Києва, що більш заможні люди голосують за Порошенка, а бідніші – за Зеленського. І дається пояснення, що ось багатим є що втрачати, вони хочуть стабільності. А бідні готові ризикнути. Так ось така ж картина була і при голосуванні за вихід Британії з Євросоюзу. Лондон був проти, робітничі містечка хотіли вийти. Тепер ось виходять. Але не тільки британці з Євросоюзу. Нещодавно з невеликого містечка вийшла японська корпорація, яка вирішила не працювати в умовах невизначеності. Закривається завод з тисячею робочих місць. Як думаєте, за що проголосували робітники цього заводу? Правильно, за вихід Британії. Тепер вийшли. Вони вийшли з роботи і втратили свій заробіток. Відмінність лише в тому, що вони живуть в Британії, у якій величезний запас міцності. І ці робітники не помруть з голоду. Отримуватимуть допомогу і скаржитимуться в пабах на уряд, через який їх усіх звільнили.
А жителі Троєщини, до речі, завжди страждають в будь-яких кризах більше, ніж жителі Печерська. І це не українська історія, а світова. Під час кризи багаті стають багатшими, а бідні – біднішими. І якщо зараз вам не подобаються скромні цифри зростання в 3%, то чи сподобаються вам цифри в -10%? А до таких дуже легко дістатися.
Треба просто втратити макроекономічну стабільність, яка заснована на програмі МВФ. І дуже не хочеться йти в казино і робити ставку на те, чи збереже її Зеленський, чи вибере він Данилюка або Коломойського в той момент, коли треба буде приймати рішення.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени
