У ніч на 7 вересня російські окупаційні війська (РОВ) здійснили наймасованіший наліт по Україні в кількості 810 дронів камікадзе/приманок Shahed-136/Гербера/Пародія, з яких було збито/пригнічено 747.

З огляду на застосування такої кількості дронів і чергову хвилю заяв деяких коментаторів із секти «свідків тисячі Shahed-136» про те, що скоро щоночі буде по тисячі дронів запускатися, є сенс згадати про те, як ворогові вдалося цієї ночі встановити такий рекорд.

Хоча, відповідь проста — накопичення.

У серпень російські окупаційні війська вийшли з накопиченням за липень дронів камікадзе/приманок Shahed-136/Гербера/Пародія в кількості близько 1 350.

Намагаються вийти на періодичність масованих нальотів 2−4 дні

У серпні Росія виробила понад 6 000 дронів камікадзе/приманок Shahed-136/Гербера/Пародія, водночас застосувавши протягом місяця 4 133 одиниць. Елементарна математика — накопичення могло скласти за місяць до 2 тисяч дронів цієї комбінації. Разом із липневим накопиченням це понад 3 350 штук.

За перший тиждень вересня російські окупаційні війська вже застосували 1 960 дронів камікадзе/приманок Shahed-136/Гербера/Пародія при виробничій видачі понад 1 400. Тобто для проведення цієї акції терору вороги вилучили з накопиченого боєкомплекту понад 500 дронів.

Наразі, крім щоденного виробництва і поповнення боєкомплекту, у РОВ накопичених дронів зберігається в кількості близько 2 800.

Також на себе звертає увагу те, що РОВ намагаються вийти на періодичність масованих нальотів 2−4 дні.

Це все вказує на те, що загроза повторення масованого, концентрованого нальоту РВВ залишається досить високою досі, а вересень цілком може стати рекордним за нальотами місяцем.

Російські пропагандистські майданчики масово намагаються виправдати удар по будівлі Кабінету міністрів тим, що це був удар українською ж ракетою ППО.

Читайте також:

Валерій Пекар

Про вісь зла, якої немає

Сама абсурдність такого виправдання вражає - це ж треба, щоб українська зенітно-керована ракета настільки точно, збившись із курсу, влучила саме в кабінет прем'єр-міністра.

Насправді в цій історії є кілька моментів, важливих для розуміння.

Найчастіше між країнами під час воєн і конфліктів завжди є негласні правила завдання ударів, серед яких існує табу на усунення перших осіб держави, які можуть бути задіяні у врегулюванні конфлікту, або які легітимізують капітуляцію однієї зі сторін. Бувають випадки, коли це негласне табу ігнорують, але загалом ми бачимо, що з 2022 року Верховна Рада, Кабмін і Банкова стоять не зруйновані вщент, а відносно неушкоджені.

Удар же ночі 7 вересня це був офіційний вихід Росії з цього негласного табу і недвозначний натяк на те, що в разі продовження Україною політики ігнорування російських ультиматумів, зона ударів буде розширюватися. Крім усього іншого, це конвульсивна реакція на палаючі російські НПЗ. Свого роду погрози — досить бити по наших НПЗ, або ми продовжимо завдавати ударів по адміністративних будівлях у Києві.

Своєю чергою, ця погроза має бути в очах західних партнерів України, особливо США, в особі Дональда Трампа, нівельована тим, що це не російський був удар, а це українці самі себе обстріляли. Щоправда, чи довго зможуть підтримувати цей наратив, якщо удари по адмінбудівлях для них можуть виявитися найближчим часом єдиним примусом України до припинення завдання ударів по НПЗ?

Я вже не вперше зустрічаю думку, що цей удар розв’язує нам руки в питаннях ударів у відповідь навіть по Кремлю. Але не бачу в цьому абсолютно ніякого практичного сенсу. Не зруйнована Спаська вежа, а черговий НПЗ, що горить, з річним оборотом нафтопродукції 6−7 млн тонн буде чинити тиск на Росію. Спаська вежа може спонтанно спалахнути наприкінці війни, напередодні нашої незаперечної перемоги і неминучої капітуляції РФ. А поки що у нас більш пріоритетні цілі з куди більшим ККД. І за конвульсіями РОВ це помітно.

Оригінал

Текст опубліковано з дозволу автора