У республіці Алтай розгортаються масові протести. Місцеві мешканці перекривають траси та беруть участь у кількатисячних мітингах. Населення обурено зневагою російського керівництва, яке присилає на керівні посади своїх ставлеників, нехтуючи інтересами місцевих жителів. Першу хвилю обурення викликало те, що новоспечений губернатор відмовився давати клятву алтайською мовою. Це було кілька місяців тому. З того часу протестувальники висувають цілий букет вимог: політичних, економічних та соціальних.

Алтай маленька за населенням (210 тис.) та доволі велика за територію республіка (її площа приблизно дорівнює площі Угорщини). Слово «республіка» в контексті того, що вона входить до складу РФ, безсумнівно, умовний термін — реальна влада тут (як і кругом у РФ) належить Кремлю. Проте формально в «республіці» діють власний законодавчий орган (Ел Курултай), конституція та дві офіційні мови (російська та алтайська). Алтайською мовою люди, які перебувають на ключових посадах, не володіють.

Одним із тригерів протестів стало також те, що в РФ розпочалася так звана реформа місцевого самоврядування. Нові правила обмежують функції місцевих, зокрема, сільських рад. А на Алтаї 70% населення — мешканці сіл.

Нові правила обмежують функції місцевих рад

Тобто, московська влада вирішила закріпити рабство селян у віддалених регіонах на законодавчому рівні. Отже, логіка підказує, що невдоволення реформою місцевого самоврядування може викликати хвилю обурення й в інших регіонах. Як тут не згадати, жорстко подавлені протести в Башкортостані в минулому році, що були викликані схожими причинами.

Росія — потворне тоталітарне утворення, справжня тюрма народів. Будь-які вияви громадянської активності в ній доволі швидко караються. Напевно, не варто розраховувати, що алтайські акції непокори призведуть до суттєвих змін найближчим часом. Скоріш за все, доля тамтешніх активістів буде така сама, як і башкортостанських — лідери опиняться за ґратами, мітинги поступово вщухнуть. Але мовчазний протестний потенціал буде зростати і з часом сягне критичних позначок.

У політології є такий термін — «чорний лебідь», що означає важкопрогнозовані та рідкісні події, котрі мають значні наслідки. Наприклад, розвал Радянського Союзу (або ланцюжок подій, що призвели до цього результату) можна назвати чорним лебедем, оскільки ніякі соціологи та політологи не змогли передбачити такий плин історії. Чорні лебеді руйнують імперії. Ми не знаємо, коли вони прилетять, але що стосується Росії, то вони точно прилетять.

Нагадаю, що політична мапа Росії — це пазл, що складається з 89 «суб'єктів федерації», кожен із яких — потенційний чорний лебідь. Бо в кожному регіоні живуть носії ідентичності, що не співпадає з концептом «руського міра». Коли імперія тріщатиме по всіх швах, виявиться, що 90% природних ресурсів належить не Москві, а корінним народам Сибіру. До речі, якщо говорити про Алтай, то саме там — родовища золота. Між іншим, нинішній «м'який бунт» алтайців пов’язаний, крім іншого, з розкраданням природних ресурсів великими російськими (московськими) компаніями.

Ернест Гемінгвей колись сказав: «Перша панацея для країни, якою важко керувати, — валютна інфляція, друга — війна; обидві приносять тимчасове процвітання, обидві приносять остаточну загибель». Сучасна Росія випробувала обидві «панацеї» і станом на зараз точно не перебуває у фазі процвітання. Її крах — справа часу. Цілком можливо, що ця війна — остання, яку веде імперія зла. Рано чи пізно ми доб'ємо монстра. Працюємо над цим. На нашому боці сама історія. Слава Україні!

Оригінал

Текст опубліковано з дозволу автора