Тривожний симптом для всього суспільства
З усіх новин мене жодна не вразила.
Ні плівки Онищенка – і так ясно, що вони є, їхнє існування не заперечили ні британські, ні американські спецслужби, та й зміст їх очевидний кожному, хто хоча б у загальних рисах знайомий з нашою політичною кухнею та її персонажами.
Ні бійки наших та турецьких ультрасів у центрі Києва - це навколофутбол і нічого в їхні розборки тим, хто не в темі, лізти.
Ні історія в Княжичах – одразу ж ясно було, що там, окрім безалаберності, якась каламуть і це не дивує ні на йоту.
А от історія з молодою мамою, яка "пішла гуляти" на 9 днів, кинувши самих в квартирі однорічну дитину і дворічну, просто не відпускає. Як страшно помирало те маля, як складеться доля іншого, якому вдалося вижити, скільки ще тупих батьків, інфантильних поліцейських, байдужих сусідів, слабоумних родичів. Особливо у нас в країні, де кожен сам по собі, де немає ні соціальних служб, ні інших стримуючих факторів.
І це явно не про психічну хворобу конкретної матері, це про тривожний симптом для всього, не побоюсь слова, суспільства. Ось ця ситуація – значно більше про нього, ніж черговий мітинг проти чергового політика.
Текст опубліковано з дозволу автора
