Текст опубліковано у спецвипуску журналу NV Світ попереду 2025 за ексклюзивною ліцензією The Economist. Републікацію заборонено

31 грудня 1917-го, після бурхливого року державотворення і в передчутті наступу більшовиків на вже де-факто вільну Україну, кілька українських політиків зібралися разом провести старий і зазирнути в новий рік. Далі пряма мова Олександра Шульгина, першого міністра закордонних справ УНР: «Обличчя були втомлені. Звичайно, вірили в остаточну перемогу, але після яких страждань? У наступному дні ніхто не був певен, навіть наші близькі. І один із гостей, піднявши келих, привітав рік, що мав народитися, такими словами: «Morituri te salutant. Утвердимо мету! Стоїмо за мету!».

Невідомо, хто з історичних особистостей був на тому спітканні і чи комусь із них справді довелося піти на смерть заради України. Сам Шульгин втратив брата під Крутами, а після поразки емігрував і продовжив українську справу в екзилі. Погодьтеся, моторошну атмосферу цього епізоду ми, сучасні українці, відчуваємо буквально шкірою. Та й решта світу недалеко від нас відійшла. І все через одну людину.