Дорога спадщина Дональда Трампа
Будь-які досягнення 45-го президента США потьмарюються тим, що він зробив не так. Особливо вирізняються три найбільші його провали
Нарешті, ми можемо з упевненістю заявити, що президент США Дональд Трамп, хоч і неохоче, але все-таки покине 20 січня Білий дім. Чотири роки його перебування на посаді підходять до завершення, і саме час запитати себе, як про нього судитимуть.
Трамп увійде в історію як неабиякий президент, у тому сенсі, що після нього Америка і світ змінилися. І його запам’ятають, як одного з найгірших, якщо не найгіршого.
Правда, Трамп зробив і дещо корисне. Всередині країни він просував політику зниження зависоких корпоративних податків, ослаблення деяких надмірно обтяжливих правил, що, схоже, посприяло сталому економічному зростанню. У зовнішній політиці він заслуговує на похвалу за те, що рухав політику США щодо дедалі репресивнішого, впливовішого і напористішого Китаю у тверезішому, критичнішому напрямку. Він також мав рацію, надаючи Україні оборонне озброєння, з огляду на те, що частина цієї країни перебуває під російською окупацією.
Проведення переговорів про новий торговий пакт із Мексикою та Канадою, а потім переконання Конгресу в необхідності його ухвалення стало значним досягненням, навіть тому, що покращення порівнюючи з Північноамериканською угодою про вільну торгівлю (NAFTA) було скромним, а важливі частини нової угоди було взято з тексту набагато більшого транстихоокеанського партнерства, яке Трамп нерозумно відкинув. Сполучені Штати також відіграли важливу роль у сприянні нормалізації стосунків між Ізраїлем і кількома його арабськими сусідами, попри те, що вони не змогли досягти будь-якого прогресу з палестинського питання.
Але ці та будь-які інші досягнення потьмарюються тим, що Трамп зробив не так. Особливо вирізняються такі три провали.
Перший — це шкода, заподіяна американській демократії. Події 6 січня 2021 року, коли натовп фанатів Трампа взяв у облогу й окупував американський Капітолій, стали кульмінацією зусиль президента з демонізації ЗМІ, порушення встановлених норм, поширення брехні, підриву авторитету судів, і невизнання результатів президентських виборів, які пройшли всі серйозні перевірки на легітимність.
Спонукання і підбурювання Трампа до незаконної діяльності та насильства були останньою краплею. Звичайно, не вся провина тут лежить на Трампі, оскільки ніхто не змушував багатьох посадових республіканців слідувати за ним у прагненні підірвати легітимність перемоги обраного президента Джо Байдена. Ті, хто допоміг Трампу завдяки своїй політичній і фінансовій підтримці, поділяють відповідальність за його безперервні атаки на обмеження, які мають вирішальне значення для функціонування будь-якої демократичної системи. Проте, цей інцидент американського популізму відрізняє від попередніх епізодів те, що його спроєктували в Овальному кабінеті, а не ззовні.
Другим провалом стало ставлення до COVID-19. Спалах коронавірусу і подальше поширення вірусу — це провал Китаю, однак невміла і неадекватна відповідь Трампа пояснює, чому 400 тис. американців помруть від хвороби на той час, коли він покине свій пост. Неправильна реакція США також призвела до зникнення мільйонів робочих місць і підприємств (деяких із них назавжди), відставання мільйонів учнів і втрати поваги до країни з боку урядів і людей у всьому світі.
Адміністрація Трампа могла і мала багато зробити, аби впоратися з коронавірусом. Попри те, що вона заслуговує на похвалу за роль у прискоренні розробки вакцин COVID-19, це досягнення було частково підірвано нездатністю забезпечити їх ефективне постачання. Адміністрація теж не забезпечила систематичного інформування про необхідність масок, не подбала про наявність у медперсоналу належного захисного екіпірування і не надала підтримку для розробки ефективних, дієвих тестів.
Порівняння з відносно успішними заходами Тайваню, Австралії, Нової Зеландії, Німеччини, В'єтнаму і Китаю підкреслює, що спалах вірусу не обов’язково веде до пандемії, і, звісно, не до пандемії у масштабах США. Іронія полягає в тому, що Трамп, мабуть, побоювався, що віддавши пріоритет боротьбі з COVID-19, він послабить економіку і поставить хрест на шансах переобратися, тоді як насправді це зробила його нездатність прийняти виклик пандемії.
Третім провалом Трампа стала зовнішня політика, що підірвала світові позиції Америки. Частково цей результат багато в чому пояснюється причинами, описаними вище: його атакою на демократію і нездатністю ефективно боротися з COVID-19.
Але зовнішня політика Трампа провалилася і там, де зазвичай почувалася впевнено. Північна Корея поповнила свій ядерний арсенал і збудувала більше ракет, незважаючи на персональні зустрічі Трампа з Кім Чен Ином. Іран скоротив час, необхідний для розробки ядерної зброї після одностороннього виходу адміністрації Трампа з ядерного пакту 2015 року (Спільний всеосяжний план дій). У Венесуелі зміцнилася диктатура, а Росія, Сирія та Іран посилили свій вплив на Близькому Сході після того, як Америка вивела війська і припинила підтримку місцевих партнерів.
У ширшому сенсі, вихід США з міжнародних угод та інститутів став відмінною рисою зовнішньої політики Трампа, так само, як і його критика європейських і азійських союзників Америки, панібратство з авторитарними лідерами й ігнорування порушень прав людини. Кінцевим результатом стало зменшення впливу США на світовій арені.
Трамп успадкував низку відносин, союзів та інститутів, які, якими б недосконалими не були, протягом 75 років створювали умови, в яких вдалося уникнути конфліктів великих держав, розширити демократію та підвищити рівень добробуту і життя. Як прихильник суміші націоналістичного «Америка понад усе», однобічності й ізоляціонізму, Трамп зробив усе, що міг, аби зруйнувати багато з цих відносин і домовленостей, не давши нічого кращого натомість.
Буде складно — якщо не неможливо — ліквідувати ці збитки невдовзі. Трамп більше не буде президентом, але він залишиться впливовим у Республіканській партії і країні. У той час, коли у світі вже зростав хаос, а вплив США зменшувався, Трамп різко прискорив обидві тенденції. У кінцевому підсумку він передає країну і світ у набагато гіршому стані, ніж прийняв. Це його тривожна спадщина.
НВ володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікацію повної версії тексту заборонено.
Copyright: Project Syndicate, 2020
З міркувань безпеки та керуючись турботою про здоров’я наших читачів, кур'єрів, які доставляють номер, і членів редакції, найближчі кілька тижнів журнал виходитиме тільки онлайн.
Колонку опубліковано в журналі НВ. Републікацію повної версії заборонено.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ
