У Трампа інша перспектива. В яку гру грає Америка між Росією та Китаєм
Тут навіть не треба мати великого розуму, щоб розуміти, що політика розвороту Америки щодо Росії не те, що шкідлива, вона ще й помилкова
Повну версію інтерв'ю з Ярославом Грицаком слухайте на Radio NV
Я читав інтерв'ю Олександра Квасневського, польського президента у 1995−2005 роках, в газеті Виборча. Оскільки Трамп поважає тільки силу, сильні народи, то Квасневський мав надію, що Трамп зрозумів, що Україна сильна і велика. Бо вона історично, попри ті всі перешкоди, заборони, вистояла, витримала свою ідентичність, культуру, свою мову. І те, що вона три роки стоїть і не падає, мало б в очах Трампа означати, що Україна, дійсно, є великою країною. Виглядає, що це були ілюзії. Трамп має цілком іншу перспективу. І в цій перспективі України не міститься. Очевидно, він вважає, що вільним супротивником поруч з ним є єдиний Путін.
Ми можемо говорити, мабуть, про історичний розворот США. Трамп з початку своєї політичної кар'єри казав, що в нього дуже хороші стосунки з Путіним. Якщо говорити простіше, прецедент є. Але цей прецедент не є у випадку з Росією, а з Китаєм. Мається на увазі відомий візит Кіссінджера, а потім Ніксона, який розвернувся в бік Китаю, тому що дуже важливо було побудувати союз проти Радянського Союзу. І тут є цей прецедент. Тому що виникає новий, третій гравець — це Китай. І Америка пробувала грати на цьому протистоянні.
Те, що змінилося, — оптика в Білому домі, ця оптика змінилася не за Трампа, а, на жаль, за Обами. Бо я вважаю, що, якщо є хтось винний в цій війні, в цьому протистоянні, то це саме Обама.
