Мабуть, такою ж визначальною подією, як і остання поява Путіна там в 2007 році, що, на мою думку, ознаменувала зрушення в російській політиці щодо Заходу в зловмисному напрямку. Результатом цього стало наступне вторгнення в Грузію в 2008 році, потім перше вторгнення в Україну в 2014 році, а потім повномасштабне вторгнення — 24 лютого 2022-го.

Глава Пентагону Піт Геґсет, віцепрезидент США Джей Ді Венс та інші надіслали Європі чіткий месседж, що вона більше не може покладатися на захист своєї безпеки США. Тепер ці безпекові гарантії не вартують ні центра, ані євроцента, вони зникли разом із промовою Венса — Європа ж не поділяє тих самих цінностей чи інтересів, що й трампівські Штати. На фронті цінностей Європа набагато більше цінує верховенство права, боротьбу з корупцією та клептократією, і тут ми можемо обговорювати свободу слова (Європа має обмеження щодо расової ненависті, можливо, це віддзеркалення її власної історії щодо Голокосту, тоді як у США свобода слова також має обмеження, коли йдеться про критику політики щодо Гази).

Довгострокові висновки для Європи, безперечно, мають бути такими: