Трамп і його зустрічі. Чим все закінчиться?
Головна причина, через яку саміти знову в моді, – вони відповідають прихильному ставленню Трампа до дипломатії
Саміт президента США Дональда Трампа з північнокорейським лідером Кім Чен Ином в Сінгапурі і зустріч з президентом РФ Володимиром Путіним в Гельсінкі стали історичними подіями. Втім, як і саміти Великої сімки в Квебеку і НАТО – в Брюсселі. Зараз почали говорити про новий саміт Трампа і Путіна у Вашингтоні, який може відбутися до кінця року. Минуло близько 30 років після закінчення «холодної війни», епохи, яку часто переривали зустрічі на вищому рівні і з високими ставками між президентами США і радянськими керівниками, – і ось саміти знову повернулися в моду.
Слід зазначити, що слово «саміт» не зовсім підходяще. Його можна використовувати для зустрічей на найвищому рівні як друзів, так і ворогів. Саміти можуть бути двосторонніми або багатосторонніми. І немає ніякого загального правила, за яким зустріч перетворюється на саміт. У більшості випадків цей термін використовують, щоб передати особливу значимість зустрічі, її непересічність.
Головна причина, через яку саміти знову в моді, – вони відповідають прихильному ставленню Трампа до дипломатії. Це легко пояснити. Трамп сприймає дипломатію як щось особисте. Він серйозно вірить в ідею (досить суперечливу), що відносини між конкретними людьми можуть значною мірою впливати на відносини між країнами, які вони очолюють: навіть долати гострі політичні розбіжності. Трамп належить світу мистецтва драматургії, а не державного управління, світу видовищ, а не політики.
Трамп належить світу видовищ, а не політики Трамп віддає перевагу самітам з кількох пов'язаних причин. Він упевнений, що здатний контролювати такий формат, або, принаймні, домагатися в ньому успіху. Значна частина його професійної кар'єри до приходу в Білий дім була пов'язана з нерухомістю, де він, вочевидь, отримував те, що хотів, на невеликих зустрічах з партнерами або конкурентами.
Крім того, Трамп привніс кілька нововведень у формулу самітів. Традиційно, саміти призначаються лише після кількох місяців (або навіть років) ретельної підготовки, яку проводять чиновники нижчого рангу, щоб скоротити або прибрати розбіжності. Зазвичай саміти проходять за дуже суворим сценарієм. В основному – майже завжди – тексти всіх угод і комюніке заздалегідь узгоджуються і на момент події вже готові до підписання. Певний простір для торгу залишається, але можливість сюрпризів зберігається на мінімальному рівні. Як правило, саміти стають приводом для формалізації вже в цілому досягнутих раніше домовленостей.
Трамп перевернув з ніг на голову всю послідовність дій. Для нього саміти, швидше, є локомотивом, а не останнім вагоном. Саміти з Кімом і Путіним проходили з мінімальною підготовкою. Трамп віддає перевагу зустрічам у вільному форматі, а їх зафіксований на папері результат може бути або туманним, як і сталося в Сінгапурі, або взагалі відсутнім, як це було в Гельсінкі.
Такий підхід несе в собі чимало ризиків. Саміт може вийти з-під контролю і закінчитися скандалом, взаємними звинуваченнями або відсутністю угоди. Таке постійно відбувається на зустрічах Трампа з європейськими союзниками США, на яких США часто критикують Європу за те, що вона робить в сфері зовнішньої торгівлі, або не робить у сфері витрат на оборону.
Крім того, саміт, який не закінчується детальною письмовою угодою, спочатку може здаватися успішним: з часом може з'ясуватися, що це абсолютно не так. До цієї категорії належить сінгапурський саміт: заяви, що на цьому саміті Північна Корея зобов'язалася провести денуклеаризацію, все більше суперечать реальності, що свідчить про відсутність у Кіма намірів відмовитися від ядерної зброї або балістичних ракет КНДР. В результаті, саміт в Гельсінкі може потенційно стати чимось навіть гіршим, адже записів про те, що саме там обговорювалося (якщо взагалі щось обговорювалося), немає. Як і інформації про те, яких домовленостей дійшли Трамп і Путін після своєї двогодинної бесіди віч-на-віч.
Третя небезпека самітів, які завершуються або туманними угодами, або взагалі залишаються без угод, полягає в тому, що вони породжують недовіру як з боку союзників, так і всередині країни. Південна Корея і Японія виявили, що їхні інтереси були проігноровані в Сінгапурі, а союзники з НАТО побоюються, що точно так само їх інтереси проігнорували і в Гельсінкі. Оскільки члени Конгресу і навіть виконавча влада – в невіданні про те, що саме там обговорювалося, абсолютно неможливо ефективно продовжити розпочате. Майбутні адміністрації не будуть почуватися скутим угодами, про які вони навіть нічого не знають, а США через це можуть з часом стати менш послідовною і надійною країною.
Цю останню групу ризиків посилює схильність Трампа проводити зустрічі віч-на-віч без участі спостерігачів, які б її записували. Так було і в Сінгапурі, і в Гельсінкі. Перекладачі, що працюють на цих зустрічах, не можуть їх замінити: вони повинні перекладати не тільки слова, а й нюанси, тони, щоб точно передати сказане. Але вони не дипломати, які знають, коли помилка вимагає виправлення, а окремі заяви – роз'яснень. Відсутність будь-яких авторитетних і узгоджених обома сторонами записів про те, що було сказано, і які були домовленості – рецепт для майбутніх конфліктів між сторонами, а також для недовіри з боку тих, хто був відсутній на зустрічі.
Так, звичайно, проблема не в самітах як таких. Історія показує, що вони можуть пом'якшувати кризові ситуації і приводити до підписання угод з розширення співпраці і зниження ризиків конфронтації. Але небезпечно очікувати від самітів занадто багато: особливо на тлі відсутності достатньої роботи до або після. У таких випадках саміти лише підвищують шанси дипломатії на провал, одночасно сприяючи зростанню – а не зниженню – геополітичної нестабільності і невизначеності. У період, коли загроз глобальному миру та процвітанню – незліченна безліч, такі результати самітів – зовсім не те, що нам потрібно.
Переклад НВ
Нове Bремя володіє ексклюзивним правом на публікацію колонок Project Syndicate. Републікування повної версії тексту заборонене
Copyright: Project Syndicate, 2018.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени