Тиск на Москву

Росія не вперше заявляє, що закон про реінтеграцію Донбасу порушує Мінські домовленості. Та це не більше ніж загальнополітичні пустопорожні заяви. Якщо є якісь заперечення, то треба цитувати чи хоча б натякати на конкретні статті закону. Натомість в Росії жодного разу не аргументували свою думку.

Загалом, Мінські домовленості – це позитивна річ. За роки їх існування, втрати та інтенсивність військових дій значно зменшились. Окрім того, завдяки створенню Тристоронньої контактної групи (а це є одна з вимог Мінських домовленостей), нам таки вдавалось якось криво-косо-коряво підтримувати діалог і врегульовувати питання роботи інфраструктури. Йдеться про логістику транспортного перевезення, ремонт ліній електрозв’язку, водо та газопостачання. Та, мабуть, це і все – більше я не бачу, де ще виконуються домовленості.

Проте я не поділяю думку про те, що Мінські домовленості треба перенести в інше місто. Виключно географічна зміна жодним чином не вплине на зміст переговорів. І з точки зору логістики, Мінськ дуже зручний для тих людей, які беруть участь в переговорах.

Втрати та інтенсивність військових дій значно зменшились

Та слід розуміти, що у будь-якому переговорному процесі є дві сторони. І якщо, на превеликий жаль, Російська Федерація в дуже багатьох питаннях ігнорує Мінські домовленості, то єдиний шлях примусити її до більша активної співпраці – це тиск. А він здійснюється дипломатичним та економічним шляхом.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени