Тінь Перемоги

9 травня 1965 року, за 20 років після перемоги антигітлерівської коаліції в сутичці з фашизмом, День Перемоги в СРСР вперше стає вихідним. Тоді ж вперше озвучене нове число жертв з боку народів Радянського Союзу. У тій кривавій бійні загинуло 20 млн осіб. За часів Сталіна говорили про 7 млн загиблих. А 8 травня 1990 року на засіданні Верховної Ради СРСР було оголошено нове число втрат — 26,6 млн. осіб. Тепер ось говорять про більш ніж 27 млн загиблих. 20 млн туди, 7 млн сюди — що це для режиму, в якому «мы за ценой не постоим» і є мораль війни.

Під «ціною», очевидно, малися на увазі мільйони кинутих напризволяще громадян. Найбільші втрати мирного населення були саме в Україні — 3,26 млн (Росія — 1,8 млн. Білорусь — 1,5 млн).

2001 року московське видавництво ОЛМА-ПРЕСС під загальною редакцією професора Академії Військових Наук генерал-полковника Григорія Кривошеєва видало книгу: Росія та СРСР у війнах XX століття. Втрати збройних сил. Статистичне дослідження.

З цього можна зробити висновок, що у фашистів до початку війни не було шаленої переваги у військовій силі. А великі жертви, які Сталін поклав на вівтар війни, пов'язані з людським фактором. Точніше, з нелюдським фактором.

Війна в цифрах

5,2 млн осіб — бойовий і чисельний склад збройних сил фашистської Німеччини.

119 піхотних і кавалерійських полків, 33 моторизованих і танкових дивізії та дві бригади — виступили на початку війни проти СРСР.

29 дивізій і 16 бригад союзників Німеччини — Фінляндії, Угорщини та Румунії — стояли біля кордонів Радянського Союзу. Всього у східному угрупованні військ фашистської Німеччини та її союзників налічувалося 5,5 млн осіб, 47,2 тис. гармат і мінометів, 4,3 тис. танків і близько 5 тис. бойових літаків. На озброєнні вермахту перебували також трофейні танки Чехословаччини та Франції.

5,68 млн осіб — особовий склад, який перебував у радянських збройних силах, у формуваннях інших відомств і на «Великих навчальних зборах» — (805.264 осіб) військовозобов'язаних, які були включені в спискову чисельність військ (сил) із оголошенням мобілізації.

303 радянські дивізії, 22 бригади, з яких у західних військових округах СРСР розміщувалися 166 дивізій і 9 бригад. У них налічувалося 2,9 млн осіб, 32,9 тис. гармат і мінометів (з 76,5 тис. гармат і мінометів на озброєнні), 22,6 тис. танків, 20 тис. літаків.

20.869 осіб — у середньому на добу вибувало із лав Червоної Армії. З них близько 8 тис. осіб — безповоротно.

Бойовий і чисельний склад збройних сил Німеччини, її союзників та СРСР перед початком Вітчизняної війни

37,2 млн радянських громадян — загальне зменшення від війни (які загинули, померли, зникли безвісти і опинилися за межами СРСР). Якщо рівень смертності населення СРСР у 1941-1945 рр. приймати таким же, як у 1940 р., то число померлих склало б 11,9 млн осіб. За вирахуванням зазначеної величини людські втрати серед громадян, які народилися до початку війни, складають 25,3 млн. чоловік. До цієї цифри потрібно додати втрати дітей, народжених у роки війни і тоді ж померлих через підвищену дитячу смертність (1,3 млн. осіб). У результаті загальні людські втрати СРСР у Великій Вітчизняній війні, визначені методом демографічного балансу, дорівнюють 26,6 млн осіб.

Чисельність мирного населення Радянського Союзу, навмисно винищеного на тимчасово окупованій території

5.269.513 радянських громадян насильно вивезено на роботи в Німеччину.

2.654.100 осіб після закінчення війни репатрійовано на батьківщину.

2.164.313 осіб — загинули, померли у фашистській неволі.

451.100 осіб — залишилися на чужині та стали емігрантами.

2 млн кв. км радянської території були окуповані фашистською Німеччиною.

15 млн осіб з цієї території було евакуйовано або призвано в Червону Армію.

73 млн осіб (37% населення СРСР) були залишені під фашистською окупацією.

8,5 млн осіб — померло за час окупації (якщо відняти з цього числа 6%-вий спад населення окупованих районів, розрахований для умов мирного часу, — 4,4 млн, — число передчасно померлих від жорстокого впливу окупаційного режиму становитиме не менше 4,1 млн. осіб).

13,7 млн осіб — загальне число жертв серед мирного населення. Це трохи більше, ніж загинуло у бойових частинах Червоної Армії. Вся захоплена гітлерівцями територія була перетворена ними на величезний табір смерті.

__________

Тепер кілька цифр не з книги генерал-полковника Григорія Кривошеєва.

2,56 млн радянських військовослужбовців на самому початку війни 1941 року потрапили в німецький полон (дані Вермахту) (не знаю, вірити чи не вірити).

376,5 тис. радянських солдатів засуджено за дезертирство.

212,4 тис. дезертирів знайти не вдалося.

Близько 1 млн військовослужбовців Червоної Армії за роки війни було засуджено за різні порушення. 135 тис. з них розстріляно.

436,6 тис. потрапили в радянський концтабір.

422,7 тис. — спрямовані в штрафбат.

233,4 тис. військовополонених Червоної Армії, «звільнених» з фашистських концтаборів, були етаповані в радянські концтабори.

1,2 млн радянських громадян служили у Вермахті, військах СС і поліції.

________________________

29 листопада 1938 року нарком оборони Климент Ворошилов на засіданні Вищої Військової Ради сказав: «Ми вичистили понад чотири десятки тисяч людей».

Наскільки ґрунтовно «вичистили» армію, у вищому керівництві цієї армії добре знали і без жаргонізмів Ворошилова. До листопада 1938-го з колишніх 108 членів військової ради при народному комісаріаті оборони СРСР збереглося 10 осіб.

У 1937-1938 роках розстріляно:

3 маршали з 5

2 армійських комісари першого рангу з 2

2 командарми першого рангу з 4

12 командармів другого рангу з 12

2 флагманів флоту першого рангу з 2

15 армійських комісарів другого рангу з 15

60 командирів корпусів з 67

25 корпусних комісарів з 28

136 командирів дивізій з 199

221 командир бригади з 397

34 бригадних комісари з 36

Понад 55% командних кадрів Червоної Армії перед самою війною на своїх посадах перебували менш ніж півроку. 25% мали більше року досвіду на своїх посадах. 8,3% — більше двох років. 13,6% командного складу Червоної Армії до початку війни не мали військової освіти.

Без тридцять сьомого року, можливо, і не було б взагалі війни в сорок першому році
Маршал Олександр Василевський

З бесіди Костянтина Симонова з маршалом Олександром Василевським 1967 року.

Василевський: «Ви кажете, що без тридцять сьомого року не було б поразок сорок першого, а я скажу більше. Без тридцять сьомого року, можливо, і не було б взагалі війни в сорок першому році. У тому, що Гітлер наважився розпочати війну в сорок першому році, велику роль відіграла оцінка тієї міри розгрому військових кадрів, який у нас стався. Та що говорити, коли в тридцять дев'ятому році мені довелося бути в комісії під час передачі Ленінградського військового округу від Хозіна Мерецкову, була низка дивізій, якими командували капітани, бо всі, хто був вище, були поголовно заарештовані».

У листопаді 1975 року на святковому концерті, присвяченому Дню міліції, молодий артист естради, 33-річний Лев Лещенко, вперше в прямому ефірі виконав пісню День Победы. Пісня ця стала гімном святкування Дня Перемоги на всі наступні роки.

Там, між іншим, є такі слова: "Этот праздник — со слезами на глазах".

Є від чого заплакати.